Why We Are Angry Not Only at Russians, But Also at Each Other | Decolonizers #2 

Книги, які згадуються у випуску: 1. Нгугі Ва Тхіонго «Деколонізація свідомості: мовна політика в африканській літературі» (1986) (Ngũgĩ wa Thiong’o, Decolonising the Mind: The Politics of Language in African Literature en.wikipedia.org/wiki/Decolonising_the_Mind ) 2. Франц Фанон “Гнані і голодні” (1961) (Frantz Fanon, Les damnés de la terre uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%96_%D1%96_%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96 ) 4. Мирослав Шкандрій “В обіймах імперії” (2004) komubook.com.ua/books/v-obiymakh-imperiyi-literatura-y-imperskyy-dyskurs-vid-napoleonivskoyi-do-postkolonialnoyi-doby 5. Едвард Саїд “Орієнталізм” (1978) (Edward Said, Orientalism) en.wikipedia.org/wiki/Orientalism_(book) 6. Бенедикт Андерсон “Уявлені спільноти” (1983) (Benedict Anderson, Imagined communities) litopys.org.ua/anders/and.htm uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%82_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD

Мене задовбала ворожа антиагресивна пропаганда, яка намагається усмирити нас, яка намагається вибити зуби, викликати сором за емоції, змусити прийняти чи навіть полюбитм ворога. Я ненавиджу, і продовжу це робити. Бо я права, і ніхто не зможе мене штучно усмирити

Мене злить теж саме, що й вас. Особливо, коли мені пропонують західні друзі або колеги не читати новин, розслабитися, запитують , ну як твоя родина, там спокійно? дивуються, що не усі українці сидять в окопах, а ті, що не сидять, то чому не щасливі? А те, що в вас є вибір у супермаркетах, може це марнотратство і зловживання? Те, що їх бісить манікюр в українських біженок і їхнє відкриття, що не всі українські біженці живуть під мостом в Україні. Те, що вони вважають, що наша злість перекреслює нашу об'єктивність, і тому їм з якоїсь там гори видніше. Ну і навчають людяності, звичайно😡 Прошу вас! Такі бесіди в RU-vid мають бути не лише українською. Благаю! Так само як благаю усі роки дублювати наші фільми. Хоча б англійською

Під кінець розплакалась, бо я так само з жахом ловила себе на думці, що рада - тато помер і не бачив цього жахіття. Я дуже злюся від власного безсилля, від байдужості і перевертнів, від ушлих жлобів які "користуються моментом", від упоротих - "надо как-то міріться і даговаріваться", від ницих прихожан МПЦ, від чванливих іноземців з їх манєрною зверхністю. Дуже дякую за цей випуск, є багато знахідо к до роздуму - особливо про сутність пацифізму, пряимо відкриття! З нетерпінням чекаю кожного вашого випуску, дуже відгукується і абсолютно синхронно по переживанням

Я злюсь на росію за те, що я тепер живу далеко від дому і не бачу своїх батьків. Злюся, тому що мій життєвий план зазнав суттєвих змін попри моє бажання.

Мені здається, що агресія,ненависть,яка в нас зараз є до росіян,допомагає жити,боротися і вірити,що ми переможемо

Я злюсь на українців за кордоном, які не ходять на мітинги, а натомість проводять час з росіянами

Поки слухала розповідь Маріам про таксиста, мене сильно розтрясло. Від таких людей хочеться битися головою об стінку, і бити всіх навколо. Напевно, мені теж треба почати вкладатися в своє здоров'я, бо я відчуваю, що тільки хворію від цієї неосяжної злості за те, що я маю виправдовуватись чому я маю право на життя.

