🟩 Унікальні тексти та спілкування в моєму телеграм-каналі: t.me/nazarenko_anton Підтримай унікальний та розумний український контент! Отримай за це УНІКАЛЬНІ відео та безліч контенту! ► Підтримати на ютубі: ru-vid.com/show-UCYpn3LXf40v_LGI-T0SDGXAjoin ► Підтримати на патреоні: www.patreon.com/join/antonnazarenko
Добавлю совкового колорита из своей жизни - шикарная фраза - "элементы сладкой жизни". унизительное определение любой коммерции "барыга", ну и классика - "ты чо сильно умный?", "нельзя на своих наживаться!" это по поводу любого елемента платной деятельности , "хапуга" , ну и "честно не заработать", "раз много денег - или украл , или обманул кого то "
Азбука россійская от Ломоносова. А = АЗЪ. Тобто з ворованої церковно-болгарської було "Азъ есмь" - Я існую.... А руццкій йєзік вигадали вже у 1930х роках. Змінили правопис, азбуку, граматику та й до купи вигадали "руцьких"....
Антон, дуже дякую за відео! Неочікувано воно відгукнулося десь глибоко у душі. Мабуть, тому що ми всі просякнуті радянськими наративами через тих, хто нас виховував: батьків, дідів, виховательок та вчителів, літературу та кіно тих часів, а тепер вже років 20 -30 як ми переоцінюємо свої цінності, принципи, правила, і в цілому живемо у стані постійних змін. А може, війна з її наслідками змусила багатьох тільки зараз переоцінювати своє життя та власні цінності. У будь якому разі, це відео актуальне, цінне для багатьох! Дякую!
Ненавиджу фразу:"а що люди скажуть" і "не можна багато сміятися, бо обов'язково будеш плакати", а ну і "ти ще мала і нічого не розумієш, слухай старших і роби як скажуть"
Ну це так, але коли де б людина не була і щось пропонує… проявляє ту саму ініціативу - в будь якому випадку будь чого - та сама людина буде крайньою. І і її змусять нести відповідальність. Просто за ініціативу, навіть за ідею. Навіть якщо те будуть реалізовувати інші.
@@thelimonart5606 ви не зрозуміли. В нормальних країнах цим проблем нема. І тільки у нас по цей день, навіть якщо ти запропонуєш щось, а виконувати буде нша людина то тебе будуть клювати і травити, не того хто все запоров, а якщо все вдасться то будуть хвалити того хто виконав, а не той хто запропонував або був натхненеком.
Згідна з Вами. Зараз багато хто (якщо не усі повністю) так почуваються. І в умовах війни це природне і логічне відчуття. У мене є знайомі, які страждали від депресії і як наслідок навіть на тиждень вперед нічого планувати не хотіли, "бо ж війна, може всяке статись". Але я скажу, як психолог, що планувати все одно треба, і не відмовляти собі в розумних задоволеннях (з'їсти щось смачненьке, купити новий светрик, подивитись свій улюблений серіал). Якщо ми будемо жити з думкою, що "завтра може і не бути", або що "далі тільки пустота", то через багато років ми зрозуміємо, скільки часу насправді згаяли. Доцільним рішенням буде поєднувати допомогу ЗСУ та далі продовжувати жити. Щоб і корисним бути (хто як, там можливостей багато), і не втрачати часу свого життя. Хоча на практиці це може бути складно. Бажаю вам і всім українцям використовувати час з користю, для себе і для Перемоги. ❤
Є таке.Треба було поїхати до Львова і від мами чую фразу "куди їхати бо війна і ракети,можливо потім".Так завтра чи потім може не настати або не прийти.
@@mayathebraveofkitwanga448 нажаль, у нас більшість так намагалися позбутися депресії, що забули про війну. Стовідсоткове повторення настроїв 14-15 років. З Вами повністю погоджуюсь, що треба поєднувати витрати на себе і на допомогу ЗСУ.
це пощастить тобі, якщо є що відкладати!... а є і такі ситуації, що вже ВСЕ! далі кращого не буде ... пам'ятаю як мовили, мов :" та тобі лише 29 років, життя лише починається!" ... а в когось воно навіть "початись" не встигло... томущо прийшов ковід, а потім і війна і ггвп
Синдром відкладеного життя - це для мене звора тема, зоч і народився я у 2006 році. Бабусі з дідусем у 1965 році подарували на весілля сервіз, а торік мама попросила бабусю віддати сервіз нам, і коли вона перший раз приїхала до нас в гості, то сказала, що п'є з нього чай другий раз у житті, перший був у 1967, коли в гості приходила якась дуже важлива знайома. Дідусь помер 17 років тому. Тобто люди прожили разом все життя, щоб скористатися подарунком на весілля 1 раз за 40 років. Мені це в голову не вкладається, страшне життя. І моїм батькам таке ставлення від їхніх батьків теж передалося, а вони вже передають мені. Задовбали мене із своїм "це парадна річ, треба її берегти". Я коли на свято краватку носив, мені гості сказали навіщо так офіційно, тут же всі свої. А куди ще одягатися офіційно?! Вони парадним навіть нове худі називають, ходи вдома в старому. А потім, коли в мене руки опускаються і я перестаю намагатися шукати свій стиль, кажуть чо ти як бомж. Постійно роблять зауваження щодо того, як я одягаюсь, їм не вгодиш. В інших аспектах теж помічаю, як я постійно відкладаю важливі для мене речі на потім. Ось так ідеологія совка жорстко впливає на життя людини, яка народилася через 15 років після його смерті.
Потрібен час, щоб переналаштуватися. І ставлення батьків вже не зміниш, на жаль. Якщо менше спілкуватися з ними або не ставитися серйозно до їхніх «совкових» зауважень, та ще самому внутрішньо розвиватися, то ви швидше станете жити за своїми правилами та звичаями, цінностями, які підходять персонально вам.
Схожа ситуація я 2005 року теж було так з одягом типу" це на свято , це в город вийти" . А ще постійно казали " виростеш купиш собі" став підлітком,кажу купи мені це а мама " ти вже виріс" ахуєть блять вбили дитинство і бажання радіти дрібницям. Я і досі на дітей дивлюсь зі злістю, не хочу дітей🤮😬🤬😩
Найголовніше, що ти це розумієш! Тобто ти розумний і не зашорений. Ми з чоловіком завжди розуміли, що з батьками треба з гумором. Щось ляпнули про одяг - жарт, щось дівчина не те приготувала - жарт. Ми завжди жартуємо, а свій світогляд маємо, то ж батьки кряхтять, мурчать, а нам своє робити. Але до мудрих порад треба прислухатись й терпіти їх, допомогати й любити.
Мене в дитинстві дуже бісила типово радянська фраза "Когда я єм, я глух і нєм". Ніколи не розуміла: нахіба? В одній американській книжці мені трапилась думка, що сімейні вечері - це час, коли родина збирається разом, спілкується, розповідає, у кого як минув день, і тому емоційна атмосфера за столом важливіша, ніж меню. У нас же навпаки, варто було сісти за стіл - одразу тобі намагалися рота заткнути.
