ВЕЛЮ ВАМ КАЯТИСЯ!
0:00 Вступ
0:10 Про Святого Серапіона
0:52 Про звичаї поганські
Слово блаженного Серапіона про маловір’я.
Вельми печалюсь за вас, чада. Ніяк не переміните поганого звичаю свого, всіляке зло творите на ненависть Богу, на згубу душі своїй. Правду облишили, любові не маєте, заздрість і обман процвітає у вас, і вознісся розум ваш. Звичай поганський маєте: волхвам вірите і палите вогнем невинних людей.
Де це є в Писанні, аби люди володіли статками і нестатками; давали чи дощ, чи тепло? О, нерозумні! Все Бог творить за Своїм бажанням: біди й нестатки посилає за гріхи наші і [тим] навчаючи нас, приводить до покаяння. О, маловірні! Чули про Божі кари: у перших родах [до] потопу гіганти вогнем попалені, а содомляни також вогнем спалені, а за фараона - десять кар на Єгипет [36], за ханаанян - каміння [Бог] вогняне з небес скинув [37], за суддів - раті навів [38], за Давида - моровицю на людей [39], за Тита - полон на Єрусалим, потім трус землі і сплюндрування міста [40]. І в наші літа чого [ще] не бачили поганого?
Великі біди та скорботи, війни, голод, насилля поганих. Але ніяк не змінимо своїх поганих звичаїв! Нині ж, гнів Божий бачачи, вигадуєте: [коли] хто поховав удавленника чи утопленика - викопаєте, аби не погубив людей тутешніх. О погане безумство! О, маловір’я! Виповнені ми зла, [і] в тому не каємося. Потоп був за Ноя не через удавленого, ні через утопленика, але через людську неправду, [як] і інші кари незчисленні. Драч-місто 4 роки стояв, морем затоплений, і нині в морі є [41]. В ляхах від великого дощу 600 чоловік потонуло, а інших у Перемишлі- граді 200 потонуло [42], і голод був 4 літа [43]. Там же це все було в наш час за гріхи наші. О, люди, чи це є ваше покаяння?! Чи цим Бога умилостивите, якщо утопленика чи удавленника викопаєте? Чи цим Боже покарання хочете втишити?
Краще, брати, облишимо зло; відринемо всі справи погані: розбій, грабунки, п’янство, перелюби, скупість, лихварство, обіди, крадіжки, неправдиві свідчення, гнів, злість, злопам’ятність, брехні, наклепи.
Я бо, грішний, повсякчас навчаю вас, чада, велю вам каятися. Ви ж не припиняєте погані справи [творити]. Коли яка від вас кара Божа прийде, то [ще більше] прогніваємо [Бога], прикмети придумуючи: тому - бездощів’я, від цього - дощ, тому хліб не родить. Управляєте Божим сотворінням, а над безумством своїм чому не плачетеся?
Погани бо, Закону Божого не відаючи, не вбивають одновірців своїх, не грабують, не звинувачують [неправедно], не зводять наклепи, не вкрадуть, не жадають чужого; кожен поганин брата свого не продасть, але, [якщо] когось із них настигне біда, то викуплять його й на обзаведення дадуть йому; а знайдене на торгу показують.
А ми, вважаючись вірними, хрещені в Ім’я Боже, і Заповіді Його чувши, завше неправди виповнені й заздрости, немилосердя; братів своїх грабуємо, убиваємо, до поган продаємо; доносами, заздрістю, коли б могли, з’їли один одного, але всіх Бог боронить. Чи вельможа, чи простий - кожен добутку жадає, якби обидити когось. Окаянний, кого з’їдаєш? Чи не таку ж людину, як і ти? Не звір бо, не іновірний. Чому плач і прокляття на себе накликаєш? Чи безсмертним є? Чи не чаєш Суду Божого, ні воздання кожному по справах його? Прокинувшись бо, не на молитву думку спрямовуєш, але як би кого образити, брехнями перемогти кого.
Якщо не облишите цього, то [ще] гірші біди отримаєте по тому. Але, просячи, кажу вам: приймемо покаяння до серця, аби Бог втишив гнів свій і відвернемось від усіх поганих справ, аби Господь Богповернувся до нас. Це знаючи, я повчаю вас, оскільки [й] за мої гріхи біди ці діються. Прийдіть зі мною до покаяння, аби вмолили Бога. Знаю бо: якщо покаємося - будемо помилувані; якщо не облишите безумство та неправду, побачите [ще] гірше наостанок. Богу ж нашому [слава].
#духовнийшлях #святі
1 авг 2024
