В мене паттерн такий: знайти невдаху, закохатися, ДІЙСНО врятувати (вилікувся від алкоголізму, знайшов нормальну роботу), бути кинутою як тільки життя принца налагодилось. Після третього разу я почала підозрювати, що проблема не в чоловіках😂
Не знаю, чи це я сама придумала, чи десь прочитала, але маю таку метафору: коли над тобою знущаються тим самим способом, що й знущалися в дитинстві, для мозку це як почути пісню, яку ти слухала в 14 років.
Мені пощастило вибрати в чоловіки мужчину, який дбає про мене, для якого важливе моє задоволення, який не п"є, не палить, не не зневажає мене та інших жінок і з яким у мене немає досвіду фізичного насильства. Враховуючи, що я зростала в дисфункціональній родині, де було все переховане вище й не тільки, то це прям дуже круто, як на мене. Але не без того, що й у нас була й іноді досі (ми більше 20 років разом) проскакує співзалежність. Та ми обидва вчимося будувати стосунки інакше, без драм та травм. Не завжди виходить, але я дуже ціную те, що ми маємо. Дякую Яні та Еммі за цей випуск!
коли жінка багато робить для чоловіка, це не сприяє повазі чи вдячності до неї, а навпаки. Це сприяє самооцінці самого чоловіка, що він такий крутий і всього цього заслуговує. Тільки коли жінка багато всього робить для СЕБЕ, цінує свій час, сприймає свої бажання серйозно і ставить їх на перше місце, чоловік починає її поважати. Так працює їх поплавлене патріархатом сприйняття
@@annamor4153 На особистість людини впливає купа різних чинників, у тому числі соціо-культурне середовище та виховання. Маючи доступ до інтернету, значно простіше та ефективніше розповсюджується інформація та ідеї стосовно переоцінки застарілих і шкідливих етичних норм в сучасному суспільстві, що також має значний вплив на особистість. Тоді яким чином працює ваше узагальнення та стереотипізація усієї статі? Вона заснована на об'єктивних данних, чи тільки на логіці печерних упереджень? Та і за цією логікою, "поплавлене патріархатом сприйняття" шириться і на жінок, що формувалися у такому ж патріархаті. Залишається максимально дивним бачити у 21 столітті коментарі з таким стереотипним мисленням та натягнутими узагальненнями на цілу стать.
@@annamor4153 об'єктивні дані будуть, чи тільки логіка печерних упереджень на цілу стать? на формування окремої особистості впливає купа унікальних чинників, у тому числі соціо-культурне середовище та виховання. культура є важливою частиною впливу, але в результаті, на засадах розрізнених факторів, будується індивід з особистим набором поглядів, загального світосприйняття, цінностей і досвіду, які вже визначають його сприйняття. не існує єдиного уніфікованого набору якостей та паттернів поведінки, розповсюджених на всіх чоловіків. це інфантилізація мислення. на додаток, у коментарях від жінок є приклади адекватних стосунків, без токсичності, вимог або неповаги. у якому місці поплавлене сприйняття цих чоловіків? я розумію, мислити стереотипними категоріями легше, як і наділяти одними якостями цілу групу, але це необхідно проходити, бо суспільство рухається з часом, залишаючи позаду світ упереджень та стереотипів.
Випуск про мене, дякую. Я вже 3 роки як не знаходжусь в стосунках і не шукаю ніяких, збираю себе по кусочках і формую особистість, вивчаю себе після років у співзалежних не адекватних стосунках. Дуже хотілось би випуск про страх самотності, епідемію самотності.
Сестри! Дякую за це відео) Я і досягаторка, і рятівниця. З роками я навчилася відходити від таких стосунків одразу, але мені, блін, позавчра стукнуло 43, а я тільки усвідомила, що мене і так достатньо. Днями зустріла свого колишнього, і закріпила усвідосїмлення того, що я - ахуєнна, а він завжди був недоступним мудилом. Бажаю всім жінкам навчитися любити себе якомога раніше.
