Умань в роки Другої світової війни | д/ф "Відлік" 

Велика подяка і низький уклін!

Дуже корисна інформація про наше місто Умань. Вдячна Вам за таку просвітницьку роботу і за той матеріал який ви зібрали і виклали...💛💙

Браво, велитенська праця, дякую за фільм.

Цікавий документальний фільм, дякую. Підписка і лайк 😊

Дякую вам, і низький уклін за історію мого міста!!!

Дякую за УКРАЇНСЬКИЙ контент . Дуже цікава інформація .

Чудове відео, дякую

як співається в пісні Висоцького :"... солдати, групи "Центр" ідуть по Україні..." але вже цього разу зі сходу

Подяка творцям фільму!

Мой родной и любимый дедушка прорвался с батальоном из Уманского окружения.Вы Авторы молодцы один из лучших краеведческих фильмов о ВМ войне!Спасибо все причастным к созданию этого интересного фильма.Пам'ятай вражина наша Умань це Україна!Ще раз дякую за працю...

Дехто, похований неподалік міста, відчував своїм серцем близькість до місця, у якому з'явиться Спасіння. Він був ближчий до відгадки, аніж либонь хто. Відчував, та щось зупинило його наблизитись так, щоб по його слідам, хтось зміг раніше, ніж слід, оприлюднити те, що мало лишатися таємницею ще довго. Люди і досі шукають спасіння, спасителя і усякий раз будуть йти повз, та ніхто не розуміє, що шукає, бо нав'язано хибних прикладів та образів. Людей навмисне збили зпантилику. Щоб шукали серцем, а не очима. Навмисне в Писаннях немає жодного вірного прикладу, а ті, що приведено, то приклади, як втратити обраність у очах Бога.

Російська мова у фільмі дратує

Дякую!

Хорошая подборка материала. В общем большего трудно требовать. Ибо то уже будут частности. То есть отдельные судьбы и жизни. Тяжелая жизнь. И до войны. И в первые годы после войны. Мой хороший знакомый, кум тещи, рассказывал. Он был призван в армию в конце войны. В 1945. Встретил победу в Германии. Но домой попал только через 7 лет. - когда приехал домой в Умань- был поражён. Он мне на ухо шептал….. они из руины восстали. и живут. а мы победители. и такая нищита. Грязь по улицам. Бездорожье. Но тогда хоть работа была. А сегодня. Если месть работа, то попробуй прожить на зарплату, или отопительный сезон пережить

велике спасибі за фільм....нажаль запізно.....

Яка страшна циклічність і послідовність...Війна нагадує про себе, пожирає свої жертви! І так на протязі всієї цивілізації .Хто, що керує цим божевіллям, навіщо? І знову війна, жертви, страждання, знищення...

Мій дідусь по лінії батька розповідав, що під Поташом була дуже велика танкова битва, яку він пережив ще малим. Все це засекречено через великі втрати радянської армії. Розповідав що саме на території залізничного вокзалу в Поташі було найгарячіше, весь вогонь був зосереджений там. Сам дідусь родом з Краснопілки, 37року народження. Коли я був малим ще часто його розпитував "діду, а шо воно таке було та війна" і ніколи не отримував внятної відповіді. Зараз розумію яким я був дурним, що так прямо питав дідуся за це і зараз мені соромно. Коли вже підріс, років з 15мені було, то тоді вже дідусь розповідав більш відкрито. З того що найбільше запам'ятав з розповідей це те як він в п'яного німця вкрав пістолет, документи і якісь ключі від мотоцикла, як діти в танк покинутий німецький залізли і не спеціально зробили постріл за що ледве не померли бо радянські солдати подумали, що в танку є німці, як вже після війни вони спускались з гірок на німецьких мотоциклах, викидали двигуни і тільки рама і колеса, кидали патрони в вогнище, наче як петарди. Як в дворах його сім'ї німці тигра загнали, якийсь ремонт мали робити то показували йому що і як в танку влаштовано і зробили фото на фоні танку, я ці фото не бачив, надіюсь вони збереглись і може колись їх побачу(це з +-смішних і цікавих історій). З страшного це день коли його малого, бабусю і маму і інших жінок і дітей німці зігнали в церкву і почали готувати підпал церкви, останнім каже що чув це свист і вибухи, можливо це навіть були події контранаступу, про який розповідає автор відео. Каже так часто падали снаряди все розривало, як вийшли вся земля розрита, вся в воронках, тіла німців, техніка, солдати радянської армії (які їх випустили з церкви). Теж з таких історій, як сс зайшли в село то знущались як могли, вигнали його і маму на города, поставили кулемет і сказали щоб ті бігли і почали стриляти по ним, город стоїть на кургані доволі високому, затяжному кургані, думали що вмруть, але обійшлось. Звичайні німці, каже дідусь, були більш-менш нормальні, і їжею ділились і допомагали, а сс був страх. Нажаль більше нічого не знаю, від батька чув, як він був малим то застали і зброю німецьку на городі після оранки, і якісь деталі від техніки, і особисті речі солдат, багато різного було розповідає.

