Навіщо потрібна реформа освіти?
Відомий освітянин Кен Робінсон у своїй книзі “Школа майбутнього” пише, що в більшості європейських країн сучасна система освіти зародилася 100-150 років тому. Вона була націлена на те, щоб виховати працівників заводів і фабрик, які стрімко розвивалися в той час.
Ці системи створили на основі принципів масового виробництва: подібно до того, як завод виробляв однакові деталі чи машини, так і школи мали випускати схожих одне на одних людей. А люди, які не вписувалися в еталон, вважалися “бракованими”. Українська школа - не виняток.
Європейські країни зрозуміли хибність збереження освіти в старому вигляді ще кілька десятків років тому. Україна стала на шлях реформування лише зараз - запровадивши Концепцію Нової української школи.
Як по-новому навчатимуть українських дітей?
З 2018го року українська шкільна система почала реформу, вона називається - Нова українська школа.. Головна мета цієї реформи - створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й вміння застосовувати їх у житті.
Відтепер головне завдання для учнів українських шкіл - опанувати за 12 років навчання не просто окремі предмети, але так звані «компетентності». Серед яких, крім звичних також інноваційна, екологічна, культурна, інформаційна та фінансово-підприємницька компетенції.
Кожна з них - це комбінація знань, умінь, навичок, а також способу мислення.
Крім цього НУШ передбачає створення нового освітнього простору та інклюзивність. Це означає, що діти з особливими освітніми потребами, котрі раніше навчалися вдома, або в інтернатах - тепер зможуть навчатися в загальних школах. Для того аби допомогти вчителеві, у таких класах працюватимуть асистенти.
Що змінюється для вчителів?
Відтепер ключове завдання вчителя - дати змогу учням засвоїти необхідний матеріал за допомогою ефективного підходу. Тобто школярі частіше щось робитимуть, а не просто замість сидіння за партами і слухаючи вчителя. Йдеться про найрізноманітніші форми, серед яких можуть бути навчальні ігри, екскурсії, експерименти, групові проекти, моделювання життєвих ситуацій тощо.
Проте аби робити це, учитель мусить отримати певну свободу. Раніше він мав не лише виконувати програму, а й викладати навчальний матеріал чітко так, як вказали районний методист, завуч і директор школи. Тепер же закон «Про освіту» надав учителю свободу обирати методи навчання. Головне - аби він досягав результату, який вимагає від нього стандарт освіти.
Також спрощуються стосунки між учителем і освітньою програмою. Міністерство пропонує типові освітні програми, які школа має право видозмінювати під свої потреби.
Окрім того, новий закон демонополізовує ринок підвищення кваліфікації. Раніше офіційно навчати вчителів могли лише інститути післядипломної освіти. Тепер же вчителю дозволено обирати місце підвищення кваліфікації. Це означає, що державні кошти, що виділяються на його навчання, можуть спрямувати в недержавну структуру - тому що вчитель її обрав.
Серед відчутних змін також можна назвати те, що директор школи сам наймає педагогів і своїх заступників. При цьому система, за якої одна людина могла обіймати посаду керівника школи протягом понад 20-ти років, іде в минуле. Тепер кожен директор призначається за результатами конкурсу, а не за рішенням керівника управління освіти. Одна людина може бути директором однієї школи не більше двох термінів по 6 років.
Чого чекати ще?
Також школи мають можливіть організовувати для учнів мережеві форми освіти - тобто окремі дисципліни можуть викладати не шкільні вчителі, а фахівці профільних організацій та установ культури, спорту тощо.
Джерела:
mon.gov.ua/sto...
mon.gov.ua/sto...
28 сен 2024