Я як і більшість в обох командах, бо співзалежність то схильність, а прояви можуть бути різні. Не пам'ятаю по яким саме дослідженням але читала що більше 80% населення планети починають своє дорослішання і перші романтичні/партнерські стосунки саме маючи схильність до співзалежної моделі поведінки. Зі своєї співзалежної історії я вийшла (теж завдяки психотерапії) і тепер радше небо впаде на землю ніж я в таке втраплю, але є мінус...це зайняло в мене 10 років життя! Але воно того варте, любити себе, обирати себе і пам'ятати що це не останній чоловік тому не треба за нього чіплятися як за останній шанс. Ну і дуже сильно люблю я фразу: "Мені не потрібен той кому не потрібна я"! Дякую, сестри ❣
Мій брат навчився готувати їсти в 37 років 0_о. Він не оплачував своїх рахунків і навіть не знав, як це робиться. Я, коли вже жила окремо від мами,також не оплачувала свої комунальні. Мені було 20. Якби я не вийшла заміж і не переїхала жити в інше місто, напевно і досі продовжувала бути папопроттю. Мама робила це не зі зла,звісно, а з бажання бути потрібною. Зараз вона вже потрохи починає розуміти, що я буду любити її, роблячи все по-своєму і сама. А прикол у тому, що я в перші роки шлюбу перейняла її модель поведінки))) Я краще знала за чоловіка чи йому холодно, що йому їсти та куди йти. Зараз взагалі ні за що в його житті не вирішую - це так класно!!! Виявилось, що він сам у стані вдягнутись та приготувати їсти))) І йому ще й так більше подобається.
Була невзаємно закохана в чувачка, з яким було дуже важко прощатись, але подруга підтримала коли він знову заявився після 2 тижневого ігнору. Він не був особливо токсичним чи якимось іншим, просто був байдужим. Емоційно недосяжним у всіх поняттях у співвідошенні до мене. Коли були на самоті, то в мене голос зникав, я нервувала як на іспиті, не могла бути собою. Постійно думала що таке сказати, щоб йому було цікавіше це слухати ніж гортати тікток. І постійно я думала:"Я його доб'юсь. Через певні моменти він холодний, але відігрію своєю любов'ю". Я сумую за ним, але я рада, що ця моя хвороблива історія завершилась.
Успіхів вам! Ви на правильному шляху, навіть якщо зараз вам тяжко або вагаєтесь. Я знаю що це за стосунки. Вони не вартують вашого часу і енергії. Ви оздоровитись, а потім зустрінете справжнє взаємне кохання і будете насолоджуватись
Та фіг його знає в якій я команді. Батьки випивали, зраджували один одному, тато в моїй присутності багато разів повторював, що за замовчуванням пишається братом на тій простій підставі, що він чоловік і буде продовжувачем роду і понесе наше прізвище у світ. Жінок зневажав. Я так і виросла з цим переконанням, що я гірша, бо я жінка. Не варта нічого і нікого.
Мені "пощастило" вийти заміж за таку людинку, що коли я оголосила, що ми розлучаємося, почула фразу "я застрелюся". Потім було "я напишу записку що в моїй смерті винити тебе". І це мене вибісило до такої міри що відповіла "іди на нуль хоч повернешся героєм". Мною намагалися маніпулювати самогубством 😅🥲
Я примудрилась зібрати всіх покемонів: побуди достігаторкою, побути рятувальницею, та ким завгодно, окрім нормальних здорових стосунків. Хоча підозрюю шо мала шото подібне пару разів, але мені ставало нудно і я шукала драми, пригод і гойдалок. Зараз ловлю себе на тому шо періодично намагаюсь звернути на проторену колію. Але наче зупиняюсь. Поживемо-побачимо. Але принаймні працюю сама з собою і намагаюсь творити поменше хуйні😅
Саме так, себе треба утримувати від різної хріні. Бо коли людина розуміє, що стосунки закінчаться погано, але все одно в них влізає, то вона винна перед собою
Моя історія прям один в один з Емминою 🙈 пʼятірки були єдиним приводом для схвалення, а потім вже й 10ки стало недостатньо, треба було 12. І перші довготривалі відносини саме були про повну емоційну ізоляцію і мовчазність партнера. Зараз око більше орієнтується на більш емоційних і хлопців що виглядають безпечними, але теж є нюанси, бо у цьому випадку як раз чомусь включається рятівниця.
