Як правильно бити дітей і нагороджувати? Виховання. Файні бесіди. 

СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ! ДУЖЕ ПОВАЖНА І КОРИСНА ТЕМА! ДЯКУЮ! НЕХАЙ МАТІНКА БОЖА І СВЯТИЙ ШАРБЕЛЬ БЕРЕЖУТЬ ОТЦЯ ТАРАСА! АМІНЬ. СЕРДЕЧНЕ ВІТАННЯ З ПУСТЕЛЬНІ СВЯТОГО ШАРБЕЛЯ НА БІЛОРУСІ! ЩИРО З МОЛИТВОЮ! БІЛОРУСЬ.

Дякую за щирість. Це мудро - пам'ятати і думати заздалегідь про НАСЛІДКИ (і вчити дітей вибачатися на своєму прикладі). Дуже тепло - про щедру похвалу, винагороду і стосунки.

Дякую за цікавий діалог, який був сповнений корисними порадами,думками, наша сім'я саме шукала відповідь на це питання і Бог так скерував,що ми отримали вичерпну інформацію, лишилося працювати над своїми емоціями і вчитися бути батьками. Спасибііі.

Слава Богу!!! Дуже дякую, хай Господь благословляє Вас та Ваші сім'ї)))

І це правильно. Лише не принижуючи гідність, можна виховати гідну людину.

Дякую ❤️

'покарання потрібне,коли не було виховання'-і це точно...Господь виховує нас. І як мудрий Батько попереджає...а чим далі ми заходимо,тим дієвіше і покарання...але це все те,що йде нам на благо...ціль покарання-не зламати нас,а дійсно наставити на 'путь істини'..

"Ходім на небо"- цікава, заохочувальна мета! Для нас і наших дітей

Запишіть ще щось про шлюб, зараз закінчиться піст, почнеться шлюбування)))

Оля і Руслан Махмутови "Бить или не бить детей" про виховання дітей на основі біблії і християнської психології, зовсім інший підхід. На 30тій хв цього відео психологиня розказує, які є наслідки такого методу наказання в спокої і любові. Або Світлана Гончарова Воспитание в стиле Иисуса, завдяки цій жінці моє материнство в більшості солодке хоч і фізично важке

Еф 6:1-4: "Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо.... А й ви, батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й напоумленні Господньому." Давайте пам'ятати і про це. Бити - це насилля.

Цікаве відео. Цікавий підхід до покарань та винагород. Дякую, що робите такі зустрічі-інтерв'ю. Щодо тем, то було б цікаво послухати думку про різні віросповідання. Або наприклад, ситуація, коли в православній церкві наголошують про те, що молитись можуть лише за православних. Або наприклад, російський патріархат не визнає український. І якщо не дай Боже, дитина охрещена в церкві українського патріархату, то це страшний гріх на думку прихильників російського. І такого багато. Але хіба Бог не єдиний, хіба Він не любить всіх. Гарний приклад, притча про доброго самарянина. Трохи засмучують такі ситуації. Ті хто мають об'єднувати, розділяють.

Цікаво би було про те як сваритися в шлюбі,миритися,як догоджати але, щоб друга сторона не вилізла на голову і тд Дякую

