Я дуже рідко коментую чисто воєнні теми. Цим мають займатися військові. Але драматичні події, що розгортаються на півночі Харківщини, це не тільки про війну. Це ще про брехню, підлість, байдужість, якісь криваві авантюри й змови та про зведені лише на папері фортифікації… Саме про це сьогоднішній сюжет. Бо занадто вже багато напрошується асоціацій із передднем вторгнення на початку 2022 року. Від анонсів про здачу ворогу Харкова від самого Зе й до майже аналогічних тодішнім заяв ГУР. Хіба, можу заспокоїти: на відміну від попереднього разу, сам Харків поки здавати не планують. Та й ворог на це рота не роззявляє. Завдання інші. Хоча методи до моторошного схожі. І брехня так само…
От, згадав, як наш Зе був на Харківщині й вихваляв там «неймовірні фортифікаційні споруди». А потім на прес-шапіто в грудні розказував, що вони мають стати еталонними для всієї України. А ми ці два дні бачимо, як рашистські вояки похідним маршем крокують по нашій землі й навіть не помічають тих «еталонних укріплень». Ворожий наступ на півночі Харківщини загострив усі проблеми зневажливого ставлення цієї влади до оборони, розкрадань у МО та в ОВА, наслідки звільнення Залужного й руйнування стратегічного командування в ЗСУ, а також актуалізував дуже багато серйозних підозр. Тож, сьогодні не про саму війну, а про те, як не можна керувати країною під час неї. І як це дорого нам усім коштує…
А поки дякую за ваші перегляди, запрошую підписуватися на мої канали в ютюб і телеграм та прошу про поширення, рекомендації, коментарі і вподобайки.
Для обкладинки використане фото від Evgeniy Maloletka
11 май 2024