мені 24 і в мене завдяки інфопростору, який мене оточує (і який ви творите), зараз чудові, комфортні і партнерські стосунки, якими я дуже дорожу і в яких почуваюся максимально собою та отримую багато підтримки. і це незважаючи на те, що стосунки моїх батьків дуже важко назвати здоровими. 🥲 багато років я боролася зі своїм бажанням вгодити і бути завдяки цьому «достатньо» в інших стосунках, але саме завдяки спожитому в доволі юному віці контенту усвідомила і почала боротися з цим в собі доволі швидко. гадаю, це врятувало мені багаааато років життя! ❤
А вас просили порятунку? Якщо ні, то не треба нікого рятувати, не витрачайте дарма свои ресурси, як моральні, так і матеріальні. Будьте егоїсткою, думайте про себе і полюбіть себе.
ви спитали "в якій команді ви", а в мене ОБИДВІ!!! пекльний мікс - обожествляти об'єкт кохання, піклуватися і підстілати м'якеньке, давати більше інструкцій ніж треба і кайфувати від заслуженої похвали бо більшість часу слухаю що в мені не так і що треба виправити і як себе поводити щоб заслужити шанс на любов. проводячи час разом, живучи виключно його інтересами в співзалежності. і головне що десь до 28 років мені навіть на думку не спадало що тут не так. про батьків теж в точку, там і порикання (і фізичні покарання) за 9 замість 12, і "не роби це давай краще я", і "що значить коли до тебе будуть ставитись як до дорослої? ніколи. навіть якщо тобі буде 70♥", і газлайтинг, і нарцисичний розлад у батька, і співзалежна модель стосунків на прикладі батьків. при чому я завжди вважала свою родину "образцовою", теж тільки з роками терапії прийшло усвідомлення що щось не так.
Слова Емми про чувака, який нічого тобі не дасть, і вилізти з шкіри, щоб довести, яка я класна, а йому по...., то про мене 😢 Стільки років витратила, щоб зараз розійтися 😮
Дуже важливий випуск! Дякую ❤ Зібрала чи не всі варанти, особливо зачепило те, що Емма сказала - коли бачиш того самого в будь якому чоловікові який просто привітався і посміхнувся. Можливо, є сенс зробити ще один випуск на цю тему, схоже відгук великий😂 Це невичерпна тема, і завжди актуальна.
Дякую за випуск. Є насправді над чим задуматись. Правда, якщо бути чесним, тема як на мене розкрита не повністю, але це й не дивно, тому що на тему токсичних та співзалежних стосунків можна говорити годинами. Не розкрито глибоко як на мене, тому що багато чого не конкретизується, якось обтікаємо, і на прикладі гості нічого толком не зрозуміти, які саме були стосунки, чому співзалежні, де дійшли компромісу. Немає конкретних прикладів, все якось абстрактно і теоретично. Це дійсно досить глибока і складна тема, з силенною купою ситуацій та випадків, де потрібно розбиратися і копатися багато часу. Стосовно ''в першу чергу поллюбити себе і думати проо себе'', погоджуюся, що треба дослухатися до себе і піклуватися про себе. Але як позбавитися відчуття провини при цьому, коли ще з дитинства закарбувалася фраза та постійні докори на кшталт ''ти егоїстка, ти думаєш тільки про себе, ти любиш тільки себе....'' Тобто, егоїзм завжди засуджувався, а тобто і любов до себе.