Або коли "треба все доїдати". в дитсадку, вдома. В мене цього не було. Я не переношу молока. Не дай бог мене би заставляти його пити. Мабудь не дожила би до цього віку. Для мене це шось страшне доїдати, навіть через не хочу. А скільки зараз згадують як насильно в совкових дитсадах і сім'ях заставляли.
@@user-qm2ri1ot9u зараз тимчасово з дитиною в Іспанії. В них так само в столовій є спеціальна людина яка "запихає" дітям їжу. Для Іспанії це також нормально. Якщо проти,маєш іти писати цидулку- прошу не догодовувати мою дитину і т.д.
Я з 95-го року народження. Про життя в Радянському Союзі стверджувати нічого не можу, але наслідки живуть відлунням і донині. Багато людей ще залишаються заляканими та невмотивованими. Але зрушення звісно є. Щодо освіти, то мені пощастило. І в гімназії, і в універі до нас ставилися, як до дорослих, звертались на Ви і постійно повторювали, що кожен з нас має право висловлювати свою думку, мислити, ділитись ідеями та баченням світу. Так і виросла. З розумінням того, що я активний елемент суспільства. Мені прикро, що не всіх так вчили. Бережіть себе і пам'ятайте, що від Вас залежить наше майбутнє. ❤
Я пам'ятаю, як в універі зверталися на ви, та навіть зверталися по імені, не по фамілії. Я якось зустріла одного професора через 3 роки після діплому, і відверто йому сказала, що дуже його поважаю і пам'ятаю його ім'я та по батькові тільки тому, що він пам'ятав всіх студентів по іменах. І дуже поважливо ставився до всіх.
@@Monamura3D Це дуже класно. У нас усі викладачі такими були. Я вчилась в Дрогобицькому університеті ім. Івана Франка. Це були чудові роки. Не знаю, як там зараз, але дуже сподіваюсь, що нічого не змінилось.
@@ludmilas8358 Це точно. Тільки одна небезпека вщухла, а тут одразу інша. Дійсно тяжкі часи. Треба триматись. І обов'язково дбати про своє психічне здоров'я.
От ти 95 року народження і прочитавши твій допис дуже гарно видно що саме нічого і не змінилось тебе все також і вчили ті совкодрочери по совкодрочерській системі одне тільки чого вартує звернення на "ВИ" як гадаєш чому так? Чому система тебе вчила що чужа людина тобі не знайома має більше поваги с твого боку ніж к прикладу твої батьки? до яких ти звертається на "ТИ" хоча в Україні завжди було інше звернення до чужої не знайомої людини а до батьків та старших родичів звертались на "ВИ", І так само як і раніше так і зараз і досі освіта садок школа викривляючи поняття актив класу виховують завідомо та цілеспрямовано кріпаків вкладаючи дітям що вони кріпаки.
Найжахливіші установки які є в нашому суспільстві " А каму щас хорошо?", "Всем тяжело, терпи", "Не высовивайся, себя посмешищем выставишь", "А что люли скажут, ты подумал?", "Не умничай", "Что-то ты слишком много хочеш", "Сиди на жопе ровно" й ще багато, це тільки те що зараз згадав
Так, спірне питання😅 Не заперечую, що багатство викликає більше конфліктів. Але фішка в тому, що в нас завжди йшла мова про багатих і бідних. А про таке явище, як ''середній клас'', люди й не підозрювали. В нас завжди намагались боротися або з багатими, або з бідністю. До ''золотої середини'' руки і розум не доходили...
@@user-ij3ws3ii7r Багатство викликає не скільки конфлікти, а заздрощі. В основному були одні крайнощі (це вже на моїй активній пам'яті) та "випендрьож дорожчий за гроші".
А тепер уявіть, як серед всього цього в 1962му році звучав вірш Василя Симоненко "Ти знаєш, що ти людина?" Мені здається, що той звичайний вірш, який зараз вчать в школі і сприймають як просто оптимістичне звернення - тоді був верхівкою екстремізму і написати його, було рівним сепаратизму.
Зараз цей вірш ще більш актуальний, бо Людину перетворили на фізичну особу, в якої немає прав, а є лише обов'язки. Дуже добре, що згадали! А за рік до цього, у 1961 - перша людина полетіла в космос, і вона була громадянином СРСР.
я вчитель і скажу вам, що у ВНЗ нас вчать розраховувати час уроку, і якщо практикант не вкладається, можуть оцінку знизити за педпрактику наприклад. також у нас є предмет "педмайстерність", де вчать спілкуватися з учнями, що треба вибачатися, якщо був не правий, не ставити дітям незручних особистих запитань тощо. тому так і бісять так звані колеги, які повністю ігнорують це все у своїй подальшій роботі. але що ж, сама система гнила: адекватні вчителі йдуть у приватні заклади або змінюють спеціальність, а в школі лишаються отакі..
@@oneshotonehit6731 як не дивно, завжди і всюди все залежить від конкретної людини і її ставлення, а це зумовлюється умовами, в яких людина виросла і в її оточенні. людина не прилад з запрограмованими фунціями, ніяка освта не забезпечує правильного ставлення до людей і речей. ми всі залежимо від свого оточення, реагуємо на нього і намагаємось йому відповідати, якщо це оточення "здорове" (хоча все відносно) , ми з великою ймовірністю будемо відповідати його стандартам. якщо суспільство гниле - ви як і всі будете ходити в дірку на дворі, пити брагу, лупцювати жінку і дітей і вважатимете це нормою.
А як щодо причин та наслідків. Діти балувались на уроці, відволікались і не встигли отримати необхідний на данному уроці обсяг знань. От і отримують покарання у вигляді додаткових хвилин у класі. І вчитель, на жаль, тут теж виявляється покараним. Бо він і свій час перерви забирає.
Тоже эту фразу не перевариваю. А я спрашиваю в ответ: "Надо кому?" Мне? Оно мне не нужно вообще. Человеку, который сказал, тоже это не надо. Так, кому оно надо? 😂
Ещё была установка, что честный человек не может быть богатым. Я в пятнадцать лет переехала в Израиль, где я поняла, что не умею хотеть. Я просто не знала, что мне можно что-то хотеть и не научилась этому с детства. Оказалось, что во взрослой жизни в нормальной стране без этого навыка очень-очень сложно, потому что постоянно необходимо принимать разные решения, некоторые из них очень важные, а не зная что ты хочешь, это делать невероятно сложно. Например, после школы я пошла не в армию, а в университет и только потом в армию. В университете я пошла не на тот факультет, который хотела, а на тот, на который могла в тот момент поступить. Это очень сильно повлияло на всю мою жизнь не в лучшую сторону. Опять-таки, мне даже в голову не пришло прежде узнать сколько зарабатывают люди с профессией, которую я выбрала. До сих пор от этого страдаю.
