Феминизм и либертарианство. Владимир Золоторев 

Можу зауважити, що жінок-лібетаріанців варто шукати серед жінок-підприємців, які рахують свої гроші і знають, від чого залежить дохід.

Дуже цікавий погляд на фемінізм з точки зору лібертаріанства, дякую за цей ефір!

О, дякую за розмову. Цікава тема)

Тема так себе, но Золотарева слушать надо.

До питання 48:35 Верен ли тезис, что успех социализма во многом связан с тем, что он целевым образом обращался и обращается к женщинам? Пан Золоторьов каже, що ні. А я про це читала у статті сайту mises, яку Афончина переклала, а Золоторьов редагував. Оригінал "Why Marxism Shifted from Economics to Culture", у перекладі "Почему марксизм перебрался из экономики в культуру". У цій статті якраз доводиться, що залучення жінок і кооптація фемінізму була довгостроковою стратегією соціалістів і їм прекрасно вдалося.

Ніяк не можу погодитись з тим, що в лібертаріанстві мало жінок, бо лібертаріанство говорить мовою політики, а жінок не цікавить політика. Жінок не цікавить саме лібертаріанство. Чому? Ну от якраз на це питання і нема відповіді. А політика частину жінок цікавить - зараз в Європі купа жінок в політиці, купа феміністок та активісток інших рухів хочуть прийти до влади або повпливати на владу, публічно обговорюють законодавство, різні ідеї і політики.

Владимир, пожалуй, единственный адекватный мыслитель на территории "незалежной".

Про метафори. Ведучий каже "один раз в эфире использовали и такой вой поднялся!". Не один раз, а в багатьох розмовах, постах, книжках, які обговорюють лібертаріанці. І який вой? Одна людина - я - один раз підняла цю тему, а потім не один раз пояснила, що справа в не метафорах як таких, а у ставленні до жінок і риториці популяризаторів в цілому; в консервативності лібертаріанців. Не вдалося пояснити ні так, ні сяк, бо критика не сприймається, а точніше сприймається в штики. Ну ОК. "На наш человек", - каже Золоторьов про того, кому все це ставлення не подобається. Ну не ваш, так не ваш, піду повідписуюсь від каналів і груп, в тому числі від цього каналу.

(Написала для фейсбука, хай і тут буде) Спочатку два загальних зауваження. 1. Підміна теми. Все почалось з питання, чому в лібертаріанстві мало жінок і як його популяризувати серед жінок. Я написала, що треба говорити на теми, які цікаві жінкам і не використовувати негативні метафори про жіноче начало, які жінок можуть відлякувати. На це мені відповіли, що я неправомірно виступаю від імені всіх жінок, а це етатизм / колективізм / фемінізм, тому далі розмова перейшла на фемінізм, який суперечить лібертаріанству (бо фемінізм за державний примус, а лібертаріанство за добровільні угоди). Я не говорила про державний примус, тому не було підстав переводити розмову про лібертаріанок на розмову про феміністок. 2. Це не той випадок, коли можна запросити одного експерта, який все розкладе по поличках і закриє тему. Якби ведучий поставив ті самі питання жінкам, то отримав би інші відповіді. Взагалі чим більше різних людей він би опитав, тим більше різних відповідей би отримав.

1. Справді, в сім’ях із традиційним розподілом ролей жінки делегують чоловікам політичні питання, але таких сімей тепер меншість. Зараз багато жінок пишуть і говорять про політику, той же фемінізм - масовий жіночий політичний рух. Те, що жінки менше за чоловіків цікавляться політикою, ніяк не пояснює того, чому саме в лібертаріанстві жінок майже нема. 2. Те що жінки «менше пишуть, але не менше читають і не менше думають про лібертаріанство» не підтверджується статистикою. У найбільшій українській лібертаріанській групі лише 10% жінок (десь три роки тому я перевіряла), а коментують зрідка там одна-дві жінки. Ще можна поцікавитись статистикою каналів Free Economy Institute і Libertarian Site (це теж українські канали). Буквально одиниці жінок пишуть про лібертаріанство в соцмережах, а тих, які досліджують і серйозно популяризують лібертаріанство на рівні статей, книжок, лекцій взагалі нема - ні в Україні, ні на Заході. Подивіться на статті Інституту Мізеса, наприклад, там нема авторок. 3. Справді, дві українки на ютюбі розповідали про лібертаріанство - Яна Матвійчук і Маргарита Овчаренко. Обидві мінархістки (нагадаю, що анархісти не вважають мінархістів лібертаріанцями). Уже роки два Маргариту не видно, може річ в тому, що вона вийшла заміж і народила дитину? Не знаю, тим цікавіше було б послухати подкаст з нею. Яна Матвійчук недавно скаржилася на сексизм і написала, що «існування сексизму щодо жінок в українському суспільстві - неприпустиме». Мені Золоторьов у коменті писав «Человек, верящий в "сексизм" не может быть либертарианцем». То чи справді в Україні є лібертаріанки, які популяризують лібертаріанство? Схоже, питання відкрите ) 4. Бачу суперечність в тому, що в контексті розмови про жінок пан Володимир каже «досить формальної рівності з чоловіками», а в контексті розмови про розлучення каже, що жінки мають привілей залишити дітей з собою. Хіба це законодавчий привілей? Якщо ні, то чому чоловікам не досить формальної рівності батьків? І далеко не всі чоловіки і жінки вважають це жіночим привілеєм. 5. В середині сім'ї не завжди можна домовитись, традиції тримаються найдовше. Галицьке село 1980-х: коли мій тато прав одяг на подвір'ї, баба казала, щоб він сховався за хату, бо сусіди сміються, що чоловік сам пере. Тим часом баба зранку починала працювати раніше за діда і ввечері працювала довше за нього, перемучувалась, злилась, але не знала, що може бути інакше, бо ніхто їй не казав. І дідові ніхто не казав. А коли нині хтось каже, то лібертаріанці називають це руйнівною лівацькою пропагандою.

