Сьогоднішній випуск присвятимо словам - «либонь» і «далебі». Ці лексеми функціонували в літературній мові, несучи колорит розмовності, але на жаль, за часів СРСР отримали клеймо - «західноукраїнські діалектизми».
Я з Заходу України. Ніколи й ніде в нас не було у вживанні ані "либонь", ані "далебі". Навпаки, я вперше їх зустріла в українській класичній літературі письменників з Поділля .
Вітаю! Дякую за коментар і ...уважність щодо наголосів. Як свого часу писав наш український класик: "Не бійтесь заглядати у словник..." Тож, перевірте себе...
@@NataVana В мене дідусь так говорив ,до речі з західноі УКРАІНИ.ТО ПАМ,ЯТЬ ДИТИНСТВА.МИ БОЙКИ.І КОЛИ СЮДИ ПРИІЗДЖАЛИ ДІДОВІ ДЯДЬКИ З ГАМЕРИКИ, ТО ВОНИ ТЕЖ ТАК ГОВОРИЛИ.ЩЕ ЦІ ДИВНІ СЛОВА..МАПА, ПАШПОРТ,..ТО БУВ 1976РІК.
"Либонь"на Київщині вживалось досить активно (м.Корсунь). Очевидячки не вживалось, казали вочевидь. Далебі не вживалось, лише в літ. творах попадалось.
це дуже цікаво -все це пізнавати. Але навіщо лити бруд на радяньські часи? кожна мова з часом щось втрачає, якісь слова, але з"являються нові . Цей процес зупинити не можна, хоть які часи будуть: радяньські чи англійські чи польські чи ще якісь