Такі самі проблеми... Боявся хотіти..., не дозволяв собі хотіти..., не знав чого хочу..., жив ніби "без особистості". Завжди чекав, що скажуть "старші" - вчителі, начальники і т.п. Ніякої особистої ініціативи... Зараз, в середині життя, стараюся потрохи це виправляти і пробую бути вільною людиною.... Дякую, що поділилися! Всього найкращого!
Я раніше теж гадки не мала як чесна людина може бути багатою, звідки у людей гроші на іномарки, ті останні айфони. Бо так виховали: якщо хтось має щось дороге - значить вкрав🫣 Таке мислення буквально обмежує людину в її можливостях, вона їх не шукає, бо гадає що чесних шляхові збагачення просто нема
Так в цьому суть життя: щоб твої діти жили легше і краще за тебе. Я для того і стараюсь, щоб моєму синові трохи легше було в житті, ніж мені свого часу. Бо те саме моя мама зробила і для мене.
@mayathebraveofkitwanga448 ваші батьки, а не "наші". Бо мої, наприклад, таки жили. Бабусі-дідусі - перша світова, розвал рос.імперії і громадянська. Батьки - друга світова. Дуже сподіваюсь, що хоч моїй дитині у подальшому житті буде краще, бо перші 20 років вона вже має війну разом з нами, її батьками.
Від бабусі мені дістався мельхіоровий столовий набір, який, скільки себе пам'ятаю, лежав у шафі в красивому футлярі. І коли я заселилась в перше власне житло (22-метрову ''гостінку'' на околиці міста) я вирішила, що буду ними їсти!(І за себе, і за бабу))) Так задовбали ті сервізи, скатертини, які чекали особливого випадку. І дві гігантські шерстяні хустки з квітами і китицями (теж від бабусі), в яких знайшлися дірки від молі, коли я нарешті купила пальто, з яким їх можна було носити. Так, в умовах багаторічного тотального дифіциту практичні речі ставали тим, чим треба подумки тішитись або хвалитися, але не користуватися. Згадався старий пост від 30-го грудня якогось року ''В когось є дома що пожерти? Я про що дружину не спитаю- вона мені ''Не чіпай, то на Новий рік!"😅
Після перегляду цього відео, я більше поважаю укр. і не тільки культурних діячів . Тих які не принижувалися перед комуністичним режимом, і казали про те що не треба було для влади.
Але на прикладі того ж Івасюка - капець як жахливо уявляти що робила гебня. Читав Тютюнника - капець, мені, 33 річному чєлу було стрьомно від того як він описував весь побут та атмосферу у "День мій суботній". Шкода було талановиту людину, яка не витримала і пішла отак з життя через гебешне цькування.
@@user-bd6vx3mv5q Потворо, а як було при комуняках, як-що ти не комуніст, то гарної роботи тобі не бачити.І не тільки Фаріон була комуністом, а майже всі, в ті роки.І комсомольцями і комуністами. А ти з раші, все не можете заспокоїтись? З'їжте вже самі себе, і не чіпайте Україну, виродки.
Укропы и были первые коммуняки, За должностью и деньгами лезли. А сегодня в патриоты за деньги лезут. Продажные душонки, и как они могут быть христианами?
Я цьогоріч зрозуміла ще одну погану радянську установку: купляти необхідне лише на день народження. Ми з чоловіком купуємо необхідне нам чи дітям одразу, як це потрібно. А батьки чоловіка питають, що купити, а ми кажемо, що все є, і вони дивуються, такого не може бути. Вони не змогли змиритися і подарувати просто гроші, а купили на свій смак спортивний костюм моєму чоловіку, надцятий у його гардеробі. Подарунок дали зі словами, що такого не може бути, що все є... Ці люди на початку війни чекали рф, і ще постійно і досі розказують про прекрасний ссср.. вони не хочуть змінюватися, вони живуть примарами минулого.
Я намагаюсь боротись з цим "відкладеним життям"😅 купила фарфоровий чайний сервіз і щодня п'ю з нього чай, і коли я розбила одну чашку я так гірко розплакалася... А потім чоловік замовив ще шість таких самих, і я досі не вірю що так засмутилась через розбиту чашку🤦 це так глибоко сидить в твоїй голові що ти навіть цього не помічаєш😢 і голос в твоїй голові такий -"купи собі дешеву чашечку з Аврори і не чіпай фарфор😈"
Те саме було тільки з телефоном. Коли розбив це було гірше трагедії але почекав тиждень і норм телефон полагодили ,ходив з кнопочним але шо поробиш. Мій перший телефон був самсунг у600 2007 року а це був вже 2011 рік на той момент і мало в кого був смартфон і слайдер теж більшість або з розкладушками або з кнопочними. Зате зараз покоління яке навіть айфон 11 не вважає крутим бо вже 14 вийшов. Це пздц . Чим далі тим гірше. Тупе покоління після 2009
Теж живу з цією фігньой. А колись я оце зроблю... Раніше я була така смілива, жила одним днем, могла поїхати куди хочу. А зараз все відкладаю на майбутнє. Я собі казала, що це після смерті батька, напала апатія, нащо ж людина живе? Щось всі дригаються, роблять а потім смерть. Усе оточення звичайно казало, що ти просто ледача😂 а мені взагалі нічого не хотілось. Це жах. Треба таких людей підтримувати. А в нашому суспільстві досі нема цього розуміння.
Вже півтора року живу в Британії.Здивувплась,що тут багато людей теж ходять до секондів.Там купа дуже красивих речей,посуду та різного.І я завжди думаю- цікаво ,як живуть ті люди ,яким це стало непотрібно і вони це віддали,часом просто залишивши пакети біля дверей секондів,безкоштовно.А з іншого боку інша крайність-- я заробляю тим,що ремонтую одяг.Іноді приносять таке,що краще було би викинути.І дешевше купити нове,або більш пристойне в тому ж секонді.Я звісно,задоволена собою,коли вдається реставрувати таку безнадію,але за цей час так і не зрозуміла такого підходу до речей.
@@user-mc9sj9mg3b я мрію знайти в Германії людину, яка полагодить мої улюблені шузи. Колись купила їх у Стамбулі, люблю їх. У секонді люблю скуплятись, але ці боти обожнюю, сподіваюсь їх починить добра людина.
"Щастя не в грошах!" - коли мені це кажуть я питаю у відповідь про те, що тоді таке то щастя? Мені кажуть свобода робити те що хочеш, любити, бути здоровим. Як мені робити те що я хочу та бути здоровою без грошей?)) Як мене полюблять якщо я буду ходити як бомжиха?)
гроші = свобода а ще нещодавно трапилася фраза "ти не потворний, ти просто бідний". і справді, немає некрасивих людей, буває мало грошей. вкласти певну суму у будь кого - і не гірше за голівудських селебріті буде виглядати.