Моя думка про те, чому в лібертаріанстві мало жінок. 1. У жінок менше часу, ніж у чоловіків, щоб цікавитись політикою, популяризувати ідеї (або грати в комп'ютерні ігри), бо жінки або за малими дітьми пильнують 24/7, або працюють у дві зміни: робота; дім-діти. З цієї ж причини жінки частіше обирають професії, які потребують меншого часу на професійну підготовку. Найчастіше жінки займаються домом і дітьми, бо більше нема кому, а не тому, що в них така природа (як вважають лібертаріанці) і займатись чимось іншим вони в більшості своїй не хочуть. «Тому що більше нема кому» і «тому що така природа» - це два різних пояснення. Пам’ятаю, якось лібертаріанці сміялись з того, що мейстрімні економісти не розуміють очевидних речей, коли йдеться те, як люди роблять вибір. Коли людині пропонують обрати між яблуком і бананом, вона може обрати банан, але коли після цього їй пропонують обрати між бананом і апельсином, то нормально що вона обере апельсин, бо набір альтернатив змінився. Жінкам апельсин ніхто не пропонує. На власному прикладі: між доглядом за дитиною і кар’єрою / бізнесом я обрала догляд за дитиною. Але якби у віці дитини 1+ чоловік був готовий замінити мене в догляді за дитиною і домашніми справами, то я була б дуже рада. Чоловік не хоче займатися домом і дитиною, тому я займаюся, бо більше нема кому. У яку статистику я потрапляю? У статистику жінок, які за своєю природою обирають займатися домом і дитиною? А-ха-ха. 2. Лібертаріанство консервативне в риториці, в аргументах, в уявленнях про вищу економічну ефективність сім'ї, де ролі жінок і чоловіків розподілені традиційно. А до консерваторів тягнуться лише консерватори. Що в лібертаріанстві робити жінкам, які мають час на популяризацію ідей і не вважають, що політика або бізнес - це чоловіча справа? Вислуховувати, що чоловіки кращі від них у всьому, крім догляду за дітьми, створенні домашнього затишку і тому подібному? Щас. 3. У лібертаріанства в цілому непривабливий публічний образ, бо лібертаріанці часто звучать як соціальні дарвіністи, сексисти, утопісти, конспірологи. Очевидно, причин багато, серед них і консервативність лібертаріанців, і брак популяризаторських текстів для широкої аудиторії, і недоречність коментарів до тих чи інших ситуацій виключно з точки зору лібертаріанства. Ви колись бачили, щоб під пост про те, як людина вистрибнула з десятого поверху і вбилась, прийшов фізик і сказав «а що ви хочете, так працює закон гравітації»? А лібертаріанці ходять фейсбуком і пишуть «а що ви хочете, це закон економіки», «а що ви хочете, людина має право». Господар хоче приспати здорових собак, бо їх дорого утримувати? Має право. Чоловік не хоче один день в тиждень побути з дітьми, щоб дружина попрацювала? Не зобов'язаний. Швачці платять копійки? Сама дура винна, що не вміє працювати. Це типові коментарі для лібертаріанців, а жінок такі коментарі зазвичай відштовхують. Та й не тільки жінок. Якось я написала пост про книжку Ротбарда, а френд під ним - «лібертаріанство бездушне як сам бог». Я подумала «от дурак, я ж чітко написала, що йдеться ж про закони права і економіки, ніхто не шукає душевності в рівнянні 2 + 2 = 4, то й у лібертаріанстві не треба шукати». Але люди сприймають як сприймають, і це треба враховувати. У реальному житті крім права і економіки ще є мораль, етикет, професійна етика, філософія, традиції і т. п. речі. Тому коли люди чують, що хтось формально право не порушив, але повівся як мудак, то кажуть «от мудак», а лібертаріанець каже «має право» і стає в очах публіки захисником різного мудацтва. Крім того, як мені здається, деяким лібертаріанцям формальне дотримання права дійсно замінює всю етику. Але цього мало, щоб бути хорошою людиною, з якою хочеться мати справу. До того ж люди часто не сповідують те, що проповідують. Чим лібертаріанці кращі? І не кращі, і не виглядають кращими, ніж є, а часто навпаки виглядають гіршими. Я думаю, що якби у тому ж фейсбуці разом із сотнею чоловіків-лібертаріанців активно писали коменти хоч п'ятдесять жінок-лібертаріанок, то лібертаріанство звучало б і сприймалось би широкою публікою значно краще. Але лібертаріанок хіба що п'ять, та й пишуть вони рідше, і частіше писати не будуть, бо див. п. 1 і 2.