Україна колядує. Від архаїки до нового життя. Як співали і про що колядували українці? 

Шкода, що ми у свій час не записували ці безцінні знання від своїх рідних...

Дуже гарно, що показуєте нашу культуру. А в грузинів щось є в традиції на Різдво? Щось подібне нашому колядуванню та щедруванню?

@@user-wb2ec5ve8x у них дуже цікаві традиції є довкола чічілакі, до речі. Синонімічні з нашим дідухом. Та й ряджені збереглися дуже багато де.

Дякуємо за перегляд 🥰 хай ширяться знання про наші традиції

@soulofdarkness я не можу знайти для себе пояснення чому в Циркунах колядують, а у Валках, де я виросла, ні. У нас лише щедрують

@@annanikolaieva4339тому що Слобожанщина і Донеччина - це території багаті на осередкові традиції. Почитайте дослідження Віри Осадчої -відомої дослідниці народної пісенності Харківщини. Є матеріали по Валківщині .

@@Kate_Jhuk дякую, маю "Муравський шлях-97" і маю неопубліковані з архіву, зібрані ще у 1905 році у селі Ков'яги, які знайшла в ЦДІАКу. Питання ж в іншому: чому 100 років тому на Валківщині колядували, а через 100 років - ні?

Та просто про ластівок і весну вже так багато переговорено, що хотілося взяти трошки інші теми, які, може, будуть новішими для людей.

@@DariaAntsybor от блін. А де переговорено? Бо ви у мене в цьому сенсі перші, я ще ні на кого не підписана🙂

@@LyudaKuchernyuk мені просто здається, що як тільки згадка про Щедрика, то це вже у шкільних програмах. Я точно зі школи це вперше почула, а вже в університеті глибше вивчала)) плюс зараз коли про Леонтовича і "Щедрика" були за останні роки різні матеріали, то теж повсякчас згадують про весняний новий рік і пізніше зміщення на Різдво.

Ми запостили ресурси, про які говорила Наталя, в описі. Можете там шукати за темами і локаціями

Класно, що є цей намір до колядування. От би його направити ще в потрібне русло🙏🏻

​@@viktoria_di5728ну зараз якраз дуже потрібне русло - донати на ЗСУ

Так, а при Миколая якого і в Україні не було і який ніби подарував по монеті дівчатам (ой яка красива казка), щоб ті не стали повіями, по сто разів розкажуть.

Я завжди думала, що пиріг - це вареник, ну бо пригощали теж варениками, але можливо тут інше значення. Потрібен спеціаліст.

​​@@annanikolaieva4339 ну в нас на сході я не чула, щоб на вареники казали пироги, як на заході. В нас пиріг - це типу торт, але без крему. Мене більше цікавить, чому він то з руками і ногами, а потім без рук і ніг😅

@@piligrim0326 будемо чекати, може хтось прийде з відповіддю 😉

Обов'язково запросимо Наталю ще до нас в гості ☺ підписуйтеся, щоб не пропустити

Будемо запрошувати ще Наталю до нас в гості 🥰

Навзаєм вітаємо Вас ❤ та бажаємо у цьому році багато радості

@@annanikolaieva4339 Дуже дякую 💞💙💛

Мало часу, щоби охопити всі сюжети, ми і про світотворчі колядки не говорили, і про тексти з біблійними, чи апокрифічними сюжетами та тексти, де християнські мотиви нашарувалися на більш давні зразки )) Так, колядували і до бджіл, і до волів , всіх і в хаті, і в дворі слід було обколядувати )))

@@natalkakhom я так розумію, це вже на випуск у 2024 році?)

Так, але і не так 😅 Катерино, дивіться, щодо того, що люди співають колядки або щедрівки, то наша гостя пані Наталя, і сказала, що різниці великої немає. Все залежить часто від тексту і + потрібно питати саме носія традиції, тобто того, хто співає. Щодо моєї фрази про лише щедрування на Слобожанщині, то це стосується мого дитинства у 1990-2000х роках, що стало наслідком боротьби радянської влади в релігією. Я знаходила в архіві описи етнографів початку ХХ століття де вони фіксують колядування у районі, в якому я виросла. Але особисто ми під час щедрування співали і колядки, бо у 1990-2000х вже ніхто нічого не забороняв і не контролював, але так як традиція вже перервалася через радянські гоніння, то не прийнято було у нашому місті колядувати, лише щедрувати масово ходили.