Був у мене знайомий, який описав в колі друзів, як вперше побачив свою наречену. Був вражений, яка вона худюща та невроллива, а потім розгледів дорогі сережки і золотий ланцюжок , грамів на 50 ( справа була напочатку 90-з) і вирішив вона дуже симпатична😂
Я, як людина, що пішла до школи в 2015 році, можу сказати, що ідея із совка про "я на останньому місці" якщо не досі, то до недавна керувала мною. В другому чи третьому класі нас дуже любили навчати цій фразі, давали читати оповідання із одним і тим же висновком, і найгірше в тому, що до мене дійшло, який корінь цієї фрази лише в 15 років із цим відео. Скільки часу я прожила із цим гаслом...
Може вам стане в нагоді: я колись давно взяла текст пісні На першому місці групи Крихітка, і переробила його. І стало: Я віддаю свій голос Я підіймаю руки обидві Я за себе боролась Я за те, щоб себе любити Я на першому місці Я на першому місці Милий, ти маєш знати Я - голова свого фан-клубу Свій персональний натовп Я - на першому місці, любий Спочатку співала типу як жарт, але потім мені тааак сподобалося, що я її співаю тепер лише в такому вигляді) Проспівайте її собі отак кілька разів, дуже підіймає самооцінку)
Я пішов до школи в 2014 році. І я з Донецьку, тому в школу пішов у Житомирі. Но не суть. Коли я вперше десь в 2017 почув цю фразу не придав їй значення. Подумав, що це просто, щоб краще вивчити алфавіт, а не зламати людям психіку. Я вам щиро співчуваю, та закликаю всіх перекреслити все, що зв'язано з совком, і московією, і жити тільки вільно, по-європейськи
Найжахливіша установа, яку мені дала бабуся в дитинстві це: «Якщо багато смієшся, потім будеш багато плакати». Я вірила в це майже до 24 років, завжди старалась поменше радіти, щоб потім не плакати
Ооой, в мене ще таке казали "Хто в п'ятницю скаче, той в неділю плаче", суть така ж сама. Але я сприймала це дуже буквально, типу, що саме в п'ятницю не можна скакати (танцювати, веселитись), а в інші дні можна хаха
Мені здається, що це швидше релігійний забобон. Але це не відміняє його жахливості. Теж боялася в дитинстві "пересміятися". Казали: Не смійся так сильно, бо після сонечка завжди буває дощик" 😢
Лише зараз подумала, що в давньому алфавіті буква 'Аз', яка означала сучасне слово ''я'' була першою в алфавіті. Підозрюю, що це слово перемістилось в кінець алфавіту невипадково...
@@GAREXO1 Так, я знаю. Люди всьому надавали значення і, мабуть не випадково слово ''я'' було першим словом в першому реченні- бо воно дуже важливе. Це, звісно,жарт, що слово ''я'' згодом перенесли в кінець навмисне. Але іноді виникає підозра, що тут є доля істини...
До речі, в грецькій (і похідній від неї церковно-слов'янській) абетці останнью буквою була "омега" ("велике О"). До реформы 1918-го року в російській абетці останньою була рідковживана "іжиця" (запозичений з грецької "іпсилон"))
Пам'ятаю фразу - " дзвоник для вчителя", запізнюєшся на інший урок,при цьому не встигаєш ні перекусити в їдальні, адже там свої правила,ні до вбиральні бо там вже черга "щасливчиків " яких відпустили вчасно.
Про відкладене життя то правда, родичка померла, і навіть ніразу не покористувалась новими постілями, навіть ге розпаковані лежали, якась дуже дорога ковдра так і згнила в коморі, бо шкода було її використовувати на дивані, і таких речей було дуже багато. Навіщо тоді речі потрібні, як не для користування ними Стараюсь всім користуватися і не шкодувати, куплю нове, як буде потрібне
Мої батьки, коли не хотіли чи не могли щось купити, казали: "Ми що мільйонери?" тупість, нібі брак кількох гривень треба порівнювати зі стилем життя мільйонерів, звичайні речі не лише мільйонери купують. Можна було просто сказати, що зараз не достатньо на цю річ коштів, або є більш пріоритетні витрати.
Я з дитинства чув постійно - "На твои желания/игрушки/развлечения Денег Нет!" .Так,грошей було не багато у батьків, але зараз маючи вже свою дитину,я впевнений, що завжди можна знайти якісь грощі,щоб трохи розважити своє чадо,щоб дні для нього не були такими сірими та одноманітними. І ще збереглась установка,що щось гарне або дороге собі можна купити тільки під велике свято,а якщо ще глибше замислитися,то це навіть ніби не я собі купую,а мені просто дарують.Хоча і сімейний бюджет загальний...
Мені 38 років, маю вищу технічну освіту. Працюю з 19 років (різні професії перепрошував) без перерв, звісно у відпустки ходив. За всі ці роки праці в Україні я не зміг заробити грошей а ні на машину і тим більше квартиру! Одружений, маю двох дітей. Нічого не змінилося, в плані бідності ми такі самі як і наші батьки при совку. Таких як я людей є більшість, це факт і це столиця. Висновки робіть самі.
Маю 32 роки, першу машину купили з чоловіком у 2015 році. Опель 1988 року за 1000 доларів😅 Зараз машина вже набагато краща. Може просто питання в пріоритетах? Можна відкладати і купити спочатку потриману автівку, потім її продати, ще відкладати і купити новішу? Якщо що я не з багатої родини, в дитинстві ділили хлібину одну на всю сім'ю, щоб брати мою пайку не з'їли. Може з того голодного дитинства я й навчилася економити і накопичувати, хоча був період, коли з кредиток не вилазила
@@mova_na_mezhiЗараз ціни на бензин і газ такі, що авто - це розкіш. Плюс ракети падають і нищать машини біля будинку, держава не компенсує. І блохпости скрізь. А якщо справді ТЦКуни загребуть водіїв з бензовозів, то тачка стане як реліквія - поставив і любуйся нею. До того ж, якщо в сім'ї один водій і він військовозобов'язаний, то краще зараз з сім'єю нікуди не їздити, бо був варіант, коли на трасі посеред ночі ТЦКуни вкрали водія, а його жінку з дитиною і машиною кинули посеред міжміської траси. Тепер і машину зцапають разом з водієм.
Що нічого не змінилося, Ви неправі. При СРСР Ви не жили б в бідності: Ви б отримали від держави безкоштовну квартиру, медицина також була б повністю безкоштовною. І у Вас були б вже немалі накопичення, на які Ви купили б машину та дачу. Моє дитинство пройшло більшою мірою в першій половині 80-х, і всі ці речі мали майже всі знайомі мені сім'ї. СРСР не був раєм, були й мінуси, звичайно, але якщо порівняти з тим, що маємо зараз - тоді на свою зарплату люди могли дозволити собі більше, всі базові потреби були закриті.
Нажаль, таких фраз було дуже багато і вони впливають і досі 😢 Ще фрази «Гроші псують людину», «Політика брудна справа», «Що люди скажуть», «Годинник тікає»(для жінок які ще не народили), образливі слова «Старородящая» і багато всього іншого.
