Степан Ципин, чи не найстарiший карпатський пастуший ватаг, був верхи на конi i в парадному вбраннi. Перед тим, як рушити в гори заспiвав чомусь сумної: “Вiвцi ж мої вiвцi… Хто вас буде пасти, як мене не стане?”. Тепер я знаю, що старий пастух тодi трохи злукавив. Бо пастух таки залишився, а от овець у Бiлих Ославах вже майже не стало. Принаймнi на Рокету Степан Юрович цього лiта погнав лише кiлька десяткiв корiвок та телиць. Та й тих - у спiлцi з худiбкою iз сусiднього села Банi Березової.
30 сен 2024