Про відносини з батьками)якось спитала мами, на її чергові зауваження - що я не встигла, як встигнути все щодо дому/сім'ї/дітей .. отже, я спитала: Чому ти не вчиш мене відпочивати? Шукати час на себе? Ти ж сама прожила як загнана коняка? Якось попустило потім
А мені постійно треба відбиватися від цих нав'язувань. Я чоловіку ще на початку шлюбу сказала, що ми партнери і я йому не мама. Обслуговувати його, збирати шкарпетки по квартирі ну і т.д. Ми покохали один одного коли були незалежні, то хай так і буде. Життя вдвох має ставати краще для обох, а не гірше. Саме дивне , це коди жінки хизуються одна перед одною в кого з них чоловік безпорадніший. Типу , що вони найкращі дружини, якщо чоловік не знає де лежить його одяг, або столові прибори. Мене це завжди жахало
😂😂 про хизування точно. Моя мама переді мною хизується, що тато не може сам готувати собі щось їстівне… а я хизуюсь як мій партнер готує мені сніданки, бо я лінива дупця 😂
@@shenivna Це точно. Мені теж жінки маминого віку вихвалялися, що чоловік не знає де виделки, ложки. Свекруха мені теж, казала, що чоловік, то як дитина, маєш приготувати, піднести, попрати , попрасувати, він не має шукати, він має прокинутись, а все готове висить перед очима і на столу парує свіженьке... Я точно не хочу такого життя і ніколи не хотіла. Та мені здається, що це на сексуальне життя впливає, бо якщо чоловік, як безпорадна дитина, то чи захочеться з ним сексу? .. Ну от реально? Ці всі зауваження , поарди, я даю сину, поки він ще не знає, як і що робити. А потім все, він доросла людина і має свій глузд. Мені просто дивно, що жінки своїми руками інвалідизують чоловіків, а потім від них вимагають рішучості, вирішення питань, захисту... Ок якщо обидва так домовилисью Типу ось моя зона відповідальності, от твоя... Це ок, коли це узгодженне рішення двох дорослих людей, а не коли хтось комусь винен, бо не зрозуміло хто це придумав... думала в молодому поколінні цього не має, але стикаюся з цим іноді
Ооо так. От зараз приїхала до батьків і це капєц - тато сів за стіл і мама шуршить йому все насипає, одяг чистий йому видає, труселя купує. Боже мій, мій чоловік в цьому сенсі повна протилежність батька. Я навіть не знаю, де ті його труселя лежать в шафі. Ну і сніданок або обід ми можемо готувати по черзі 🤩
@@marynamishchenko944 В моєму колі спілкування, всі такі, і мені здавалося, що такі поділення ролей вже в минулому. А виявляється, що нє. Таке життя, що опиняюся часто поза зоною комфорта, бачу багато інших людей , сімей і дуже здивована, що таких меньшість, навіть молоді сім'ї часто зберігають такі традиції нездорові, як на мене. Але все одно здорового глузду стає більше. Це тішить
@@irinabelobrovets7205я пішла після 8 років тому що побутовий інвалід мені набрид я була як та коняка яка тягла все,і при цьому ловила всеодно докори що я х&рова,тепер мені легко як ніколи
Рятівниця, жертва, агресор і так по колу. Випадково натрапила на книжку «Жінки які кохають до нестями» і це був просто ковток води у спекотний день. Дякую за випуск. Однозначно лайк та підписка❤️
Мені обрати здорові стосунки допомогли ігри. А саме Mass Effect 2. Де ти береш в компаньйони Тейна і май гад він тебе слухає, він тебе чує, він емоційний, він підтримка ви через рота обговорюєте всі проблеми. Після цього я зрозуміла, що мені ото емоційні гойдалки не треба.
Ми з чоловіком 21 рік разом, з них 16 у шлюбі. Уявити собі не можу оці всі токсичності. Бог милував. Але я точно знаю, що стосунки - це праця і бажання двох людей, і ще що нема єдиного шаблону, все індивідуально, для кожної пари. Чудовий корисний випуск. Особисто знаю людей, які довго в токсичних стосунках і, здається, навіть не усвідомлюють цього
Дякую дівчата за відверту розмову та ваші історії. Меня знадобилось біля 10 років, щоб по-справжньому покохати себе. Книга « Жінки що кохають до нестями» була моєю настольною книгою, коли я почала свій шлях до одужання. Сподіваюсь, що цей випуск подивляться багато жінок, та візьмуть для себе важливе ❤
А мені здається це ницо кривдити людину, за відстоювання української мови, яка б різка вона не була. Тим самим вони лише підкреслюють свою невихованість.
Дякую за випуск, як і після кожного вашого ефіру, є над чим задуматись і порефлексувати. Зрозуміла, за що так люблю ваші палає і передивляюсь іноді по декілька відео підряд. ❤ Якщо ви ще не торкались такої теми, пропоную поговорити про чоловічі образи, які дала нам культура 1990-2000х. Як вони несвідомо вплинули на наше уявлення про чоловіків та вибір партнера.