В дитсадку постійно заставляли доїдати навіть якщо ти не міг то проковтнути. Сидиш отак з набитим ротом доки за тобою батьки не прийдуть😢 Через те маю харчові розлади на все життя((( І взагалі, оцей тотальний культ їжі: не можна викидати (доїж навіть чкшо вже підгуляло), не можна залишати (буде ганятись за тобою у сні), їж по більше, усе їж з хлібом і т.д. Можливо то наслідки голодомору чи нестачі їжі, бідності, але воно продовжує жити і досьгодні
Точно! Оце "доїдати" - це треш! А як доїдати порцію, розраховану на найбільшого, якщо я мініатюрна і струнка? Навіщо?! Щоб луснути? Або хитали головою:" Ти така худа...їж більше". При тому, я була абсолютно нормальна! Мені просто пощастило, що я не набирала ніколи зайвої ваги і шлунок залишився здоровим.
Терпіти не могла вирази "Моя хата скраю нічого не знаю", "Я - остання ліиера вкінці" (хоча це найвживаніша літера), "Даст бог зайку, даст і лужайку" (приводити на світ своє дитя в бідність і розруху... Я ніколи цього не розуміла.
Моя мама не говорила про лужайку, але по смислу було те саме, щось на кшалт того, що от зв'явиться в тебе дитина і тоді "всьо пріложіться" Найсмішніше, що я навіть, коли була дитиною на це не куплялася ніколи, бо це були 90-ті, і нам в буквальному смислі дуже часто не було, що їсти/пити, і це постійне відчуття приниженності, від того, що я гірше за інших дітей одягнута
Про "зайку та лужайку" - це було вірно для тих часів, бо держава тоді дійсно забезпечувала всім: безкоштовним житлом, безкоштовною медициною та безкоштовною ( в тому числі й вищою) освітою та гарантованим місцем роботи. Тобто, держава повністю брала на себе задоволення базових потреб людини.
@@user-gi4uo5rp8p я розумію чому пішла ця приказка, але це жахіття було, а не можливості. мАгучяя давала житло, яке треба було чекати більше 10 років, якщо ти не з компартії, їжа лише по знайомствам обмінами - мої як розповідають, що не були зубної пасти і зубного порошку..це просто🤯..як? Це ж гігієна, але ще краще, прокладок і тампонів не було, туалетного паперу теж.. ТУАЛЕТКА 🤌була відсутня (мій хрещений якому 50 розповідав.."а ти що не розуміла чому газети та книжку в сральніках? Дивись підриваєш клаптик, складаєш його в трикутник, відриваєш кінчик трикутника і витераєш дупу,, а той кінчик знадобиться якщо папір галімий, можга з під нігтя дістати" я просто ледь не ригала. Суцілтна бідність просто.. Книжки і навчання безкоштовне тільки по мєтодічкє, запад гавно і дєбіли - ми лучшиє із лучших, туризм і можливості - пхпха сидіть в межах країни і не рипайся, в Європу нєльзя, зачєм? У нас всьо єсть, колу хочеш? Во-пєрвих аткуда узнал про нєйо? Во-вторих - дєржи Байкал, Тархун і Дюшес, маладєц у нас всьо лучшє. Дякую, що не жила в такий час..
Дякую автору за цікавий контент! Я 1979 року народження, тому совок я ще застала . На власному прикладі і на прикладі батьків бачила його гнилу сутність. Гірше психології совка нічого, мабуть, і не має. Пам'ятаю, що повернулась до батьків після розлучення і боялася виходити з дому, бо всі будуть про це говорить, бо треба, щоб було не соромно перед людьми. А також одну свою знайому, яка дуже принизливо говорила в наш бік "інтелігенція" та "іч розумні які". Дуже в дитячому віці це все дивувало. Ми з розкуркулених, бабуся боялася все життя виділятися, тема, щоб "усе, як у людей" лунала постійно.
коли мені кажуть що "я б і при совке нормально жив" то зазвичай я кажу "якщо так то твоя думка погана і нічого не значить, тимпаче тебе як особистості нема" а далі мені намагаются довсести свою думку, на що я відповідаю "в тебе нема своєї думки, це думка партії" і тд.
@@TheMostNortherNабо просто діти, які не знають про совок нічого, окрім того що їхні батьки їли смачний і дешевий пломбір, тож загалом все було за€ (звісно, ні, ні разу)
Кого не слухаю зі старших людей, то у всіх просто жахливі спогади про ті часи. Бідність, тотальний контроль зверху, брак елементарних продуктів першої необхідності, рівень медицини на нулі, до того ж ігнорування людини як особистості. Я не можу уявити, хто справді жив тоді добре. Мабуть шо ті, хто належав до компартії та й мав з того такі-сякі вигоди.
20:55 Про інші установки: • Сама вина • А що люди скажуть? • Тиж дівчинка! • Буть відміницию! • Без інституту грошей НЕ БУДЕ // Не поступиш - станеш безхатькою і без освіти ти НІЧОМУ НЕ ТРЕБА! / Не візьмуть на роботу! • ТИ ПОВИНА ХОТІТИ дітей та ЗАМІЖ! (Обов'язково вийти за ЧОЛОВІКА якщо дівчина) • А іще ОБОВЯЗКОГО народити 2-вох дітей, бо якщо 1 то "дитина буде ізбалована", а іще обов'язково щоб хлопчика! • Народити дитину треба - і коли кар'єра, і коли чоловік є, і ТД і в кінцевому підсумку - ТИ ПОВИНА МАТИ ДІТЕЙ, але ти ВСЕРІНО будеш НЕ ІДЕАЛЬНА! А якщо не народиш також) Я таких "установ" ще багато знаю) БУДЬ ЛАСКА ЗРОБИ ПРОДОВЖЕННЯ! Твої відео - крутезні!🎉
"богато не жили, неча и начинать" забув. а взагалі в частині про щастя і гроші я все чекав коли ти розкажеш про концепцію відра з крабами і не дочекався)
@@oksanagruzytska5712якщо коротко, то це типу якщо у відрі є декілька крабів, і один краб захоче вибратися з нього, то інші краби не дадуть цього зробити, потягнуть на дно за собою
@@oksanagruzytska5712 То така аналогія. Уявіть відро з крабами. Коли один краб намагається вилізти і підіймається нагору, інші краби, котрі внизу, хапають його і тягнуть до себе вниз. Дуже влучно, на мій погляд. Мені ще вона нагадує "ты чё, самый умный?" в якості погрози)) типу, не смій виділятися, не смій бути кращим, ми сидимо у відрі (скоріше у гівні) то і ти з нами сиди.