Слава Ісусу Христу! Не сприйміть мене за хейтера 😊 отця Тараса слухаю вже рік, але я зависла.. От слухала інтерв’ю, а в голові сиділа фраза святого отця Івана Боско - «якщо можеш - не карай». Чому він так говорив, працюючи з ПРОБЛЕМНИМИ дітьми з вулиці…? Не можу поскладати в голові оце - чому ми одне з Старого Заповіту приймаємо (батько хай б'є, але не на смерть), а на інші речі кажемо - та ні, Христос прийшов ,щоб дати нам Новий, тому ми вже не закидуємо камінням на смерть за перелюб, не йдемо з розвідним листом до п'ятьох інших жінок, не б'ємо в зуб за зуб. Як знати, що ще дотримуватись зі Старого завіту, а що ні - на власну точку зору?.. Чому ніде нема в словах Христа якогось натяку, що треба карати (якщо є, відкрита почути їх ).Чому є - «будьте, як діти», - «ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб благодать Божа проявилась на ньому», - «прощаються тобі гріхи твої», - «хто без гріха, хай кине камінь»… І з точку зору психології, опираючись на дослідження науковців про розвиток мозку, незрілість дитини до мінімум 7 років, а в високочутливих дітей і дальше, нерозвиненість префронтальної кори головного мозку і лімбічної системи, про інстинкти спротиву дитини, хотіла б сказати, що покарання, і до речі постійні винагородження за щось, добре можуть дуже зашкодити нашим стосункам з дітьми, а саме над ними нам треба працювати більше, ніж над вихованням з допомогою інструментів. Чому я так говорю, бо інструменти в один момент можуть закінчитись. Діти повинні СЛУХАТИСЬ нас батьків, не зі страху бути покараним, не через відчуття тривоги, що можуть бути відкинені і закриті в кімнаті, не через можливість лишитись без телефону, вони не можуть допомагати нам лише тому, що після того дадуть цукерку, бо виходить , що бояться вони не нас ,а втрати телефону, фізичного болю, самотності і люблять не батьків, а солодке, мультфільми і все решта, що з часом втрачає для них цінність, видозмінюється в прогулянки з друзями, нові автомобілі і так далі. Вони повинні слухатись батьків з ЛЮБОВІ до батьків, з ПОВАГИ до батьків, а цього можна досягти лише будуючи добрі стосунки. Так, діти мають мати межі, розуміти правила, поважати батьків і слухати їх, але ми не можемо всю відповідальність з себе дорослих скинути на них, особливо коли йдеться про малих дітей дошкільнят. І якщо ми купили дорогу іграшку, сказали її берегти, а вона її зламала, звісно ми не купуємо їй більше такої іграшки, ми любляче їй показуємо причину - наслідок, що вона залишилась без іграшки, але ми не можемо її за це карати фізично наприклад. Чи наприклад поставити десь на підлозі ноутбук і наказати 3-х річці його не розбити, якщо вона його розіб'є, то це наша відповідальність, ми не можемо вимагати плоду з дерева, яке щойно пустило бруньки, не можемо випереджувати час, дитина не народжується вже зріла і всерозуміюча. Згадувалось про подружні стосунки і якщо спроектувати таку модель причина-наслідок на дорослі стосунки, то виглядало б приблизно отак: я трохи зіронізую, вибачте.. «Кохана, ти пересолила суп??? Як?!! Вибач, я тебе люблю, але ніякого манікюру цього місяця, і про відпустку нашу можеш забути, подумай будь ласка над своєю поведінкою і на наступний раз уважніше соли».. Чи були б такі стосунки зрілі, навряд... Так, поведінкові методи виховання дуже працюють, вони швидкореактивні - після слів - "зараз заберу телефон", чи "прибереш - дам цукерку", діти магічним чином змінюються, але насправді просто їх перериває емоція страху чи можливого задоволення і імпульсивно вони зроблять те, що нам треба але чи цей короткотривалий ефект не погіршить наших стосунків… Страх породжує розділення, біль - злість і образу. Постійні винагороди за щось знецінюють нас, як батьків. Ці методи дійсно працюють, і все буде більш-менш добре, (якщо не враховувати декілька років терапії в майбутньому :) хоч кажуть, що всім є і буде про що поговорити в кабінеті психотерапевта,) якщо діти потраплять з батьківського гнізда в добре середовище. Якщо з такими відносинами з батьками дитина потрапляє в руки не дуже добрих підлітків-однолітків, ми просто її втрачаємо і дуже важко вернути її назад, бо в певний момент будь-які інструменти вже будуть не страшними. З часом ці методи руйнують природню силу прив'язаності, яка власне і робить наших дітей слухняними, через яку вони хочуть бути хорошими для нас з любові до нас. Бо «страху нема в любові». Теорія прив'язаності Джона Боулбі - англійського психоаналітика і психіатра поч. 20 століття каже нам батькам, що наша сила батьківства є всередині нас, ми християни можемо впевнено сказати, що її нам подарував Господь , її не треба вчити, практикувати якісь методики, ходити на якісь курси.. Це саме така модель виховання, яка не суперечить жодній християнській нормі, яка базується на любові, прийнятті, розумінні, власному прикладі і ні в якому разі НЕ НА ВСЕДОЗВОЛЕНОСТІ. Все просте геніальне. Коли ми в гармонії з Богом і собою, ми будемо діяти правильно без огризання совісті :)

Цікаво,я також була закрита в пивниці))бо збила з хлопчиком вікно в школі,мама працювала в їдальні,і ось такий був вирок!

💖💖💖

UBIO'88 Біблія в пер. Івана Огієнка, 1988 Пр. 19:18: "Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його - не підно́сь свою душу."

Чесно, для мене шок. Мені обидва канали ну дуже подобаються, але як батьки відповідальні (християни чи ні) можуть карати дитину, якшо знають, як влаштований її мозок, і що вона може чи не може на певний проміжок часу свого життя? Бог дав людині розум і можливість розвиватися в різних галузях науки, досліджувати не лише Біблію, а й нейробіологію і психологію. Зараз же не гріються люди дровами в квартирах, то чому ок бити чи якось інакше карати дитину? А заповідь «люби боижнього, як самого себе»? Дитина не ближній? Чи себе хтось покарає? Мені здається нормальним, коли в сім‘ї є всепринятна любов, коли дитину люблять, що б вона не зробила. Це перше місце, куди Бог нас посилає, де б ми, мабуть, мали досвідчити його і те, що світ, Ним сотверений, нас приймає будь-якими. Чомусь блудний син не був покараний, хоч відповідальність і поніс за вчинки свої. Дітям ні потрібно казати і птказувати кордони, але це можна робити без покарань.

Мені жалко всіх дітей, батьки яких дивляться таку хуйню