Просто 😂 мій тато - вдягнені , нагудовані , що вам ще треба 😂 ну і я хто і звуть мене ніяк , і я мала ще життя не знаю, а він вже пожив і має право рота відкривати на відмінно від мене. Але , якщо мені хтось так скаже це відразу - до побачення 👋
Коли мені було 7, помер мій тато, до якого я була дуже прив'язана. Усі закоханості й кохання з юності - невзаємні, постійні сльози й біль. Після 35 траплялись недоступні чоловіки, тому що одружені.
Вітаю, Емма, не тільки ви так думали, моя знайома теж намагалася пити, щоб чоловік меньше випив. Вони досі разом, вже майже 30 років - і з кожним роком стає гірше. Але міняти ніхто нічого не буде, адже "ми вже стільки разом, багато пережили, треба було раніше".
Дуже багато суперечностей в цьому випуску. Я б його нізащо сама не відкрила з таким заголовком, бо думала що мене це не стосується. Але відео відкрилося автоматично, після того як зевершилося інтервʼю з Тетяною Стус. Але зараз слухаю і розумію що дуже СТОСУЄТЬСЯ!! Я мама трьох синів і це капець як важко !!! Я маю і їхні базові потреби закрити і свої, і мати простір для любові і почуттів і навчити їх самостійності і самій кукухою не поїхати 😂
Цікаво де та золота середина ? Як зловити баланс? Наприклад мій чоловік сам готує їжу для нашої сімʼї, оплачує рахунки, возить дітей по гуртках. відповідальний за всі покупки продуктів, одягу…. Але в його сімʼї не існувало любові і він не був старшою дитиною яка мала опікуватися меншими,наприклад. Просто батьки багато працювали і він сам навчися про себе піклуватися і готувати їсти. То це ніби й добре що він самостійний і ніби й не добре….. Бо мій батько навіть не знає в якій шухляді лежать ложки на кухні. На кухні, в будинку, який він збудував і живе в ньому вже 40 років.
То як ростити синів, маючи такі різні приклади поведінки чоловіків ? ??Де баласнс ? Якщо буду давати багато любові і піклування і розмов про почуття, і роздумів про різні життєві ситуацій то не буде коли навчити їх тримати лад з одягом/взуттям чи приготуванням їжі. Бо вийде що я не зодовільняю їхні базові потреби а заохочую( змушую ) їх робити це самостійно. 🙈🙈🙈🙈
@@yasmeen8619максимально дивне питання, враховуючи, що майже кожна працююча мати робить те саме і більше. В чоловіків такі самі руки, ноги і голова, отже, вони теж здатні на це.
Не по темі, але просто тільки зараз дивлюсь це відео, паралельно читаю «Ті, що співають у терні» і у мене таке обурення викликає ця книга. Я не розумію чому ця книга така чудова для всіх, коли я бачу в ній, від початку книги, збочення і продажність (це я про священника), закоханість і ідеалізацію першого хто тебе пожалів, але ця книга романтизується 😮
Так, чекатиму випуску про абʼюзивні стосунки) Я не потрапила у категорії, які були озвучені, можу тільки сказати, що моє відношення до любові та турботи було завжди таким, що я очікувала якогось обману. Наче людина це робить не щиро і вона мене обманює. Я усвідомлюю звідки то йде і не можу зібратися з силами повірити хоча б комусь у цьому світі, що мене дійсно люблять. Важко жити з відчуттям того, що крізь небезпека. Нікому не рекомендую.
"Я закохуюсь не в тих" написано на прев'ю, а я - просто не закохуюся🤷♀️ Того свою "команду" ще не знаю, поки схоже що моя команда то оті дивні самотні бабці з котами😅
Книжка «Жінки які кохають до нестями» дуже мені допомогла 6 років тому.Тоді я вийшла з абьюзивних стосунків і поринула у нові,і не розуміла,як поважати себе,як не кохати до нестями і любити в першу чергу себе.Після прочитання моє життя дійсно дуже змінилось,і я подивилась на стосунки новими очима
Дівчата. Дякую. Ви класні, смішні, чесні. Розумнички. З задоволенням подивилась. Впізнала себе, все таки трикутники не моя улюблена геометрична фігура))))) Дякую ❤️
31:31 😢 Мені казали: "Твой номер восемь, когда надо, тогда спросим!" Фрази такого штибу я в дитинстві позначила, як - виросту почну заробляти і ніхто мені такого не скаже. У мене в дитинстві було багато таких маркерів, про які я вирішила, що не допущу в дорослому житті. Але я відтанцювала на купі граблів іншого штибу.
