Дорогі мої, думаю ви помітили, що мене дуже цікавить тема ментального здоров'я. В першу чергу через те, що я проходжу шлях до себе справжньої. Скажіть, чи цікаво було би вам побачити окремий випуск про клінічну депресію? Або про тривожність? Пишіть свої думки та питання під цією гілкою. І не забувайте про 25.000 лайків ❤
Залюбки подивилась би Ваше дослідження на цю тему. Знаю що Ви перфекціоніст в хорошому сенсі і можете розгорнуто показати усі моменти. Та навіть вплинути на суспільну думку Дякую Вам за роботу ❤
Дуже цікаво. Сама під час війни мала депресію. Це лікуюся, але вже одужую. Це дуже важкий шлях, особливо, коли поряд люди не розуміють до кінця, що таке депресія. Вважаю, що про це треба говорити і треба пояснювати. Про тривожність, думаю дуже актуально теж, особливо зараз. При чому це не тільки про жінок. Багато чоловіків теж страждають на ці захворювання, але просто мовчать. Мовляв, чоловіку соромно про таке говорити. Але це треба лікувати. Бо інакше наша нація просто з дубу рухне. А нам ще дуже багато треба зробити
Раміна, дякую що підіймаєте цю тему. Цього року наш кум покінчив з собою у віці 39 років, була депресія, яку він не лікував. Це смертельно небезпечне захворювання і важливо щоб люди розуміли це і могли вчасно допомогти своїм близьким.
це влучний вираз - смертельно небезпечна хвороба. Мені здається, цей вираз треба усюди розповсюджувати. Цікаво, яка статистика людей вмерших від раку, наприклад, а яка статистика людей вмерших від депресії. Щось мені здається, що цифри можуть бути дуже схожими. Дякую, що про це говорите, дякую всім тим, хто ділиться своїм досвідом! Я сподіваюсь, що все більше і більше людей почнуть розуміти що це таке і зможуть допомогти близькій людині, як що бачать, що з нею щось не так.
Відвертість людини, що побула в полоні... Нам ніколи не зрозуміти навіть тисячну долю його почуттів. Давайте розкривати цю тему. Суспільство має знати, що відчувають наші воїни. Це дасть шанс нам зрозуміти і підтримати наших Героїв.
Це яку треба мати силу внутрішню, якщо так спокійно і твердо переказує події. Це ТОП особистості! В мене в 20 років загинула подруга, я плакала 6 місяців. А тут…
Повірте, я не хочу знецінювати його і захоплююсь його силою, але нам ніколи не зрозуміти почуттів іншої людини, навіть якшо вона втікла від війни за кордон і там покінчила життя. Ця тема набагато масштабніша ніж тільки про військових. Всім однаково херово, коли до цього доходить... Просто причини у всіх різні..
Мій дядько вбив себе коли йому було десь 32 роки (10 років тому). Кажуть «от раніше депресій не було, понапридумували», а потім розказують історії як «дід пішов в сарай і повісився».
В сім’ї мого чоловіка дід теж повісився, і всі такі та він просто пити почав тай того. Зараз дивишся і розумієш, що алкоголь це тільки підтвердження того, що у людини були психологічні проблеми з якими він не справився нажаль(
Доброго дня. Мене звати Маша, мені 19 років. Я не спала вже два місяці. Це були мої перші слова, які я сказала своєму психоаналітику, до якого мене направила неврологиня. Так сталося, що в 19 років у мене почався важкий період, коли я зазнала проблем із психікою та нервовою системою, і це переросло в безсоння. Це те, що я зараз розповім. Воно не пов'язане з депресією, але стосується антидепресантів. Можливо, комусь буде корисно прочитати мій досвід. У моєї мами ще з дитинства були проблеми зі сном, це, напевно, її хронічний діагноз. Я також з дитинства стикалася з подібним. Тиждень поганого сну чи майже його відсутність були для мене нормою, це повторювалося періодично. Це не завжди було пов'язано зі стресом, це просто траплялося. Я сприймала це як творчі ночі, адже після них у мене зазвичай дуже розвивалося критичне мислення, активізувалася творчість, і в голову приходило багато креативних ідей. Я прокидалася