Проблема ще в тому, що іноземці реально не знають, що таке росія і що таке саме росіянська окупація. Для них реально окупація - це просто зміна прапору і потім мирне життя. В цьому руслі їм важко зрозуміти, чому ми не здаємося. Бо це ж "реально кращий варіант", ніж вести боротьбу, в якій гинуть люди. Тому нам надважливо доносити хто такі росіянці насправді

Дякую вам, любі пані! Так я зла на р-ню постійно: за знищення людей, за знищення родин, за знищення наших міст і сел, за кожну рослинку і тваринку. За знищення родинної пам'яті разом із оселями, за розірвання зв'язків, за те, що багато людей все ще не виходять з їхнього мовного і "культурного" середовища і тим самим залишаються самі і змушують дітей лишатися під їхнім впливом. За вкрадений мій час і здоров'я також. Я реально зла на кожного ка-па.

Я не злюсь, у мене на це немає сил. Мені дуже шкода, що ми опинились в такій ситуації як зараз. І ми маємо вислоховувати від наших партнерів і не тільки оці питання - а може ви нарешті опустити руки? - і це в той момент, коли на нас тупо суне гранітна плита. І це так несправедливо скільки наш народ вже пережив, якщо дивитись в глиб віків. Мені шкода і соромно за тих можливо українців і незовсім чоловіків, які були змушені тікати, плисти Тису, їхати в бебі-боксах, шкода і те, що наша земля носить на собі колаборантів і навідників, і звичайно невимовно шкода жінок, які мали рятувати себе і своїх дітей, і з валізкою виїзжати в той закордон і починати все з нуля, шкода людей, які втратили домівку і шкода людей, які загинули під завалами власної домівки, і шкода наших волонтерів, які намагаються допомогти і впрягтись тупо у все - від кошенят до танків, і ще більше мені шкода наших воїнів, які воїнами не народжувались, але були змушені взяти зброю і навести приціл на наших ворогів, на росіян, які пачками йдуть вбивать і вмирать, не жаліючи себе ні живих ні мертвих, і заради чого? щоб принести в ноги своєму цареві питуну ще клаптик нашої землі? так вони не зможуть - там де вони пройшли, земля спалена, розорена - їх бездушні маріупольські пластикові панелькі, які вони поставили як наче рекламний щит посеред кладовища - не відродить цю землю. Бо вона наша, завжди була наша, віками. На чужій землі вони щастя не збудують. Який абсурд бачити в тіктоках, як росіяни купують повітря Маріуполя чи ще якогось напівзруйнованого міста, бо їм їх цар пообіцяв там збудувати якусь панельку. Я не уявляю, що буде зі мною, якщо я виживу, і доживу до тих років, коли в книжках будуть описувати хід всіх цих подій, особливо оцих рад оон, агенції миру, рамштайнів, газетних статей і прочої фігні, які проголошували день російської культури і переживали за те, що вона загине, давали гранти російським безполим лібералам в марній надії на те, що вони мають якусь владу над путіним... Це не злість, це геть інше якесь відчуття, цілий вир відчуттів. Це руйнація ідеалів і устоїв, щось що будувалось тисячами років і тонами філософських праць

Мене злить, що я не можу побачити кращу подругу вживу, бо вона на іншій стороні півкулі, мене злить що тривоги будять мене по ночам, я злюсь коли немає світла, мене злить, що я не можу поїхати на своє море, мене злить, що я мої знайомі переживають за близьких, яки декілька тижнів не виходять на зв'язок, бо вони на передовій, і я злюсь від думок, що можливо прийдеться йти на похорони людини, якій зовсім не час помирати, я злюсь, бо боюсь що моя сім'я загине, а я нічого не можу зробити. Про злість на своїх: я злюсь на людей які комунікують в усіх просторах російською, і кажуть, що це їх рідна мова, і вони будуть на ній розмовляти ( але позиціонують себе як українці), я злюсь на людей які споживають російський контент і виставлять відео під російську музику, я злюсь на людей, які не донатять і на питання чому? - тому що не хочу, не довіряю, це проблеми держави (до людей, в котрих нема грошей, а таких стає все більше -питань нема)