Дякую за тему випуску! Оце "я достатньо" для мене недосяжне, щоб я не робила. Завжди знаю, що не так, и де я б теоретично могла докласти більше зусиль. Облом в тому, що енергетичного ресурсу на це стає все менше (мені 46), а здоровий пофігізм ніяк не напрацьовується
Я в клубі досягаторок. Працюю над тим щоб не намагатися заслужити любов (особливо тоді коли вона вже є, але я роблю вигляд що її немає, не помічаю її, щоб продовжувати добиватися) А ще під цей випуск я виявила що за 23 хвилини можу зʼїсти кілограм черешні. Це непотрібний факт, але якщо хтось прочитає це в сезон черешні - то засідайте по часу випуску і пишіть за скільки часу ви зʼїдаєте кілограм 😅
Досягаторка на зв'язку) Я вас постійно дивлюся, вже два роки точно, і, зазвичай, просто насолоджуюся відео, дізнаюся цікаву інфу, але, передивляючись це, у мене просто все ставилося на паузу у голові і я з відкритим ротом слухала про себе та й просто шокувалася. При тому, що я багато, як мені здавалося, знала про себе і про цю свою кашу зі стосунками, виявилося, що є ще багато чого, що мені потрібно наздоганяти) Неймовірно корисне відео, буду чекати ще таку тематику, дякую Вам!
Дякую дівчата, не очікувала такої виключно жіночої теми, але вас цікаво слухати на любу тему і жіночі також мають місце бути! Мені вдалося швиденько себе розкусити і вже після 3 невдалої спроби побудувати стосунки з одним типадем людини, буквально народженими в один місяць, зрозуміла, що треба грести у зворотньому напрямку і тоді все склалося! Хотілось би почути від вас тему про вимоги до жінок у нашому суспільстві. Ви говорили тут про таких жінок, які все на собі тягнуть, бо так склалося. Все ускладнюється ще тим, що ти і зовні повинна бути неаби якою красоткою і нафарбована і модно дорого вдягнена і взагалі немає такого чого ти не зобов язана. Живучи у Європі зараз бачу, що ззовні також достатнього того які ми є, ми не зобов язані бігти цей марафон, ми і так супер, але в нас це все ще не так.
Посміхнулася на прохання написати з якої команди) Бо я із команди комбо! )) і це дуже страшно. спочатку западаю тільки на недосяжних, тих, кого треба дуже довго добиватися, а потім коли "вполюю" потрохи втрачаю інтерес, а партнер тим часом возносить у розряд "єдиної богині на все життя" і після цього заключним етапом я перетворююся на рятувальницю і починаю повільно душити піклуванням, прям рятувальниця на максималках. Це був цікавий але надто важкий етап життя. Ґулі, рефлексія, розумні книжки допомогли вирватися і прийти до тями. І дуже пощастило, що обидвоє шукали рішення. Але це таке страшне коло. Шкода, що коли ти юнка то навіть не підозрюєш про можливість таких паттернів.
Дякую за обрану тему, прямо в яблучко!) Останні років п'ять почала аналізувати свою хорошість, бажання догодити, бути взірцем. Спочатку думала про радянське ( піонерське) виховання- бути прикладом, бути кращою версією себе і інших.... зараз розумію, що весь час намагалася заслужити любов, - батьків, друзів, чоловіків... Брак безумовної любові, уваги продукує ефект рятівника. ВІДЧУВАЮ себе Гаєчкою ("Чіп і Дейл")😅. Самостійно витягнути себе можливо, але довго і складно. Терапія маст хев, щодо мене.
Не впевнена на всі сто, але один раз взяла на себе зі свохм чоловіком роль рятувальниці, а коли він почав бити - втекла. Зробила висновок - не хочу стосунків з реальними чоловіками взагалі.