натхненною на реалізацію цих ідей. Однак поступово ситуація почала погіршуватися. Були певні зовнішні причини, які призвели до того, що я не спала два місяці. Перший місяць я взагалі не спала, а на другий - перший тиждень могла спати годину на ніч, потім 15 хвилин, а потім знову не спала. Бувало, що засинала вдень і навіть не пам’ятала цього. Моє здоров'я різко погіршилося, я втратила увагу та концентрацію. Я намагалася спати: одягала беруші, маску для сну, лягала спати без телефону, але заснути не виходило. Мене постійно мучив невпинний потік думок, що дуже заважало. На цю проблему звернув увагу мій брат, який сказав: «Я тебе просто беру за руку, і ми йдемо до лікарні». Тоді я була студенткою і розуміла, що навіть якщо визнаю проблему, не зможу фінансово собі допомогти. Я могла лише піти на діагностику, і на цьому все закінчилося б. Але брат наполіг, і ми відвідали двох спеціалістів. Перший спеціаліст поставив мені діагноз депресії, хоча я впевнена, що це не була депресія. Другий невропатолог сказав, що це крайня стадія, з якою він може допомогти, далі вже потрібен психіатр. Прийом був дуже довгим, бо я була дуже загальмованою. Лікарка сказала, що першочергове завдання - дати мені можливість заснути, а далі будемо боротися з причиною, а не лише із симптомами. Так і сталося: спочатку призначили транквілізатори, але вони не допомогли. Далі ми перейшли на антидепресанти та мелатонін. У моєму випадку антидепресанти були потрібні не для боротьби з безсонням, а для того, щоб викликати побічний ефект - сонливість. Поступово антидепресанти почали діяти, і мені одразу стало краще: я не почувалася пригніченою, мені не було погано. Я почала повертатися до життя, моє здоров'я відновлювалося - зір, пам'ять. Я приймала тоді багато таблеток, бо вони завжди йдуть в комплекті з підтримуючими речовинами. Потім я почала відвідувати психоаналітика, послуги якого оплатив мій брат, за що я йому дуже вдячна. І після цього я почала розбиратися зі своїм психічним станом. Висновок такий: не бійтеся, пробуйте допомогти собі, які б ці методи не були. Просто спробуйте, бо сидіти і нічого не робити - це не вихід. Я приймала антидепресанти рік, відновила сон. Діагноз безсоння залишиться зі мною на все життя, але тепер я знаю, як собі допомогти і як вчасно помітити перші ознаки його повернення. Знання, як собі допомогти - це сильна зброя. Раміна, Дякую дуже за тему, за героїв і за всю прокладену роботу. Це те що треба пошируювати, нести в маси і адаптовати в буденне життя і беденні розмови. Було багато порад, розвіювання міфів та підтримки. Дякую.
Дуже знайомий досвід, також у 25 років почалося безсоння і місяцями не могла заснути, допомогла подорож та зміна картинки за вікном, вихід з зони комфорту
Привіт Маша у мене також два місяця безсоння + емоційний стан ,коли мені нестерпно жити. Почала лікування антидипресантами + снодійне. А ще мені допомагає один лайфхак. Лягаю до 11:00 ночі, виконую дихальну вправу, глибокий вдох через ніс і повільний видих через зімкнені губи; а ще розслабляю кожну групу м'язів: " моя права рука важка як камінь ( декілька разів) моя ліва, права ного, спина... і не контролюю коли засинаю. Здоровя вам Маша і спокою нам усім.
Дякую за цю тему. Я в депресії вже 6 років. Пройшла курс психотерапії: раз на тиждень година з терапевтом близько 3-х років. У мене середній рівень депресії. Я була так рада, коли я зрозуміла, що зі мною… бажаю кожному і кожній, хто знаходиться на цьому шляху одужання і сил❤
сама лікуюсь від депресіі і знаю як це важко,коли рідні кажуть тобі "займись чимось і візьми себе у руки, тобі просто нема чим зайнятись" Депресія - страшна хвороба і іі потрібно лікувати
@@ДмитроМ-д3ы В тому числі. Потрібно звернутися до психіатра й підібрати медикаменти, якщо буде така потреба. Й паралельно працювати з психотерапевтом.
