Мешканці Гетьманщини вміли вражати іноземців і насолоджувались життям. Полюбляли делікатеси і навіть самі їх експортували. Козацькій державі повезло з теренами - на цій родючій землі зростали навіть заморські рослини, які українці продавали закордон. На чому багатіли жителі Гетьманщини і що цінували понад усе, я Ганна Гороженко, авторка історичних романів, розповім далі.
Виточений смак - ось що увійшло в моду у час бароко. А в козацькій державі любили все модне.
Про смаки в гастрономії козацької старшини ми знаємо від Якова Марковича. Він син тої гетьманші Анастасії, на водкування до якої приходила еліта Гетьманщини. Яків Маркович теж був модником. За бароковою традицією, він вів щоденник- в який майже щовечора записував усе, що з ним сталось за день. Так само, як робили це аристократи Франції чи Англії. Завдяки Якову ми знаємо те, що може шокувати сучасного українця. Так Маркович уписав у щоденник рецепт тютюну й розпалювання кальяна, а ще не раз занотовував про куштування каракатиць, зокрЕма, і в Ніжині.
Тютюн вирощувався в Україні. Тому його тут курили і нюхали. Табакерки - ще одна поширена модна цікавинка 18 століття. У табака міцний стійкий аромат, який перебиває сморід брудних вулиць і гною. Нюхання тютюну, як і паління, також викликає нікотинову залежність. Не дивно, що табакерки в кишенях носили і чоловіки, і жінки і активно користувались ними. Понюхати тютюну на мові 18го століття - значить «взяти паузу». Цьому процесу ніхто не міг завадити і цією хитрістю часто користувались, коли треба було викроїти одну чи дві хвилини на роздуми. Чоловіки ховали табакерки у кишенях, а от жінки у свої секретні сховки. Фіжми- пеньє мали отвори, в яких можна було помістити все що завгодно - не лише трохи тютюну, а й навіть секретну кореспонденцію. Табакерками користувались навіть священники та ченці. Ще 17го століття - нюхати табАку мали за гріх, а за барокової доби - стало поширеним і дозволеним явищем навіть серед церковників. І тютюн- це ще й одна зі статей експорту Гетьманщини. На рівні із тинькою, конопляною олією та худобою Як і священники та ченці... Українським конопляним полотном, мішковиною та канатами забезпечувався увесь британський флот. Ним користувались і в Північній Америці. Британія ще довго була залежна від української коноплі - бо рабам на плантаціях ніяк не вдавалось відтворити технологію української тиньки.
Справи політичні та економічні в Гетьманщині обговорювались однак, не лише, на бенкетах. . За барокової доби з’являється новий модний вид посиденьок. Чаювання.
Всередині 17го століття португальська принцеса Катерина Браганська виходить заміж за короля Англії Карла Другого і вводить нову моду на пиття гарячих напоїв. Чай з категорії ліків, якими він вважався донині, переходить у категорію трендів. Так уже з початком 18 століття всі аристократи Європи полюбили цей зовсім новий напій. Чаюванню додавала шику коштовна порцеляна, яку спочатку привозили з Китаю, а потім навчились робити і в Європі. Була й українська порцеляна - фарфурня у Жовкві, яка переходить в цей час до Радзвілів, мала дуже схожу технологію із королівською мануфактурою в Севрі, яку заснувала мадам Помпадур. Тому в Гетьманщину в першу чергу потрапляла й власна, українська порцеляна. Експорт чаю також проходив саме повз козацьку державу - з Китаю через Росію. Українська шляхта споживала і чорний, і зелений. Однак його вартість була надзвичайно високою - фунт, а це майже півкіло чаю коштувало як два з половиною пуди, тобто 40 кілограмів осетрової ікри. Уявіть, якби це було в наших реаліях, то на наші гроші, кілограм чаю коштував би 360 тисяч гривень.
Значно дешевшою була кава. В Києві та на Гетьманщині її пили старшина, церковне духовенство і заможні міщани. Вона посіла свої панівні позиції ще 17 століття. Ба більше, кава ще не з’явилась в Європі, а українці її вже уподОбали й радо лАсували. Затятим каволюбом був гетьман Хмельницький. А от барокова ж медицина радила цей напІй як ефективний засіб, що зміцнював шлунок, покращував травлення та проганяв сон. Кавою не лише завершували ситну трапезу, а й часто супроводжували сніданок чи вживали як засіб від похмілля.
Однак так чи інакше, було дещо, що однАло поціновувачів і кави, і чаю. А саме - ласощі. Улюблені київські конкфети. В 15 столітті їх відправляли в якості дарунків на весілля литовського і польського короля Ягайла. Він, зокрема одружувався на доньці київського воєводи - Софії Гольшанській. Після цього конкфети стали популярним експортним товаром міста. Назва Конкфета -походить з італійської confetto і означає вироблене в цукрі. Кияни робили сОлодощі з усього, що росло в їхніх садах. І навіть більше конкфети цУкрили з квітів - фіалок, троянд і навіть ревеню. ВсерЕдині 18 століття імператриця Лисавета наказала відрядити до Києва німця Франца Андреаса - аби той постачав солодощі з Гетьманщини до імператорського стОлу.
20 мар 2022
