«Valse mélancolique» («Меланхолійний вальс») ─ новела української письменниці Ольги Кобилянської. Це історія життя трьох жінок, які думками та світовідчуттям не вписувалися у формат пересічних жінок того часу.
До вашої уваги новела "Меланхолійний вальс" Ольги Кобилянської. Це історія життя трьох товаришок (вчительки, художниці та піаністки), долі яких склалися по-різному. Як і багато інших творів Ольги Кобилянської, новела має значною мірою автобіографічний характер. Письменниця порівнювала своє життя з життям однієї з героїнь твору Софії Дорошенко. У листі до Осипа Маковея від 17 лютого 1898 р. вона писала: «Прочиталисьте „Valse mélancolique“ і знаєте історію мого життя. Се моя історія. Більше не кажу нічого» (ІЛ, ф.14, № 139). Приємного слухання!
Ніколи не думала, що твір зі шкільної літератури міг стати моїм улюбленим....🥺💖 Ця новела не для підлітків, це точно. Тільки доросла людина зможе зрозуміти цей біль...
Чудовий твір і гарне, виразне його озвучення! Єдине, що раз у раз відволікало, це слово "музИка", яким автор називає Софію згідно професії. МузИка - це те саме, що й музикант, зараз рідко вживане слово, але в часі написання твору звикле.
1:23:58 До того розцвіту моєї душі потребувала я лише кілька слів його любові, - ми ніколи не говорили про любов до себе... вона існувала між нами лише німою музикою... так, як цвіт потребує не раз лише легкого подуву вітру до повного розвитку, без огляду на те, що пізніше настане; але він не вимовив їх. Мав їх у душі, носив їх у голосі, носив в очах, але - не вимовив... і я шукала причини тої мовчанки, що мене вбивала, шукала... ні! Шукаю її ще й тепер - і не можу її віднайти! Витрясла йому всі лелії зі своєї душі під ноги, а він не пізнав їх. Думав, що то такі цвіти, котрі в'януть і в воді відживають наново. Але одні лелії не оживають насвіжо в воді... Не розумів мене. Характеру моєї любові не зрозумів.