Це найгірше, коли й так дуже погано і близькі люди знецінюють словами «це лінь, візьми себе в руки, через не хочу» і таке інше. Єдиний вихід для мене був не спілкуватися з ними і насправді самостійно інколи легше. Але фішка в тому, що коли ти лежиш потрібно щоб хтось був поруч, готувати їжу, платити за житло і т.д. Коли немає грошей і депресія - це просто катастрофа
І я 5 років спала... Навколо всі тільки і могли сказати, що «та ти просто лінива, завжди такою була». Як добре, що стало сил перестати слухати таких «гарних знайомих» і родичів. По трішечки приходжу в себе.
Сама була тою людиною, яка вважала, що депресія це щось надумане. Поки не стикнулась з нею особисто. Перестала спати, через втрату сну почала дуже погано себе почувати спочатку фізично, а потім і ментально. Дійшло до того, що стала байдужою до всього. Навіть до того: чи буду жити завтрашній день. Були і розмови з хлопцем, з подругами, і вино))) Та коли зрозуміла, що сама вже " не вивожу" звернулась за допомогою до спеціаліста. Тому, хочу сказати: не закривайтесь в собі, шукайте людей, що допоможуть, шукайте вихід- він завжди є ❤.
Ооо, якраз і у себе зняла відео про депресію, цікаво послухати і ваш випуск. Надіюсь поступово вийде зняти стиглу з депресії і що це не «просто ти лінива/ий, піди роди дитину чи в поле попрацюй»
Дякую за випуск зніміть будь-ласка випуск про тривожність я бажаю всім хто потребує здоровʼя будьте здорові і собі я бажаю обовʼязково на 100 % здоровʼя
Раміна,дуже вдячна що підтримуєте так важливу та актуальну тему❤🩹.Всі ці дві години відео проплакала,бо дуже багато станів і емоцій про які говорили герої я відчуваю щодня.Намагалась поговорити з хлопцем про це і він сказав: "що мені просто нема чим зайнятись і треба більше працювати і щось робити з цим, щоб так не почуватись,і перестати себе накручувати" і це дуже сумно коли ти знаходишся в такому важкому стані,та не не маєш підтримки та розуміння від близьких.Дуже вдячна за те, що герої випуску діляться щиро своїми складними станами і їх вирішенням,це дуже допомагає зрозуміти,що ти не один в такому стані і що є краще життя після такого досвіду.Зараз я розумію,наскільки це страшний діагноз коли хочеться жити життя але не можеш.
Євгеній, величезне дякую за те що ви говорити про свої переживання це так сміливо ви приклад для наслідування. Бережіть себе нехай у вашому житті буде гармонія та злагода
Дякую за цей випуск. Зараз лікуюсь від депресії. За декілька тижнів терапії та препаратів значно покращився стан, покращився сон, настрій навіть веселий. З'явилися сили займатися спортом, готую щось смачне, експериментую...Звертайтеся до лікаря. Не опускайте руки, коли з першого разу щось не виходить, шукайте "свого" спеціаліста, ліки які підходять саме вам. Все буде добре❤
Як добре, що Ви піднімаєте цю тему в нашому суспільстві! 8 років тому я сама пережила депресію. Я тоді не розуміла, що зі мною. Безсоння, апатія, відсутність апетиту, я не могла навіть на роботу піти і спілкуватися з людьми, як овоч, без будь- яких емоцій. Був страх, всі помітять , що зі мною щось не так, намагалась приховати свій фізичний стан. Ходила по лікарях, доки не знайшла спеціаліста, який мені допоміг. Антидепресанти в комплексі з психотерапією поставили мене на ноги. Я цікавлюся цією темою, намагаюся щось підказати іншим, хто стикається з такими проблемами психічного здоров'я. Не потрібно казати людям " З'їж плитку шоколаду, настрій буде кращій, все мине!" Ні, не мине! Депресія - це теж хвороба як наприклад гіпертонія, діабет та ін. Це зміна біохімічних процесів в мозку, порушення мислення. Краще зверніть увагу на близьких, допоможіть їм, це може врятувати їм життя!
