Дякую,дорога пані Ірен! Ваші твори для мене, як ковток свіжого повітря.Особливо в час, коли я перебуваю на чужині і не маю доступу до книг, а Ваші аудіо-романи -це просто знахідка, як вітаміни для душі,після прослуховування завжди лишається приємний післясмак.❤
Неймовірний роман,як і усі роботи Ірен,слухала,плакала і сміялася,таке почуття,ніби твоє життя вмістилося у декілька годин.Дякую.Успіхів усім причетним.
У моєї знайомої схожий чоловік, як у головної героїні. Вдарив її, коли була вагітна. Докопувався до будь яких дрібниць.Вимагав, щоб посуд в шафі стояв по величині. Від меншого і далі більший і ще більший. Це тільки те, що я знаю . Потім , коли старшій доньці було 16, закінчувала школу, зібрав речі і пішов до іншої. Меншому було 8. Нічого не сказавши і не пояснивши. Це при тому, що вона завжди тримала квартиру в чистоті, завжди було приготовано. Вона дуже правильна, вихована. Я була рада, що він її залишив. Дякую за твір!
Прибрано і приготовано? Вона що хатня робітниця? Це і є правильна жінка? Напевне дуже горювала, що втратила таке "щастя". Мала те, чого хотіла і на що заслуговувала. Кожен сам робить свій вибір.
@@user-xm8xf5xp2q дарма ви так ... Це все йде з дитинства ,вона стала жертвою батьківського виховання , нав'язаних правил ,це називається - співзалежність . Їй потрібна була психологічна допомога .На жаль в нашому суспільстві це поширено і на привеликий жаль , дуже багато потребують психологічної допомоги.
Слухала на одному диханні … Блукала стежками побіч ними обома… Нектар діалогу зупинив, на якийсь час ,мій стрімкий рух на похилій площині . Дякую, що Ви є у нашому сьогоденні .
Які її віка, можна почати життя з початку, та і дітей нема, біжи від тирана. У мене такий же Вадим і ім‘я таке(. Слухала і відчувала свої неспроможність, безсиля. Батьки виховали терпіти. У тата батько загинув на війні і він завжди казав, що дуже тяжко без чоловіка.Той я і терпіла. І дитина з‘явилась відразу. Котра зараз упрікає мене у вічних скандалах у сім‘ї. Чоловік завжди пив і дууууже ревнував, обіжав, потім вибачався і знов по колу. Скільки намагалась піти😢. Я завжди находили виправдання. Самій смішно, ні хто не розумів. Життя жорстоке. Остання причина війна(((. А з діагнозом, то було предбачуванно. В житті буває таке)……. І хотілось хепіенду, не люблю, коли кінцівки « додумай сама». Ірен ,як завжди ,ніби читає людьське життя. Слухала з задоволенням. Дякую❤
Я не хочу нікого судити, але мене весь час дивує терпіння і мовчання жертв в домашньому насильстві. Бояться звертатись в поліцію? Розумію, бо наша поліція не хоче брати до розгляду сімейні драми. Але що заважає їм піти геть від насильника? Світ широкий і варіантів багато, особливо заради дітей
Це відбувається так тоді, коли тебе кладуть до кишені, як сказала героїня, тобто коли вибирають тебе, а не зовсім ти, спочатку малюєш уявно, що будеш жити, якось по особливому, не так, як інші, а набагато краще. Згодом получається так, а може і гірше, як інші.Як говорить героїня, що тобі виливають олію за комір, товчуть і витирають ноги об тебе, а потім кажуть прости, запитують чи не пропало твоє кохання (любов).І ти говориш: "любов ти виливаєш наче яд і точиш в серці рану, і вирази будуєш на свій лад, не розуміючи свойого стану". І ти продовжуєш так жити, розуміючи, що це не правильно, не справедливо, але ти нікуди не йдеш, бо йти нікуди, і ти не знаєш, як змінити своє життя на правильно, а дітям так потрібен батько. Роки спливають річкою і поспішають до життєвого фінішу, і тільки тоді найкраще розумієш, що зробив би так, а що не так, але роки не повернеш назад...
@@user-hx7bh2tn6c Зі слів автора героїня з тих " кого гноблять або превозносять до небес як королеву". Тоб то в неї немає характеру, вона дозволяє робити з собою що заманеться. Всі ми різні. Але амеби мені не симпатичні, я поважаю борців.
Я теж почала знайомство з творчістю Ірен Роздобудько з роману "Якби". А потім був "Ґудзик" і "Ґудзик-2".Дуже сильний твір.Я - киянка і Майдан завжди в мені.Моя перша адреса в житті - площа Калініна,2.Зараз ця площа називається Майданом Незалежності. "Все, що я хотіла сьогодні" слухала з великою цікавістю.Таке глибоке занурення в Душу героїні роману! Стільки емоцій... Дякую, пані Ірено. І дякую Ірині Змитрович за подаровану можливість послухати прекрасну книгу.
Він психопат. Догождати такому - марна справа, він все одно буде чиплятися до чогось нового. Як перший раз стерпіла зневагу, образи, покотилося, як з гори. Вони, як наркомани, збільшують щоразу дозу знущань. З такими покидьками небезпечно бути поруч, вони реально можуть вбити.
Дякую пані Ірині за її працю і за прочитання.кому не подобається навіщо слухати..ще раз дякую Ви для мене тепер як рятівне коло.. в теперішніх таких важких часах і новинах..
@@user-xm8xf5xp2q варто говорити. Тому що все те що ви перерахували, є результатом вкраденого (загубленого, вбитого) почуття гідності та почуття меншовартості, яке виникло в результаті якоїсь травми в якомусь пункті життя людини. Також може бути неправильне виховання, вільний але помилковий вибір самої людини, різноманітні збочення та багато інших причин. Якщо ви психолог, повинні знати звідки все це береться і що є причиною.
