У сьогоднішньому сюжеті майже випадково поєдналися дві взаємовиключні тенденції. Від однієї з них українцям доведеться відмовитися. Зрештою, ми ж ніби визначилися. А наша горе-влада? Починаю із традиційного нагадування про судилища над нашим Героєм Романом Червінським. Але ж це саме те, з чим ніколи навіть у сонних мареннях не можна розраховувати на гідне майбутнє у ЄС та в НАТО. Як і зі смотрящімі-«5-6 ефективними менеджерами», бо це державна мафія, з репресіями, безправ’ям, судовою сваволею… А в підсумку: з такими політв’язнями, як Роман Червінський, за ґратами та з усякими єрмаками-зеленськими при владі. Так не буває.
От з цим і переходжу до основної теми випуску про дійсно знаменну подію - знову авансом, але нам дали старт переговорів про приєднання до Євросоюзу. Я умисно витягнув деякі історії з минулого й наклав їх на нинішні потуги й імітації, але з рухом у протилежному напрямку. Бо тільки, коли оцінити всі ці ризики, стає зрозуміло, який усе ще крихкий і непевний наш шлях до Європи. А якщо точніше, то з цією владою нам туди гарантовано не попасти. А реально почавши працю вже після неї, нам ще ж треба встигнути. Досі політична кон’юнктура й пропозиції подати заявку і спробувати привести країну до Євросоюзу випадала лише двом найменш гідним: Януковичу та Зеленському. А Ющенку й Порошенку припадали тільки найбільші обсяги праці. Янукович свій шанс для України дуже швидко розміняв на проросійський вектор, хоча довго утримував Україну на геополітичному шпагаті. Зеленському три роки вдавалося продовжувати традиції Януковича, але сам путін вибив у нього рашистський вектор. Але чи зможе він не змарнувати такий унікальний шанс, чи стане ще гіршим за Януковича?
Про це сьогоднішній сюжет. А поки дякую за ваші перегляди, запрошую підписуватися на мої канали в ютюб і телеграм та прошу про поширення, рекомендації, коментарі і вподобайки.
27 сен 2024