Дякую, що говорите про це! У мене була сильна депресія. Вже рік на АД, півтора в терапії. Стало краще! Я довго заперечувала, що зі мною щось не так (майже рік), бо я ж сильна, я не можу мати якусь депресію, це ж для лінивих (думала я). Потім вже неможливо було не звернути увагу, коли вага +8кг при тому, що їси раз на день дай бог, крокомір показує 12кроків на день, а статистика перебування в соц.мережах 8-10 годин на добу... Сна не було, просто лежиш і думаєш як краще покінчити з собою, бо життя ніби йде, а ти як за склом дивишся на нього, не пам'ятаєш як жив до цього, а я музикант, і коли вмикала відео з концертів не розуміла, що це я граю, бо відчуття було, ніби я взагалі незнаю, що таке ф-но і ніколи за нього не сідала. Панічні атаки через день, стало страшно виходити навіть в магазин під домом, улюблена їжа перестала радувати, а подивитися незнайоме кіно стрес... Відносини сипляться, бо дивишся на кохану людину і нічого не відчуваєш, знаєш, що кохаєш, але не пам'ятаєш як, лібідо 0. +до того страшна криза сенсів, бо в якийсь момент світ рухнув і я в цих руїнах не бачила свого місця. Дякую рідним, що зрозумінням віднеслись і допомогали. Мама знайшла першого спеціаліста онлайн, бо наживо не було сили говорити, чоловік не пішов, а навпаки взяв всю відповідальність за моє фізичне благополуччя, взагалі не сказав і слова, що вдома стабільно немає поїсти чи брудно, чи немає інтиму... Шлях пройшла дуже важкий. Без ліків, терапії і підтримки не було б кому писати цей коментар
Читаю та плачу... Я з Вами! У Вас все буде добре! Така схожа до моєї історія у Вас... Мій чоловік також і готував, і годував, і прибирав, і ледь на руках мене не тягав... Як він витримав, незнаю... Я всім серцем бажаю, щоб Ви назавжди повернулися до стану, в якому Вам добре! Мої обійми!
Дякую за надважливу тему та відвертість вашу і приклади гостей. Я сьогодні склала останній екзамен на вступ в університет на практичну психологію. Сподіваюсь в майбутньому дати користь нашому суспільству. Ми зможемо бути щасливими та успішними, підтримуймо один одного ❤
Раміна, велике вам дякую за випуск. Мій двоюрідний братик покінчив з собою у 2013 році у віці 27 років через депресію. Ви навіть не уявляєте скільком людям ви допоможете.
Дуже важливо говорити про цю тему публічно, на велику аудиторію. Дякую за це🙏 На жаль, маю в сім’ї саме такий випадок про який говорила лікарка - зранку людина «трималася», посміхалася, казала, що все добре, а вже в обід повісилася… І всі навколо неї казали - та це лінь, вона лінується, все добре з нею. Я щось підозрювала, але мене не було поруч, спілкувалася лише по телефону, була не до кінця обізнаною з темою депресії і ознаками потенційного самогубці… Досі звинувачую себе за те, що не втрутилася і не допомогла. Якби ж теперішні знання мати в той час… але, на жаль😞
Як тяжко це слухати! А люди це все прожили! Дякую вам, Раміна, за те, що говорити про це! Дякую вашим героям за сміливість розповісти на широкий загал і розповідаючи, знову пережити ці страшні події.
Дякую, це надважлива тема. Нам мало вижити фізично - варто приділяти значну увагу саме ментальному здоровʼю, нам ще розбудовувати своє майбутнє в Україні.
Не пишу коментарі, але сьогодні зроблю виняток. Дякую за це відео. На жаль, дуже актуальне, та, на щастя, воно показує, що є шлях до виходу із депресії і можливість повноцінного щасливого життя.
Я здивована як мало контекту на дану тему, наскільки вона важлива в нашій країні, і нашому населенню. Я голосуючи за всі можливі додаткові теми, тривожності, серотоніну, все про що є забобони, заборони і помилкове ставлення. Треба допомагати розуміти військових, її сім'ї, і ставити на державному рівні.
Раміна, дуже дякую за розкриття вкрай актуальної теми! Я подавала свій проект на грант, який пов'язаний із тим, щоб допомогти мобільно військовому/ветерану із постійною психологічною допомогою. Усі експерти теж підтверджують важливість цієї теми. Мені просто потрібна ІТ-підтримка і зв'язок із психологами, достатньо мотивованими допомогти військовим/ветеранам. Наразі проблема і з доступом до психологів, і з їх ЗП. Я дуже мотивована продовжити боротися за цю ідею, бо я вже довго її досліджую. Скористаюсь вашими контактами для співпраці і надихаюсь цими інтерв'ю. 😇 Будь ласка продовжуйте!