@@annanikolaieva4339 ну, ось з Вашої відповіді знову витікає, що була чітка різниця між колядками і щедрівками, якщо ви усвідомлювати, що ви щедруєте, а не колядуєте. І традицію колядування перервали, тобто відокремлювали свідомо, що заборонити, а чого не забороняти. Значить колядки і щедрівки цілком різні речі, а не тільки від виконавця і контексту залежить. Вибачте, я не присмикуючь і не хочу виглядати занудою, просто реально є бажання розібратися і хоч якось запам'ятати. 😊. Як виявилось, без власного досвіду і коли ростеш в зовсім іншому контексті, це не так просто.

Це дуже щемливий момент і дуже шкода, що це сьогодні актуально(((

Дякуємо за Ваш коментар, підтримку та зацікавлення українською мовою і культурою ❤ Навзаєм бажаємо Вам добра та маємо надію, що Ви матимете змогу приїхати до нас в Україну!

Про це потрібно буде окремий випуск зняти 😉

Вам варто полоскати свій рот ромашкою перед тим як сідати і писати такі коментарі. Те, що людина говорить і особисто Ви чуєте - це різні речі 🥱

Детальний аналіз кожної регіональної традиції колядування не було завданням цієї розмови, акцент більше був на текстах колядок. Звісно, що можна кожну окремо локальну традицію аналізувати і тут будуть відмінності. Однак, слід розуміти, що є типовим, що є архаїчнішим, а що є вже пізнішим нашаруванням. Якщо ви аналізуватимете матеріал 20 століття, то тут і діти, і мішані гурти, окремо церковні півчі могли ходити тощо, проте у більш давніх записах заувважують, що більш типовим було парубоче колядування, це часто пов’язують зі звичаями полазника, якщо ходили дівчата, то дівочі гурти окремо, парубочі окремо, мішані гурти - це вже пізніше явище. А якщо брати до уваги обряди з рядженням, то тут вже царина парубочих громад. Це чітко можна побачити і зараз у тих місцевостях, де ще збережені ці традиції (Белелуя Снятинського району Івано-Франківської обл, села румунського прикордоння, Красноїльськ Сторожинецького р-ну, Вашківці Вижницького району Чернівецької обл., с. Словіта Золочівського р-ну Львівської обл тощо, тут водять ведмедя). Водіння Коня на сьогодні побутує в селах Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської обл. Є дві окремі традиції - танець коней та водіння коня (засівання з конем), тільки хлопці. А коли брати до уваги ще й загальнослов’янський контекст, то певні закономірності у тому за яким гендером більш закріплений той, чи інший обряд чітко зрозумілі. Тому, шановний пане, не варто в такому тоні і так категорично звинувачувати, що хтось чогось не знає. Хоч, як кажуть, що вік живи і вік учись, а коли ми говоримо про народну культуру, то тут «що край - то звичай»! Ну і варто розуміти, що за півгодини все розповісти неможливо!

Дякую за відповідь! Та лишається питання чому на початку програми не було озвучено що це уніфікований розгляд і наведена інформація може бути не актуальною для різних регіонів України? Та що ця інформація не є прийнятною для використання в інших регіонах України по тій причині, що в них можуть бути відмінності які варто враховувати при відтворенні тих, чи інших обрядо-дій в Колядуванні? Ви увесь час використовуєте термін: локальна традиція. А чому Ви не берете до уваги осередкову традицію? Чому не береться до уваги регіональна традиція, а лише в твердженнях звучить локальна традиція? Ви пишите про "більш давні записи". Як науковець, Вам повинно бути відомо що коли посилаєтесь на якісь джерела, то варто вказувати авторів, монографію. Тобто, подавати чітко джерело, на яке спираєтесь у своїх висновках, бо в даний момент - це слова, які не підтверджені та мають ознаки суб'єктивності. Наступне питання": чому Ви у своїх твердженнях про архетипи в ритуальній культурі берете до уваги лише Західний регіон України де дійсно побутуює чоловіче колядування. Та чому Ви не звертаєете увагу на традиційну культуру Слобожанщини, яка має в багатьох осередках ознаки процесів, які свідчать про консрвування традиційної культури? До прикладу варто звернути особливу увагу до таких сіл як Шарівка Валківського району, село Червлене, Лебединського району Сумської області, село Куземин, Охтирського району Сумщини, село Пащенівка, Краснокутського району Харківщини, село Дворічний Кут, Дергачівського району Харківщини. І це я надаю вкрай короткий перелік сіл, які не підтверджують Вашу теорію про чоловіче колядування. Більше того, варто звернути на такі осередки традиційної музичної культури Полтавщини як села Клюшниківка Миргородщини, Веприк та Бобрик Гаддячина, та та ж сама Крячківка Пирятинського району. Все Поворскля нижнє та центральне колядувало із жінками і виключно чоловічих ватаг просто не було як таких. Тому, можливо варто у своїх твердженнях все ж спиратися не на окремі регіони, коли мова йде про Україну, або чітко вказувати те, що дана інформація є актуальною лише для окремих регіонів України, їх перерахувати і вказати що інші регіони України мають інші особливості колядування. Я можу наводити осередки традиційної культури і далі. Перевірити дану інформацію просто, достатньо ознайомитися із матеріалами, які викладені у вільному доступі в інтернеті radio.nakypilo.ua/shows/tradyczijni-rizdvyani-pisni-harkivshhyny/?fbclid=IwAR3IMgyK2fiix9EYMOGPSKP29D6HLSxXVXtAPeKR713TEfGxUNpDFTLeR5Q@@natalkakhom а також folklore.kh.ua .

