Дякуєм за поради вам, дуже корисні, особливо я зрозуміла важливу річ, що мінятися треба батькам а не дітям, бо ми маєм бути прикладом для маленьких людей! Дякую.
Дуже дякую, у вас чудова мова, гарно пояснюєте і головне вчите правильного підходу до дитини. Мені завжди мама казала що дитина це маленька людина і ставитись до неї треба з повагою.
Моєму сину 7. І таке враження що в мене вдома зявився підліток. Все на перикір, все має бути як він сказав інакше істерика. Причому якось домовитись з ним вкрай важко. Дозволяє собі обзивати мене. Потім звісно вибачається. Мені з цим вкрай важко.Не хочу кричати на нього. Бо чудово памятаю як це зі свого дитинства. Коли ти в страху шукаєш п‘ятого кутка в домі. Ваше відео якраз доречне. Буду пробувати втілювати поради.
Дякую,Маріє, за корисні поради.Мені найважче контролювати свої емоції, майже відразу, при таких розмовах, хочеться спалахнути в гніві...але намагаюсь контролювати себе...
Боже, я стільки всього читала і слухала про дітей, мала чудовий контакт з племінниками, яких в мене ціла футбольна команда 😅, але зі своїм малим з 2,5 роки просто кукуха гуде🤯 і зараз, слухаючи вас, впіймала себе на думці, що ось 5 хвилин тому, не встановивши контакт з ним, почала чогось від нього вимагати і, як результат, він регоче і друкує, а в мене мало не піна з роту від люті👹 Нагадала собі все, що знала. Завтра буду старатись краще😅 Дякую❤ лайк і підписка
В мене двоє дітей,які народилися через рік,але складніше з меншим сином. Він дуже впертий і часто маніпулює мною. Дуже складно знайти методи для того,щоб переконати його щось виконати😩
Дивлюся вже друге відео: ви чудово підсумували всі мої інтуїтивні спостереження спілкування зі своєю донькою. Дякую, що підтвердили деякі мої методи - зі слів спеціаліста завжди впевненіше щось робити 😊
Дякую вам цю цінну інформацію! Саме зараз вона так мені потрібна! Ваші слова- в саме сердечко ❤ я ще раз впевнилася, що роблю все правильно! Але список, що не дозволено напишу😊
Дякую за цінне відео! Розкрийте, будь ласка, ще тему страху дитини перед батьками. Бо дуже часто це використовується батьком як важель впливу на сина (8 років). Але ж там де є страх зникає довіра і повага.
Хех Не все так просто, цю кризу 3 треба просто пережити, як і коліки і зубки. І всі інші періоди і питаннячка І не зірватися- це напевно виходить у одиниць Терпіння вам батьки і діти) Дякую за розбір
Хочу порівняти два типи дітей. Одна дитина не слухняна. Скажемо, мама їй сказала не виходити на двір доки вона не прийде, а дитина через деякий час як мама пішла, одягається і йде гратись з дітьми. Ти їй кажеш, мама ж тобі казала не виходити на двір. Тобі що подобається слухати ці крики? А вона відповідає. А що вона мені зробить? В дитини свої бажання, те що їй хочеться, на першому місці, а все інше вона майже не слухає. Бо що її зупинить, вийти на вулицю, якщо мами немає ще? Ця дитина думає що вона зараз хоче, а мама, коли бачить таку поведінку, лише намагається знайти підхід, щоб якось можна було її чомусь навчити без побиття. В цьому випадку, з дитиною буде менше проблем у майбутньому. Інший варіант. Дитина хоче щось, кудись піти, щось, щоб їй купили, постійно чує ні, не можна, не буду, не роби цього, якісь обезцінення, порівняння, залякування. Дитина сприймає це серйозно і перестає щось просити, щось хотіти. Вона сама собі на одинці грається, з новими дітьми не говорить, не знає що сказати, що взагалі їй можна робити. Стоїть, чи сидить і грається сама, доки хтось до неї сам не заговорить, чи не запропонує погратись. Вона не ініціативна, тихенька, не знає що їй можна. В школі немає друзів, діти з неї насміхаються, вона все тримає в собі і так йдуть роки. Я про те, що є діти, які мають сильну опору на своє Я, що вона хоче. І є діти, які вірять, що батьки краще знають що роблять, от тому їх слухаються. І страх цієї дитини перед батьками, забороняє порушити наказ, заборону, на те що вона хоче робити. Слухатись, дорівнює не думати власною головою. Зазвичай воно так і виходить, коли дитина подавлює свої бажання і слухає батьків від безвиході.
Насправді кожен із батьків стикався хоч з одним із наведених проблем. Але тут питання в іншому, як навчитись самову себе вести правильно. Адже до батьківства ніхто не готовий, і приклади поведінки ми бачили лиш у своїх батьків. Тут ще на додачу критика у суспільстві, мами, свекрухи. Немов у нас таких проблем не було, ви не так виховуєте. Наші діти були слухняні, і т.д... Це склано, адже є такі моменти коли -не знаєш як правильно діяти, і чи правильно це 😔🫤
А чи може бути криза 3х років у моєї доньки при 1,10 років?🤪 У неї в 90% - відповідь "ні". В мене вже від цих "ігрових форм спілкування" дах від'їжджає..🤪 Дякую за відео!
