Чи готові до довготривалої війни - думки з Харкова 

Всiм важко, а що робити? Одна надiя на нашiх захисникiв. Дай Боже все витримати💙💛

Тільки перемога

Я з Харкова. Так сумую, хочу додому... але мене вивезли, до безпечного міста, і не повернуть, поки не закінчиться війна. Я інвалід, і самотушки, повернутися додому невзмозі. Дивлюся новини Харкова, молюся за рідних... Хай Господь збереже Україну, і зробе її вільною, щоб більше не виживати у злиднях, та жити без заборгованностей... бо в мене до війни, було тяжко, а потім зовсім, всі кольори життя потьмяніли. Коли заробити гроші, вже сил не маю, а пособіє по інвалідності, навіть за газ платіжка більша була. А я залежу від пігулок, на все життя. Вони дуже дорогі. Як би не мама, як би ми виживали?.. Війна, жахлива, ми немов у тумані блукали, бо зовсів поряд шлях до границі... мама кожного дня за сердце хапалася, а в неї ж були вже інфаркти. А в мене епілепсія. Цілий місяц не проходили епі напади, увесь час, як у тумані. Поки нас церква не вивезла, до безпечної границі. А потім, іще далі... цілий тиждень в дорозі.

Слава Украине, слава ЗСУ

Перемоги Украiнi🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Украина понад Усе