Мені найбільше зруйнувало життя - "лінь народилась раніше тебе". А найбільша образа дитинства - "обкладинка зошита це обличчя дівчинки" (це коли всьому класу показували повністю помальований зошит червоною ручкою, бо я погано написала контрольну)😡
@@tauzhnanin ми зараз говоримо конкретно про це висловлювання. а гендерна справедливість іде на користь усім, у тому числі хлопчикам. тож давайте чіпати
дуже нагадує те, що мацковські попи торочили: треба бути скромним, не бажати зайвого, обмежувати себе у їжі і розвагах, віддавати гроші на церкву, а самі їздять на майбахах, живуть у маєтках і їх нічого не тривожить✌😅
@@anastasiia58 Так, це правда. І крадуть, і вештаються закордон. І враховуючи зарплати, живуть точно краще, аніж ми. Я особисто не знаю, як це змінити. Чи це відчуття влади так псує людей, чи вони вже такими туди приходять. Потрібно повністю оновлювати урядову систему.
@@mayathebraveofkitwanga448 на мою думку, це генераційна бідність так впливає на людей згубно, що навіть ті, хто туди йшов з щирим бажанням щось змінити, не можуть встояти опинившись біля «годівниці». Але мій коментар більше був натяком на те, що справа не в совку як такому, бо в будь-які часи влада завжди будується так, аби керувати людьми і нажитися за їх рахунок. Принаймні, на теренах СНГ. Ми повалюємо одну тиранію, аби вибодувати іншу, бо нас оманою переконують, що ця нова тиранія - то свобода. Громадяни союзу теж вірили, що будують краще життя, бо їх переконали, що соціалізм і комунізм це справедливість і їх рятують від царизму.
Я народилася у 86, у Криму. Мені би хотілось сказати що на мене совок ніяк не повліяв. Але бляха, він як отрута, я його навіть не застала, але постійно бачу в собі наслідки цього, моя школа була просто дніщем, де вчитиля до дітей відносились як до грязі і з розваг вони нам могли запропонувати, раз у рік до дня народження партизана Коробкова, пройти з барабанами і галстуками, та пов'язати той червоний галстук на пам'ятник. У старшій школі, я у ночі залазила на той пам'ятник, крала галстук, просто як дитині було образливо що до мертвих ставлення краще ніж до живих. До історії поважне ставлення, а до сьогодення "аби день якось пройшов, да і фіг з ним".
Одразу згадалося як у нас в класі вчителька час від часу намагалися сказати "Я остання буква алфавіту" шоб нас пришпорити і миттєво отримувала замість "Я! Я! Я!" рівно такі ж заохочені "А! А! А!" Нас взагалі нічого не смущало 😂
Слышала историю о школьнике,который на в ответ на эту фразу просто нассал в углу коасса. Не отпускаешь теперь нюхай! Скандал был громкий,но именно благодаря ему обратили внимание на беспредел некоторых учителей.
Як на мене, найшкідливішою і найогиднішою є установка, що нав'язується і нині: Від нас нічого не залежить. А хто ж тоді повинен вирішувати наші спільні питання, чи обирати достойних людей до влади? Подібна їй- все одно вирішать по-своєму. Друга шкідлива установка: А що я сам зроблю? З кожного з нас складається та сила, що рушить греблі, творить революції, як майдани в Києві.
Сам, це тільки для себе, тому-що якщо воно іншим нах не здалося то тобі ще з ними боротися і навіть воювати доведеться. Треба вміти розрізняти що від тебе залежить, а що ні. Стоїцизм це правильно і не потрібно викидати свій ресурс в нікуди та просирати можливості.
@@DarkDrkto я з Вами не згоден. За правду, потрібно воювати, навіть, зі всім світом. Можна втратити гроші - їх можливо заробити, можна втратити бізнес- все приходить- все відходить. Та якщо втратиш честь чи репутацію- ти втратиш все
@@Григорій_КалюжнийДля того, щоб втратити репутацію необхідний інститут репутації, якого в нас нема. А честь це взагалі дуже ефемерне поняття, природу якого більшість людей не розуміє.
З таких, що не згадували- "Інтелегент вшивий", "торгащі". А ще додати до всього цього зневажливе ставлення до людей інших, ніж російська, національностей- "хохол", "салоєди", "чорнож...", "жидовка", "нерусскіє" і т.д. Також дуже розповсюджені були вислови про "корєнних" жителів міст(" корєнний киянин у 5 поколінні"), зневажливі про сельских жителів- "колхоз". І завершальне - " Вчися, а то все життя прибиральнецею( двірником, посудомийкою і т.д.) будеш працювати"
Приїхала в Німеччину 10 років назад. І на початку так дивувалася фразі, яку особливо полюбляє казати молодь "das muss Spaß machen" = "це (тобто якесь заняття)" має приносити задоволення". Які ледарі, думала я, життя - це важка робота і страждання... думала я 😂
Одна із установок: "Коли уже внуки будуть?" та "Будеш мати своїх дітей - тоді зрозумієш" Я вважаю це однією установкою, так як це стосується створення сім'ї. Тобто, в совку тобі треба було якомога швидше вивести своє потомство, щоб похерити своє життя і піти на завод працювати за їжу до кінця своїх днів. Батьки можуть не думати про те, що у когось є власне життя, і людина може бути банально не готова до створення сім'ї (фінансові скрутнощі, навчання, психологічні проблеми - потрібне підкреслити). Принцип цієї установки в тому, що ти знову ігноруєш себе, своє бажання жити та проявити потенціал, ні. Ти в 18 років, ще тільки виходиш з ВНЗ, або ще в ньому навчаєшся, заводиш пару, робиш дітей, заганяєш себе у бідність і пашеш на заводі.
З дитинства, маленьким дівчатам говорили :" Дівка яка вже, скоро заміж треба видавати". Якщо дівчинка підліток не прибрала вчасно кімнату то говорили:"Хто тебе таку заміж візьме? ,Як тобі не соромно? ". Засуджували за зовнішність :" їж більше, бо хлопці не люблять худих дівчат і заміж не візьмуть, нікому не потрібна будеш".
Так. Коли я вчилася в університеті в казала що сесія це важко бабуся завжди казала :" ну і що важко, всім важко, я от сесію і екзамени здавала з дитиною на руках, того ти терпи". І пояснити що це не допомагає а краще казати " в тебе все вийде" не виходило. Я не здала ту сесію і мене виключили з університету чотири роки тому а вона досі бреше своїй подрузі що я вчуся в тому універі... Я працюю бариста і я люблю свою роботу але для батьків це робота " поки ти молода а от буде 25 ніхто тебе не візьме"... А на те що я хочу відкрити власну справу мені кажуть що я надто багато хочу.
@@user-adafromUA знайома ситуація про роботу, або ще кажуть: після 30 тебе звільнять і візьмуть молодших,а ти старий що робити будеш, це несерйозно, Треба працювати тільки по освіті!І не можна пояснити що це тимчасова робота в часи студентства, вони думають ,що якщо почав робити то все одна робота до кінця життя і змінювати її не можна .Які ж печерні люди😂
Натрапив на цей відос суто випадково, але після перегляду багато що зрозумів про залишки того менталітету, який, на превеликий жаль, нас досі оточує (вітання з ОРДО, до речі). Щиро дякую пану автору; вподобайка зайвою не буде.