хахахахаххахха жарт із олімпіадами... (тут треба вставити нервовий сміх) в школі ходила на всі олімпіади, які тільки були доступні. спочатку через те, що вчителі посилали, бо треба було для іміджу школи, а потім тому що втягнулася і було весело і цікаво завжди в період шкільних/обласних/міських приносила по кілька дипломів але не дай боже НЕ ДАЙ БОЖЕ серед них був хоча б один за третє місце! (друге ще куди не йшло, добре що я мала невеличке полегшення у вигляді "ну, там і так все було ясно, перше ж отримала учасниця із супер дупер елітної приватної, у кого родичі в журі були") але третє... гіршим було хіба що коли давали папірець за участь, бо подія не передбачала елементу конкуренції і присудження місць "диплом" за будь-що що не золото чи срібло ніби віднімав одразу по 10 очків від вартісності доньки в очах батьків при тому що цікаво золото чи то пак будь які відзнаки (величезна папка з якими до сих пір десь валяється нікому не потрібна вдома) вважалося за само собою зрозуміле, бо ну а що, можна було якось по іншому???? (тобто умовних додаткових балів заробити було нереально)) тільки втрачати кредит наданий при народженні хахахаха) ну і так загалом було майже весь час, це із олімпіадами просто дуууууууже яскравий і показовий епізод був який згадався на Еммині слова 4:26
Дякую Яні за чудову фразу: ти вже всі свої проблеми вирішила, що лізеш "допомагати") Недавно мала важку ситуацію, коли потрібно було зробити вибір - продовжувати стосунки, чи ні. Вирішила дати другий і останній шанс цим відносинам, повністю змінивши їх тактику. Думаю, у відносинах, має бути краще ніж одному. Якщо це не так, тоді точно треба йти.
Випуск просто супер!!! Мені знадобилося багато часу щоб зрозуміти такі прості істини ! Я в стосунках вже 14 рокі і спочатку це були залежні стосунки . Якимись дивом ми змогли змінити їх без допомоги психолога . Тепер в кожного є свій простір , ми партнери і кожен несе відповідальність за дитину ,квартиру і оплату рахунків .
Кай і Ґерда це брат і сестра! Вона рятувала брата якого буквально вкрала зла Снігова Королева, так ще й, по суті, експлуатувала! Цей приклад взагалі не про стосунки!
Прекрасний, чудовий ефір! Колись дуже давно читала Робін Норвуд і книга мене вразила тим, що вона про мене, моїх подруг... Ходила тоді як свідки єгови і радила її всім подругам. Такі теми дуже важливо обговорювати на широку аудиторію. Дякую Еммі, Яні, Катерині за щирість і відвертість! Хай квітне український ютуб, а дівчата не втрапляють в токсичні стосунки ❤
Дівчата, дякую за випуск! Дуже приємно було слухати та заразом по рефлексувати щодо себе. Бо, на жаль, у багатьох з нас є цей травматичний досвід, але ми вже дорослі. І маємо бути відповідальні за своє життя!Все в наших руках❤️
Привет из Киева .Удивительно точные оценки того как мы тут живём . Так как я всю жизнь прожила в Киеве и не уезжала из Украины после начала большой войны . Подтверждаю каждое слово , все именно так и есть . Кроме того что украинцы не интересуются Америкой , определенный процент интересуются ещё как ❤
капець. мені вже на самому початку стало дуже сумно і враження, наче ці патерни назавжди. сподіваюсь ви далі проговорите як з цим жити і як змінювати 🙏🏻 у мене не було катастрофічних ситуацій чи поганих хлопців, навпаки - усі принци. чесно) "давай тебе відвезу/зустріну, давай щось приготую, це тобі квіти, давай погуляю з твоїми собаками" і т.д. Але мені ну жесть як нудно так. Я буквально через силу продовжувала стосунки, але все одно не витримувала і йшла. А от страждати від нерозділеного кохання, або якість інтриги... оце да, оце весело( дивлюсь далі)) я теж робила схожий квест, коли перебувала в стосунках з "тим самим" холодним і відстороненим хлопцем!!) по всьому Києву розкидала підказки, залучила купу і знайомих, і рандомних людей (по типу продавців, працівників закладів, колеса огляду, інструктора з каяків)
дякую за відео) пізнавально. Впізнала себе в парі епізодів, але це не той випадок, коли хочеться сказати "о, в мене те саме" а скоріше "аааа, ось воно шо....ясно. бл........."