Дякую, Раміна! Дуже гарне відео вийшло. Бо я багато читав і багато дивився про це, але тільки після (і під час) перегляду цього відео прочув і зрозумів, бо у самого ніколи не було такого стану, окрім деяких сильних стресів, але від них наслідки не так довго тягнулись. Завдяки цьому я краще буду розуміти і ставитись до побратимів і друзів з проблемами. Дякую!
Меня после очень тяжелого 5 летнего развода когда-то вытащила именно собака. Взяла щенка и пришлось кормить, гулять, убирать и т.д. Ну и до психиатра себя дотащила. Держитесь!
Мені подобається Раміна тим, що вона завжди дає висловитися людям. Не навʼязує власні історії і не робить якихось довгих словесних підкатів перед тим як поставити питання. Як дехто. Дуже вразила відвертість гостей. Я живу поряд з людиною, яка має психіатричний діагноз, зараз лікується і постійно знецінює медикаментозну терапію. Це важко прийняти й не провалитися у співзалежність. Бажаю всім, хто зараз на шляху до здоровʼя, якнайшвидше дістатися ремісії та одужати. А тим, хто поруч - сил та впевненості.
Яка близька мені тема.Я вже дуже багато років в депресії.Двое дітей,роками праця без відпустки,проблеми.Довело до того що пропав сон,апетит,повна замкнутість,валяння на дивані,начхати на свою завнішність.Колись яскрава ,комунікабельна,завжди доглянута дівчина була,зараз повна сірість.Волосся геть посивіло.10 місяців назад був суїцид.Чудом врятував посторонній чоловік.Реанімація і знову життя.Рідні тільки цькували,та казала що лінтяйка яка накручуе себе.Відвернулись.Маючи родину я повністю самотня зі своїми чорними думками.І майже рік думки що я тоді ,при суїциді,зробила правильно не покидають.Дивлюсь такі випуски,та специалістів.Все розумію,але то як крапля кисню на підводну лодку.
Як Вас розумію.Правда в мене немає дітей.Завжди думала як це страшно бути мамою коли в тебе депресія.Сил немає привести себе до ладу, не хочеться нікого бачити, просто ненавидиш цей світ, а тут ще треба дітям увагу, турботу давати....
Мені так хочеться, щоб у вас все було добре. Знаю, що слово добре дуже банально звучить. Я також недавно розчарувалась в різних і починаю прилипати до дивана і читаю книжки, щоб відволікатися. А колись любила спорт (
Дуже страшно до цього дійти і так хочеться вас підтримати. Материнство буває таким неможливо важким. Ніби і проблем серйозних немає, але здається, що я не впораюсь (теж 2 дітей). В терапії вже півтора року. Тримаюсь тільки завдяки психологу.
@@KhrystynaYakoviv Нажаль ні.Через три дні після реанімації мала піти в самостійне життя,пішла на роботу.Мене з реанімації треба було віддати комусь в руки.Маму визвали яку я не бачила три роки.А мама через три доби попросила нас піти.Нажаль особливо ні часу ні коштів на психолога нема.Я звичайно шукала намагалась,не скажу щоб прям сильно.Декілька раз обломилось,та я і кинула цю справу.
Мій тато військовий з 2014 року. Протягом останніх кількох років він має депресію. Здається, що йому нічого не допомагає, навіть антидепресанти. У нас, в сім'ї, недостатньо знань як допомагати людині з депресією, підтримувати її, так як правильно себе поводити з нею. Після перегляду цього відео виникло бажання ще детальніше вивчити питання депресії і навіть знайти контакти психологічної підтримки для військових та їх сімей. Дякую за корисний контент! Проте, нажаль, мені не вдалось додзвонитись на гарячу лінію і виникло почуття, що такий інститут як гарячі лінії з психологічної підтримки це непрацююча система. Сумно, що коли людині погано і їй терміново потрібна психологічна допомога, вона, в найкращому випадку, почує релаксаційну музику замість гудків в телефоні під час очікування відповіді від спеціаліста...