Тобто, варто все ж з'ясувати ознаки архаїчності, щоб не плутати базові поняття. Можливо у Вас свої, авторські ознаки архаїчності. Тоді варто вказувати, що за власними науковими розробками які опубліковані там то і мають такі то джерела, можна дійти до висновку що ознаки архаїчності полягають в тому, то і тому. Стосовно етнічної традиції Слов'ян. Тут варто більш уважно перечитати роботи Афанасьєва. Безпосередньо "Поэтические воззрения славян на природу" Цей автор досліджував традиційну культуру ще у той час, коли вона мала активну форму побутування, і коли ще можна було рудименти древності знайти у активному побутуванні і не були активізовані. Маю надію, що Ви розумієте різницю між активним побутуванням, та активізованим. Стосовно засівання з конем. Я маю надію Ви не плутаєте ритуали на Василя та Коляду? Більше того, із кіньми - це не є виключно ритуали притаманні для зимового циклу свят. Такі ритуали існували також і у весіллі. А от звернути особливу увагу на їх суть та значення - варто. Раджу також звернути увагу на таке джерело як Олекса Воропай і його книга "Звичаї нашого народу" Розділ "Коляда" ст. 42. Там опис хто колядував, коли та як. Базова інформація, яку теж варто знати. Коли Ви так активно намагаєтесь апелювати до архаїчності та архетипів, то дуже раджу ознайомитися із роботами А.А. Потебня. О мифическом значении некоторых обрядов и поверий. М.П. Драгоманов. Малорусские народные предания и рассказы. И.И. Срезневский. Исследования о языческом богослужении древних славян. А.С. Фамицын. Божества древних славян. Дана література викладена не Укарїнською мовою, та в той час, колиїї публікували це було звичайним явищем. Все ж, викладений фактаж у цих монографіях вартий уваги та прискіпливого вивчення, щоб можна було визначати архетипи в тих, чи інших обрядових діях, які дійшли до нашого часу. "Що край, то звичай" - саме тому варто на самому початку говорити про який регіон буде вестись мова. В протилежному випадку відбувається уніфікація та привнесення в інші регіони не притаманних елементів для святкування. Нам необхідно зберігати, а не руйнувати привенсенням чужорідних елементів у традиційну культуру того, чи іншого регіону. Чи не Вам мені нагадувати що уніфікація неодмінно призводить до знищення. Також екологія в традиційній культурі передбачає заборону на сприяння внесення в традиційній культурі чужорідних елементів, які не притаманні тому, чи іншому осередку. Чому, Ви як науковець, до зволяєте собі такі ляпи? І все ж, коли мова Вами велась про ритуали пов'язані з конем. Варто все ж було б вкзаати що такі ритуали мают рудиментарність із часів активного побутування язичницького світогляду та виражається це у таких то діях. Зараз уніфікація, при теперішньому стані традиційної культури є смертельною. Тому, краще потратити час на детальний розгляд певного регіону із вказанням чітко що це було актуально і побутувало там там то і там то, а не говорити про всю Укаїну та створювати таким чином прецендент для уніфікації. Тому, наступного разу всеж варто бути більш коректним у висловлюваннях на публіку та мати чіткі посилання який регіон розглядається в тій, чи іншій доповіді. @@natalkakhom

На 00:51 нашого випуску написано: "Наші думки можуть не збігатися з вашими уявленнями або спогадами з дитинства чи контекстами, в яких ви зростали та які ви чули у своєму оточенні"!