Совок в будинку моїх батьків процвітає, бо мій батько справжній Плюшкін. Зносе постійно якийсь мотлох з якого він начебто щось змайструє в майбутньому, але цього моменту ніколи не настає, або якщо і настає, то якась умовна саморобна тепличка для розсади мало того, що виглядає максимально потворно, то ще й більшу частину року просто десь валяється без діла і псує вигляд. Через це колись гарне подвір'я через роки непомітно перетворилось на реальний сміттєвий полігон 😮💨
Мені дуже шкода. Я вас розумію. В мене бабуся така. Це у них є страх того, що якась річ знадобиться, а її не можна буде ніде дістати. Перестраховуються так. Але зараз часи інші. Не знаю, як переконати старших людей, що ці речі нефункціональні. Досі шукаю рішення.
На синдром Плюшкіна страждає немала кількість людей на заході, які ніколи не жили при соціалізмі. Аналог Плюшкіна, це Гобсек О. Бальзака. Це більше пов'язано з порушенням ментального здоров'я людини, нерідко з віковою деменцією.
Не знаю чи є такий коментар ,але фраза "Купим сейчас,но ето будет как на День рожденія" мене просто вбивав кожен раз ,особливо якщо до ДН ще 3+ місяці І ти тупо отримував якусь може не дуже дорогу штуку замість подарунка на свято
У мене взагалі не було подарунків. Кожного разу моїм подарунком був «ми тєбє стол накрилі, што би гості прішлі паздравіть». Гості звичайно приносили гроші, які батьки забирали «за стол, вєдь многа патратілісь». Саме цікаве, що серед гостей в основному були дорослі, які тупо бухали. А я просто їла і лягала спатки)
У нас були і такі, але і були олдскульні так би мовити, я все одно завжди зневажав усі ці спроби затримати і виходив після дзвінку😂 потім вони сердилися бо навіть поскаржитися на мене не мало сенсу
стерпиться злюбиться; б'є значить любить; і не установка, але було - відучування лівшів, типу по медичним показанням це шкідливо, але ж насправді бо все для правшів було, станки, техніка, зброя
Як я щаслива і як добре що я тільки три роки прожила в совку і він розвалився що я все своє життя живу в вільній країні і демократичних умовах. Як я кажу, краще що було в сесесер це те що він розвалився. Слава Україні і вільним народам. Слава ЗСУ! 🩵💛🕊️
"ти ж не дурний" - ще в бабусіному дитинстві вперше відслідковуєтся ця фраза, "не хочеш працювати над тим що не треба робити? ой, ну ти ж не дурний". "ну підростеш, відслужиш, а не те що ці студенти" - бабусі часто вважають своїх дітей чомусь винними, часто не розуміючі що цього вже не існує, в мене був сусід-тракторист який розповідав що його мати (бабця), дуже сильно ругала його що він платить налоги і не віддає частину в шось типу совхозу. "при совку людям було добре" при цьому не маючи прямого відношення до совку і критикуючи при цьому щось що нібито їм заважає (Америка купує земл України, та інщі маразми в тому числі). "та не видумуй" - зазвичай якщо це хоч на крапельку поза компетенцією занадто совкової людини то це не правда. "я дорослий а ти ще тупий" і подібні, совкова практика ейджизму.
"Ты же ! Мальчики/Девочки таким заниматься не могут!". Яка ж мерзенна фігня з гендерними стереотипами досі сидить у головах багатьох людей, і просичується у побут такими жахливими фразами
мени зи шкильного курсу пригодилася лише теорема пифагора--- я вирахувала площу покатои криши для того щоб дизатися скильки фарби купити. можна було обмиряти але я вирахувала з земли
😂за зато тепер від школи толк😂в 5 клас приходять і не всі читають, просто фантастика . Порівняйте сучасну школу . Тоді коли ви вчилися , чи висміювали діти один одного за те, що хтось не носить брендові шмотки , чи спадало вам на думку вимагати в батьків телефон за тисяч 50000( коли в батьків зарплата 6000) бо в класі вже майже у всіх є. Ви поцікавтеся у викладачів вузів з яким Рівнем Підготовки приходять до них студенти
@@user-no4xx2rm6u Якщо дитина не вміє читати в 5 классі , тут скоріш за все дитина розумово відстала., і тут мало що допоможе . А що до вимагання грошей на мобілу, то питання до батьків . Десь вони накосячили у вихованні.
Ви такі цікаві. Я 20 з лишнім років прожив в Бельгії, де капіталізм, і синдром відкладенного життя, там на кожному кроці. Закінчиш школу, підеш в універ, закінчиш універ, отримаєш хорошу зарплату, отримаєш хорошу зарплату - знайдеш собі жінку, знацдеш собі жінку, збиратимеш гроші на перший дипозит на іпотеку, купиш хату - можеш народжувати дітей. Раз в рік у відпустку. Стабільне, але відкладене життя, і добре якщо все тобі вдалося і ти вивчився, а не вивчишся - будеш просторобочим і ціле життя пригати з роботи на роботу і шукати де краще... Стало грошей достатньо, жінкам треба не просто достатньо, а багато... Капіталізм класний для людей які цілий час хочуть розвитку, розвиватися, які нонстоп щось там хочуть міняти, здобувати, досягати. Для людей не виликих амбіцій чи талантів, чи просто лінивих людей, моя думка - краще було б в СССР. Потрібно щось нове, не соціалізм, не капіталізм - щось геть нове. Не всі шустрі, не всі мега інтелегентні, не всі хочуть нон-стоп чимось займатись... А це все про капітластичну систему. В результаті я не захотів кредит на 30 років, купив собі хату за кеш в Україні. Кипив інвестиційну студію яку я перездаю, маю з того декілька євро. Зробив собі трішки пасивного доходу, закінчивши певні курси. І переїхав до Азії. Добре мати євро і жити в країнах 3го світу. Життя в Бельгії було схоже на день сурка, коли в кінці місяця, я виплачував всі рахунки, і мені залишалось рівно декілька сотень на життя... Податки велечезні, обов'язкове страхування, ви собі і не уявляєте скільки геморою в дійсно капіталістичні країні....
Все це вам дозволив реалізувати капіталізм і демократія, комуністичному союзі ви б не могли поїхати заробити, купити житло і приватизувати його і тим більше здавати в оренду. Тому кращий вихід це більш модернізований капіталізм з елементами соціалізму.