Боже, я стикнулась з депресією, але справилась сама, були думки і про суіцид, не могла нічого робити, бачила тільки погане в цьому світі. Не знаю, як справилась. Я просто знала, що чоловік і мама не переживуть, якщо я піду з життя за власним бажанням. Мабуть не така сильна депресія була, але було дуже погано, я навіть не можу пояснити ці відчуття. Дякую за випуск 🙏🏻 Які страшні історії 😭
Слава Богу, що ви справилися самостійно! Я зараз в процесі терапії, відчутно легше не стає. В мене не було суїцид@льних думок, але й бажання жити нема. Особливо важко вранці прокидатися, просто не знаєш для чого. Й від цього стає соромно, боляче, виникає страшенне почуття провини. Бо головою розумієш - живи і радій, а зробити цього не можеш.
Дякую за випуск! Тема надважлива, адже зараз немає жодного українця, який почуває себе емоційно стабільно. Якщо ми частіше говоритимемо про депресію, знатимемо про цей діагноз більше, то зможемо вчасно роздивитися, що комусь із оточення потрібна допомога.
Я теж справилась самостійно❤ Точніше, мені допоміг лікар психіатр. Я прийшла на прийом і розповіла, що зі мною відбувається. Волосся вирване та страх відкрити комусь двері, чекаєш вечора щоб всі заснули і не було нікого. Лікар каже : вам потрібний душ контрастний та барбовал.😮 Тоді я зрозуміла, що мені ніхто не допоможе окрім мене самої і настав час будувати своє життя власноруч. Минуло 15 років❤️сьогодні я щаслива людина.
Надважлива тема, велике дякую! Відрефлексувала, місцями було важко дуже! Як раз тільки почала терапію, тепер тільки шкодую, що так довго мовчала і ховала свої стани. А також змінила свою думку про антидепресанти! Дякую дуже! Чекатиму ще випусків на цю тему. Всі гості неймовірні, дякую за щирість, всім бажаю щасливого життя без депресії ❤
Дякую за випуск. Не наважувалась дивитись його певний час, бо боялась, що відео важке морально і на нього треба певний настрій (достатньо стабільний, щоб не поплавило). Але він виявився дуже цікавим! Наступний було б цікаво про тривожність) а потім вже й більш детально про депресію
Щиро вдячна вам за цей випуск, усім його учасникам та учасницям дякую, що поділилися своїми історіями. Насправді дуже важливо розуміти, що ти не один(-на). На жаль, більшість людей не усвідомлює що це за хвороба, як вона працює, які має симптоми та наслідки. Психіатриня абсолютно правильно підкреслила, що ніхто не зрозуміє це відчуття, якщо сам його не відчує. Проте, знати, розпізнавати, підтримувати, тощо - це надзвичайно важливо у наш час
Дуже вдячна за те що герої випуску діляться такими своїми складними станами , це дуже допомагає зрозуміти що ти не один в такому стані і що є краще життя після такого досвіду Дякую Раміна за вашу роботу ❤
Раміна, будь ласка, зробіть випуск з людьми, які проходять шлях депресії або пройшли, коли у них є діти і немає фактичної допомоги. Це можуть бути дружини військових, наприклад, але не тільки. Одиноких матусь багато і ця тема дуже актуальна і для мене.
Дякую за випуск! Зараз як раз проживаю стан, коли не радує абсолютно нічого і немає бажання навіть на елементарні речі, що стосуються гігієни, наприклад Якось перебирала в голові різні варіанти, щоб зрозуміти, що теоретично могло б мене потішити і зрозуміла, що крім того що пофіг на якісь звичайні речі, які мене раніше радували типу прогулянки, подорожі, концерти, кіно, шопінг, тощо, мені пофіг буде навіть якщо завтра закінчиться війна, ми переможемо, розвалиться росія Ну типу я розумію, що це безумовно добре, що закінчиться горе і жах для всієї країни, але емоційно мені байдуже і це дуже страшний стан, я такою раніше ніколи не була До лікаря ходила, мені назначили антидеприсанти, але я так само як і герої випуску, поки не наважилась почати приймати їх, вже 1.5 місяці наважуюсь. Проте під час перегляду випуску, натиснула паузу і зробила замовлення в аптеці, зранку піду забирати і в цей же день почну приймати. Сподіваюсь, що підійдуть з першого разу🤞🏻 Ще раз дякую за випуск! Хочеться ще один випуск з лікаркою, щоб ще більш детально розібрати дану проблему і доносити суспільству, що це саме хвороба. Бо наприклвд моя 52-річна, досить прогресивна мама говорить, що антидеприсанти це зло, що погані настрої і апатія буває у всіх, треба справлятись самому і пройде...