Ми з сестрою, маємо однаковий патерн в пошуку партнерів. Але що цікаво, в сім'ї чоловіка інакше. Він з багатодітної, повної, дуже люблячої сім'ї. Але його молодшв сестра і брат, з 16ти років в одних стосунках, вже 15 років, народили дітей, а мій, чоловік лише в 34, почав серйозні стосунки (зі мною😂), а його 40 річний брат, досі в пошуку, і постійно обирає не дуже здорові стосунки. 4 дитини, і 3 різні сценарії.
Якраз логічно для старших в багатодітних. Вони вже наїлися батьківства ,тоді як молодші росли просто дітьми, старші росли вже відповідальними "батьками"
@@user-lo1ux6ci6o та питання не зовсім про батьківство. Бо всі народили після 30ти, хоча разом з 16ти. А про те, які відносини будують. Що один з братів взагалі не може побудувати стосунки, бо обирає завжди морально не зрілих дівчат, які не знають чого хочуть у житі. Але навіть говорячи про те, як ростять дітей, теж різні моделі. Один племіник за 8 років жодного разу не начував у бабусі і дідуся, бо вважають, що лише батьки мають опікуватися дитиною, а другий племіник щотижня ночує, починаючи з півроку. Одна родина, а всі по різному будують свої відносини.
Комбо-бінго) Я з двох команд скоріше за все. У мене з батьками був якраз трикутник Карпмана, коли ми періодично мінялись ролями, а потім я почала читати усілякі статті, які підкидував гугл по психології і, зрештою, саме з ними я цей трикутник покинула, але ролі лишились, ловлю себе на такій поведінці, роблю висновки, але це все одно тривалий процес, слава тому, що зараз купа реклами з платформами, де можна підібрати собі спеціаліста)
Я не в цих командах, у мене інше: після надмірного контролю в дитинстві я знайшла собі контролюючого чоловіка, терпіла читання моїх переписок, параноїдальні ревнощі, ми навіть геолокацію постійно транслювали один однома
Контролер і досягатор - я зірвала джек-пот по дисфункційності 🙄 Багато роботи над собою, дозволили зустріти людину, з якою ми дві цілісні особистості. Постійні розмови та рефлексії в стосунках з боку обох партнерів дають круті результати!
Я з дисфункціональноі родини, і я зрозуміла що знаходжусь в стосунках з абʼюзером і нарцисом тільки через 4 роки, після майже року терапіі. Це страшно. Коли ти в цьому, ти реально не відстрілюєш дуже часто що відбувається. Тебе стирають на попіл, а ти така «ну, оце певно і є любов». Так само розходились з ним мільйон разів, потім розійшлися і повернулись через півроку. Є класна книга «Psychopath free», де авторка каже що в середньому із таких стосунків йдуть повністю на 7!!!! раз. А півроку без контакту - критична точка коли це все може повернутись. Дуже важливо говорити про те, що таке співзалежність та абʼюз, коли знаєш що це і як воно проявляється, ти маєш набагато більше сили. Дякую за випуск🙏🏼
Я здогадувалась що я рятівник.. ну там для друзів ітд. Але під час терапії зрозуміла що і для мами з бабусею теж. Це пздц як камінь з душі коли перестаєш їх рятувать і ідеш жити своє життя, навіть коли це якісь дрібнички. Бо зараз вже зрозуміліше хто важливіший насамперед і кого ПОТРІБНО рятувать. Ех) Дякую за випуск!
Дівчата, вы праві на 100 відсотків. Я в команді Яни, нажаль. Я знаю що кому треба, я все контролюю. Навіть в мої..... 2 роки у мене не було дійсно гарних і гармонійних стосунків. Мені дуже шкода 😢
Про кейси і фаріон хіхішно хд Але то не по темі А по темі, як добре, що я не планую жодних стосунків. Не треба буде турбуватися про, те, що людина може виявитися аб'юзером/кою чи, що я не приділяю достатньо уваги Мені вистачає моїх друзів і це чудово. У деяких моїх друзів є стосунки і це теж чудово. Люблю те, яким це все зараз є Сподіваюсь, що всі тут знайдуть чи то своїх людей, чи то спокій наодинці з собою 🫂
вооу рятівниці💪🏼💪🏼 я однозначно рятувальниця. бо я знаю все, я знаю про всіх, я розумію всіх навколо і я точно перша і єдина людина, яка зноже їй або йому допомогти🥰