Багато чого ми не знаєм і щас ходим їздим всі такі ділові і модні просто немає слів

Гарне відео

Мій дід із Звенигородщини , їхній полк попав в оточення в Вінницьких лісах на зборах. Ситуація стандартна , на 20 бійців , 3 гвинтівки. Коли їх оточили, вистроїли в походну колону, німецький офіцер приняв парад, і обьявив що в них війна закінчилась і вони можуть іти до дому. Нікого не розтріляли, можливо через те , що не було в них зброї. Так до лютого 44р. і жив в окупації. Потім знову на фронт.

Подяка!

Дякую))) Слава Україні, смерть ворогам.....

По розповідях чоловікової бабусі, (Хмельниччина)коли її батька мобілізували радянські війська, він та інші односельці потрапили в "уманський котел". І він і ще декілька чоловіків кілька тижнів поверталися додому. Голодні вони йшли полями щоб ніхто їх не помітив. Були дуже виснажені ледве вижили. Вдома вони також переховувались щоб їх не помітили німці. В окупації було важко. Німці забирали продукти та худобу у селян. Але якихось страшних звірств ніхто не розповідав. Село наше не палили. Мабуть була якась частина по заготівлі продуктів для німецького війська.

Плачу. Мій батько і 9 його друзів, яким було по 14 рокі😮в були угнанні в Німеччину. Повернувся він в Умань тільки в 1952р. Сталін всю молодь призовного віку відправив після Германії служити в армії на Урал. Тільки одн раз він мені і бабусі розповів про частину того що пережив

Похоже, что отель Регина гитлеровцы таки разрушили в наши дни.

7:47 що це за кадер - сцена не зрозумів???

Только уроди могут " повторять " ужаси войни

Читає Олег Висильєв із Залізних магістралей?

Краще би німці Україну колонізували і навчили не брехати і працювати.

Диктор - автор каналу "Залізні магістралі"?

ахто озвучує цей текст ? га

Зеленая брама - военная драма Июль, сорок первый, Зеленая Брама, Здесь разыгралась военная драма. Две армии наши окружены, Их части сгорают в горниле войны. С боями сюда отошли от границы, Их с неба клевали железные птицы. Огнем отступая, они огрызались, Немецкие танки в колонны врезались. Мобильности армиям чуть не хватило, И их группировка врага окружила. Но даже в безвыходном том положении, Они до конца продолжали сражение. Без связи, снарядов, патронов, провизии, К себе двадцать две приковали дивизии. На время врага, задержав наступление, С южного Киев прикрыв направления. Они продержались почти три недели И страшные муки бойцы претерпели. Солнце горячее рано вставало, В полдень оно с неба печью пылало. И как бы ни были солдаты отважны, Они от жары изнывали и жажды. Ручьев не имела Зеленая Брама, Во фляге воды не осталось ни грамма! Где раньше густейшие заросли были, Враги все деревья огнем проредили. Тень не давали деревья в лесу И по утрам бойцы пили росу. Но также полны они были отваги, Бросались в свои штыковые атаки! Пусть исход битвы в Браме был ясен, Но подвиг солдат наших не был напрасен. Недели сплошного жестокого боя, Немецким войскам не давали покоя! Пока превращались полки в батальоны, Из Харькова шли на восток эшелоны. Пока погибали в ней сто батальонов, Ушли с Приднепровья сто тысяч вагонов. Бои в окруженье, страданья и беды, Залогом грядущей служили Победы. Пока в Браме дрались роты и взводы, Страна на восток вывозила заводы. Исполнен был подвиг смысла высокого, Боев, что велись за село Подвысокое. В себя не вместит все их мужество книга, Здесь были поломаны крылья блицкрига. И пусть продолжали войска отступленье, Но темп поломали врагу наступленья. Зеленая брама песчинкой той стала, Что двигатель армий немецких сломала. И как не спешил враг успеть до зимы, Не смог захватить он в итоге Москвы. После войны лес дубовый из Брамы, Не брали к себе на распил пилорамы. Пила о стволы дубов зубья ломала, Война в них оставила много металла. Поныне находят останки солдат, Что с сорок первого в Браме лежат. Все дальше от нас та военная драма, Но помнит погибших Зеленая брама. Сон, охраняя солдат, что здесь спят, Тихо листвой дубы шелестят. Пролитую кровь в своих жилах хранит, Здесь добываемый красный гранит. И мы забывать, как потомки, не в праве, О подвигах предков в зеленой дубраве. Как в сорок первом кровавом июле, Тела и стволы здесь калечили пули. Как были народы духовно едины, Встав на врага, как дубы исполины. Когда бы и где не пришлось вам родиться, Их подвигу низко должны поклониться. И мы, вспоминая Зеленую браму, В сердце храним ту военную драму. Военная драма Зеленая брама… В ней крови солдат наших много пролито, Она никогда не должна быть забыта!

ты вернулся Адольф ? ??? !!!!!!............................

От вам і пабедітель, чорт стАлін!😡 Поділив з гітлером Європу і гадав ,що все в його руках

Я считаю что вторая мировая началась треего числа с объявления войны союзников германии

комуняки і фріци це одне і те ж

Сталін організував м'ясорубку,Путін продовжив.

звільнена від окупації була в 91 році. текст по деьільному написан (с)

Окремих зря з дурки вiдпустили ...

ФЕИКОМЕТ.