Будь ласка, не бійтесь антидепресантів. Чому б не спробувати? Мільйони людей по всьому світі вживають антидепресанти і лікуються і більше до них не повертаються) Я купляла в аптеці, то аптекарка сказала що також приймає цей препарат що і я. Вона усміхнулась і сказала: "щось начебто помагає" Будь ласка, зробіть крок на зустріч новому життю і новій собі. Я наприклад жалію що втратила багато часу і не почала лікування раніше. Але все можна виправити. Краще пізно, ніж ніколи)
І навіть якщо будуть побічки перший час, треба потерпіти. Якщо є потреба то прикривайте гідазепамом. І якщо не підійде з першого разу- не біда. Підійде інший. Але в будь-якому випадку все буде добре. Слухайте лікаря
це не прогресивність знецінювати ваш стан і відчуття, а також вірити в конспірологію, що ліки це "зло". тільки лікар (психотерапевт) може визначити, чи потрібні вам антидепресанти!
Кожна людина ,що розповіла,не побоялася -велике дякую. Я часто підмічала ООО,це у мене таке.... Я розумію,про що ви.... Всі гості відкрились по новому,щиро і глибоко. Дякую вам за те,що робите❤❤❤ для мене найліпший випуск
Як вчасно побачила це інтерв'ю, стільки відголосків з мого життя. Саме зараз сама себе витягую з такого стану. 10 років живу з відчуттям ніби проживаю своє життя, ніби я в коробці а життя поза нею. Пішла зараз на танці і починаю жити життя.
Надважливий випуск! Найстрашніше - це слухати історії і згадувати свій стан під час депресії … Здавалось, що це ніколи не закінчиться. Дай Боже сил усім, хто травмований пережити це і згадувати лише як страшний сон.
дуже вдячна Вам за ваш вклад в обізнаність людей, щодо цієї теми. Я сама страждала з 2014 року від депресії. я вже гуглила як можна покінчити життя самогубством. хоча з виду все було "як думали люди" (машина, квартира, одружена). але жити не хотілось. підтримки не було, бо всі думали, що мені просто сумно. добре, що в мені знайшлись сили самій піти до психіатра. чім більше людей будуть знати, що це хвороба реальна, яка губить людей - тим більше людей залишаться жити
Дякую!!! Неймовірні відкриті люди і їх історії. Хотілось би подивитися нові випуски на теми які б допомогли рідним і близьким людям усвідомити, що з їх близькою людиною щось відбувається. Ви торкаєтесь цієї теми, але хотілось би більш розгорнуто. І ще важлива тема, коли близька людина відмовляється від терапії, від АД і навіть від походу до лікаря. Дякую! Раміна, Ви та ваша команда просто неймовірні!!!!
Надзвичайно цікава та дуже потрібна робота. Дякую усім гостям за відвертість. Як же приємно слухати класні роботи українською, дякую, Раміні та команді.
Раміна, яку ви велику роботу зробили цим випуском! Дякуємо вам за вашу працю. Нам українцям, покаліченим війною, потрібна допомога, тільки дуже часто ми це ігноруємо. Нажаль для багатьох це до сих пір не хвороба а просто поганий настрій.
Дякую, що піднімаєте тему депресії, тривожності. Це надважливо зараз. Теж проживаю непростий період життя, коли потрібно віднайти спокій в своїй душі та серці, віднайти себе. Хто зараз проживає депресивний період - я з вами, так важко, але ви впораєтеся. Сил кожному!❤
Дякую, Раміна, за випуск! Ця тема дуже актуальна для суспільства. Я рада, що герої програми подолали депресію і почали жити ЖИТТЯ , яке воно є !Бажаю цим неймовірно гарним талановитим хлопцям та діачатам щастя !!! ❤❤❤
Дякую за цей випуск ❤ зніміть будь ласка ще про тривожні розлади ,які призводять до втрати свідомості і схожих станів ,здається було б корисно сьогодні ,бо коли люди з цим стикаються це страшно і взагалі не зрозуміло з чим це пов'язано ,людина це не пов'язує з тривожним розладом взагалі .