Це ваше право- право на відпочинок. Вам ні в кого не потрібно просити дозволу чи домовлятись. Це ви самі вирішуєете, як і коли ви щось робите. Дитина не контролює вас
Дякую за відео) Цінні і важливі поради) класне порівняння з керівниками) 😊 Мені найважче в стосунках з дитиною даються її істерики((( Буває що певний час все чудово, а потім протягом якогось часу в доньки (5 років) проявляються істерики, типу рука застрягла в куртці, або штани тиснуть чи закороткі, або ж вона хотіла ще поспати а я її почала будити... і як правило це все відбувається вранці, при зборах в садок, тож конфлікт підсилюється обмеженням в часі, бо ж потрібно ще встигнути в садок/на роботу(((( якраз в такі моменти, на жаль, я зриваюсь і інколи навіть сама плачу від безвиході(
Будіть дитину раніше на пів години. Дайте їй запас часу, щоб зібратися. Це якраз той момент, де дитину не треба жаліти. Хай на пів годинки раніше проснеться, зате буде гарний настрій і все буде вчасно😊 Перевірено на собі і на своїх сестрах)
Марія, я дуже Вас прошу, розкажіть про кордони і зауваження. Бачу, багато батьків у дворі і деідне дозволяють дітям штовхати інших, пхати на гірці( на висоті), кидати папірці на траву, ноги ставити у взутті на гойдалку і т п. Навіть уже двічі пояснювала чужим дітям, що без дозволу не можна з нашої торби брати іграшки. А батьки стоять і мовчать. Тоді говорю спокійно, але строго. Ми вчимо доньку, трирічку, не ставати на скамєйки, не смітини, обережно гратися. Вона у нас хороша і комунікабельна дівчинка. Але бачу, як менші діти біжать вперед, а батьки ідуть аж десь там і думаю, може ми вже батьки-ніззя?(( може, я уже стаю, як той керівник суворий? Але хочеться ж її убезпечити і щоб вона була доброю вихованою дитиною. Доня гавіть питає, а чого не можна МЕНІ ногами на скамєйку, а он хлопчику можна?..Просто кажу, що вона сяде і сама ж вимажеться, і ,що іншим буде неприємно сідато після неї, тому я не дозволяю. Це - перебір у нас? Дякую.
Стоячи, діти вчаться самі себе розгойдувати. Наш саме так навчився. Сидячи у нього не виходило. Він розгойдував, а потім сідав і далі катався ( тобто сам шортами витирав ту пелюку) Коли дощ і болото - я ставати не дозволяла.
Дякую за поради, але як налагодити контакт, коли 3-річна дитина не те, що не чує мене, але і робить на зло, хоча прохання повторюю по декілька разів, присідаючи до його рівня, спокійним тоном говорю, пояснюю чому не можна, і все одно не слухає, це напевно вік такий, але поки складно
Така сама ситуація😢. Кожен вечір мене мучає совість що не стрималась. Зранку звову починаю з терпінням ставитися до всіх вибриків. Але до вечора нервова система дає збій ((
Мене взагалі не слухає син. Йому 2.5 щойно в аптеці ледве не порозбивав скляні вітрини своєю корзиною...на зауваження мох тільки сміявся і тікав. Я не знаю як з ним бути в соціумі
Дитина повинна хотіти,дитина не може,дитина не хоче,у дитини повинно бути багато простору....... Або б'ємо,або носимося Яе на мен якісь постійні крайнощі Вам не здається,
Допоможіть порадою,моєму сину1 і 7місяців почав сильно пищати,цим писком привертає увагу як з цим боротися бо вже мозку киплять від цього голосного писку
Дочці 10 років мене ігнорує,сидить тільки в телефоні і навіть не хоче мене почути(Підкажіть як бути мені. Дякую адже дуже важко стараюсь приділити все,що мож.
Ну це не про мою дитину 😅. На зло - це не коли стрибає на дивані (такі дрібнички я дозвояю), на зло - це побігти під велосипед чи на дорогу, стрибати на скляному мосту на висоті пташиного польоту. Дуже страшно і важко домовлятись. Все розуміє, але потім «по приколу» чи «на зло» це робить. Сподіваюсь переросте.
Доросла людина не буде робити ,те,що небезпечно,якщо вона має розум і адекватна. А син на жаль не розуміє іноді,що небезпечно бігти під машини і верещить ,коли береш за руку ... Також,то хоче на вулицю і говорить тільки про це,а як кажу вдягаємося і йдемо ,то істерика і не слухається (( 😢
Як знайомо😊,ми з сином також це проходили... орієнтовно місяць,одне й те саме ... А потім мені набридло говорити, умовляти,сварити,повторювати,що ти вже дорослий,мусиш сам це робити....😮 Одного ранку підйом був так як і завжди,поклала одяг і сама пішла збиратися, звичайно,що син 50хв. просидів і зовсім нічого не робив😮,я одягнулась,а він у трусах та майці(листопад місяць був),взяла за руку і повела до дверей, навіть вийшли за двері і сказала, дуже спокійно та переконливо,що сьогодні він до садочка буде йти таким чином, звичайно він заперечив,почав повертатись до квартири,почав плакати,я його відразу не пустила,але таким чином, через шок та спокій у мами, питання було вирішене.... Хтось погодиться з даним методом,хтось засудить та буде продовжувати прислуговувати 5-ти річній дитині.... вибір за нами. Особисто я завжди за те,що проблему потрібно вирішувати і що діти мають бути самостійними відносно їх віку...
не погано було б згадати досвід наших мам і бабусь:як вони жили та всьому давали раду!!!! як спостерігаю на вулиці за мамочками і дуже рідко бачу толкову професійну та родинну маму.їм взагалі не до дітей.
Ага,чекати. Потім хворий,бо йому подобається в крижаній воді сидіти ,а коли забираєш ,то верищить ... Потім бігає і не хоче вдягнутися (( чекати не хочеться,бо він змерзне ...