@@nataliyadatsenko2900 погоджуюсь тут. Більшість людей живуть день сурка... Мої власні батьки також... Якщо просто миришся з реальністю, то живеш сіре життя і тій Бельгії. А про гроші - в СССР також можна було заробити, в моєї бабусі та дідуся разом на книжках було біля 60 тис. рублів. Також відкладали, на потім, краще б щось купляли по трохи... Це для мене стало досвідом, що треба старатись жити зараз, а не потім. Інвестувати в нерухомість. І подорожувати. І багаті були в совку, мої дядьки мали мільйонами, займаючись бізнесом. Хто мав розум, придумував схеми. Та я думаю, вся справа просто в тому, що ресурсів не хватає, нема нового - дешевого джерела енергії... Ми попали в той час, коли людство лиш іде до цього прориву. А про капіталізм чи соціалізм/комунізм - я скажу так, у В'єтнамі люди живуть краще ніж у нас, в Єгипті живуть краще ніж в Україні, в Тайланді... Там є розуміння, що треба працювати на благо країни, і що корупція це лиха штука, в більшій мірі ніж у нас... Дуже шкода, що в Україні саме так.
@@linak3129 так і є, але капіталізм це всеодно паразитизм, люди з знаннями заробляють гроші на тих хто їх не має... Мені квартиру - студію, виплачують інші люди. По другому, там не зробиш грошей, або ти "взуваєш" або тебе. Якщо там живеш чесно життя, і все по закону робиш - то залишаєшся голим і босим. Я говорю без перебільшення. Ресурсів на всіх не хватає. Потрібний енергетичний прорив, щоб знов стало дешевим виробництво. В Америці ніби є прорив в cold fusion, але технологія тільки-тільки нарешті стабільно працює і є приріст більшої енергії ніж затрат на виробництво... В 2030му буде тільки перша така станція працювати в France, допоки розвивається ця технологія потрібні десятиліття, і можливо в 2050-2060 буде дійсно прорив... А до того часу нас чекає світ де все дорого і де скрута.
Ви просто уявіть яка у нас доля, спочатку нас зґвалтував комунізм зі своїм відкладеним життям, а потім зверху ще двоєчку нам відбило православʼя, яке теж пропагує відкладене життя, як ми взагалі на це заслужили?
@Anime_Favorit_2.0це якраз яскрава ілюстрація до того, що прозвучало в відео. Комунізм буде в "великом светлом будущем", а зараз же ще не комунізм, це просто соціалізм, в якому апріорі не може бути настільки добре, як при комунізмі, тому поки що нічого хорошого і не чекайте - але це ненадовго, трошки потерпіть і побудуємо комунізм) А якщо ні, то це все вороги революції завадили)
Щастя дійсно не в грошах, а в тому, що можна за них купити. )) Але більшість людей, маючи багато грошей, інвестують їх в комфорт. А комфорт робить їх слабшими.
Ітак, я позбирала по коментарях фразочок і установок та зібрала все докупи, отже: - дав Бог зайку, дасть і лужайку - ти що, самий розумний? - про те, що чесна людина не може бути багатою - а ти легких шляхів шукаєш? - багато смієшся - будеш багато плакати - ініціатива наказуєма - а що люди скажуть? та похідні - сильно багато хочеш - сиди на сраці рівно - а кому зараз добре? - коли я їм, я глух і нім - б'є значить любить Ми потребуємо другої частини!!! Дякую, що робите класний контент :)
Установка, что робота это когда трудно и больно и только за такую роботу можно получать деньги. Я в своё время с этим столкнулась, когда начала работать на себя и не понимала, как так можно брать деньги зато, что тебе нравиться. Ты ж даже не устаёш🤦я чувствовала, как будто не заслужила эти деньги
Крайнощі - завжди погано. Тому що, хто хоче все і відразу, поступово отримує НІЧОГО. Мудра людина та мудре суспільство вміє зачекати та використати найкращий час для досягнення мети.
Наш викладач в університеті просто каже ,що причина не прийти смерть або хвороба ,при якій ти не можеш встати. І коли одногрупник сказав ,що його не будо на двох парах , бо він хворів ,то вона відповіла ,що їй всерівно ,де ми були , потрібно бути всі на парах .
Ще цікавий момент що в більшості випадків такі вчителі/викладачі аргументують таку поведінку типу «готують до дорослого життя», а в дорослому житті «поблажек не будет», а потім зашугані студенти приходять в сучасні компанії з сучасним керівництвом, де температура 37 вже є привід не прийти на роботу😅 потім такий дисонанс в голові
Мої улюблені фрази це: • поважай старших (хотя ті сами старші при повазі готові вдарити) • коли станеш дорослою, от тоді і поговоримо (17 років, і вже кажуть: "коли родиш...") • ти ще мала (теж саме) • ти же дівчинка... (творча дівчина, для якої ті самі стереотипи, або добавте те як вони бачат дівчинку, не дають творити) • тебя никто не питав (хоча ситуація такая щоб усі були, і я, і мати, і батько, і інши родичи)
Як лівша,яку перевчили...все було - лінійкою по пальцях,руку завертали за спину і прив'язували за пояс фартушка. Вдома мама прив'язували руку шарфом до спини - це ж для мого добра! Не можна писати лівою....
Дякую вам. Для жінок було ще окреме пекло установок: не крутись перед дзеркалом, не вдягай коротке - будеш проституткою; путь к сердцу мужчиньі через желудок - готуй постійно тільки сама і кожен день, догоджай чоловіку і поважай, бабе не место в начальстве
А ще "веди себя спокойно,не лазай по деревьям ты же девочка" або " тебе уже за 20 а ты не замужем так и хочешь остаться старой девой с 40 кошками". А моя улюблена "бьёт значит любит" и "терпи кому нужна будет потом разведёнка". 😅
@@Lomonos_Iryna рівність тільки біля станка чи на будівництві. А потім прийшли обидва додому, він на диван відпочивати, вона на кухню готувати, прибирати, робити уроки з дітьми.
приклад як за інерцією продовжували ламати психіку після срср. - коли хлопець вистриг зачіску накшталт Укрпїнського мілітарі - Чуприну, а його насильно поголили, без дозволу його самого, і батьків які ввірили свою дитину чужакам.
Я за совка ходив патлатий. В школі ніяка комуна мене не могла постригти. І галстуків червоних я не одягав(я ними взуття чистив) І писав я кулькувою ручкою а не чорнильною. Як закінчив школу то всі перехрестились(і директор також) Руцьку мову я не вчив, я знущався над викладачами, читав руцькі тексти українськими буквами. Щастье я писав стчастя...І т.д...
@@user-de3ln1qk9r пощастило зі школою. бо в інших, викликали кдб, за жарт про російську мову. до речі, моїй матері не так мерзенно було вчитися в школі, поки директором була людина досить помірних поглядів. потім у 80х, її замінили на комуністку. моя бабуся, забрала мою маму зі школи, бо те знущання було не можливо вже терпіти, і оргпнізувала в науковий інститут.
@@user-de3ln1qk9r дозвольте потиснути вам руку. Ви супер🤝👍я була відмінницею, але якось прийшла до школи без піонерської червоної удавки на шиї, замість цього причепила значок на шкільне плаття - жовтоблакитний прапор. Ви б бачили, що там почалося! І до директора поволокли, і розборки мені влаштували. Думали, покаюсь. А я почала розповідати іншим школярам про жахи радянської влади))) такі приємні спогади😊