Найбільше я сумую за тією версією себе, яка ще не знала стільки жаху і болю

Навіть не думала над моральною дилемою чи можна ненавидіти росіян, бо автоматом отримала це право з першим російським танком на українській території Чудовий випуск. Дякую

Мене злить,що десь існують нелюди, які дають наказ пустити ракету в дитячу лікарню, а потім інші тварі цю ракетк запускають, а ще дуже злить,що існують 140 мільйонів малєнькіх людєй,які вск це спонсорують. Злить, що я своїми руками нічого не можу зробити, щоб зупинити всі ці смерті і понівечення тут і зараз... Дякую вам за такий свого роду віддалений груповий сеанс психотерапії

Коли іноземці пишуть" якже ж так у Вас війна, а ви там каву п'єте чи гуляєте по вулиці" Мені одразу згадується фото розбомбленого нацистами Лондона, де чоловік розносить молоко.

Дівчата ВИ молодці! Я вважаю суттю нашої проблеми -швидке забуття ЯКИМ є наш сусід. Я вважаю,що казки про сибір,мертвих дітей в поїзді і ненависть до мордорців мій дідо мав почати розповідати мені з пелюшок,а не в 15. Я такої помилки не зроблю-мої онуки знатимуть,ненавидитімуть їх-БО ТІЛЬКИ ЦЕ ДАСТЬ МОЖЛИВІСТЬ ЗБЕРЕГТИСЬ НАШІЙ НАЦІЇ.

А я свою злість вгамовую тим, що дивлюся контент про деколонізацію. Я не відчуваю перманентної злості та безсилля від несправедливості, ці почуття мене з'їдали. Зараз легше. Завдяки таким відео і рефлексіям, я краще розумію цю орду і борюся зі своєю меншовартістю.

і ще один факт чому кейс з росіянином і акулою смішний до абсурду. Бо ми українці в той момент потрапили з росіянином по один бік добра і зла - ми в ті кілька хвилин, поки ніхто тому росіянину не допомогав, і акула його неквапливо пожовувала, коли всі його фільмували і дивились - ми в ті кілька хвилин були в одній і тій самій ситуації. Там же ж і мем ще був про чоловічка, який опирався з'їданню його акулою, а навколо бігали журналісти, брали у нього інтерв'ю, він просив допомоги і папа римський з запитами - а чи може він нарешті здасться во славу господа, щоб його з'їла акула та і гайки з ним.

До вашого відео дивилась відео психологині, яка розповідала про те що злість це і є рушійна біологічна сила, яка захищає, допомагає долати перешкоди, є рушійною силою для досягнення мети чи рушійна сила творчості! Злість це нормально і здорово, не злиттсь це ненормально, це переходить у самознищення.

Злюсь, що за кордоном все ще не можна зрозуміти де наші де йбр ( мова). Хай квітне український ютуб(с)

Я злюсь на росію за все що вони зробили з трьома поколіннями моєї родини! Я злюсь на росію за втрачені жтття, втрачений час і горе, котре вони нам несуть сотнями років!

🟥⬛🔱 Вічна пам'ять і вічна слава героям! Україна була, є і буде! 🇺🇦 🇺🇦 🇺🇦

Про таксиста.. я в Німеччині так само з таксистом індусом, досить дорослим, теж мала «дебати» про «маленького Зеленського, який нічого не вирішує» і шо треба здаватись.. то я й розказала теж і про геноцид зараз і сто років тому, й що Україна вдвічі більша за Німеччину, ми теж багаті природними ресурсами і волелюбними людьми(що не варто недооцінювати), і також згадала Індію під Британією їх шлях.. але це все ще й інформаційна війна. Важко дуже зломити думку інших

Я злюсь на Росію за те що вона забрала у мене мій дім, мій край, мій степ. За те, що мої діти стали дорослі в підлітковому віці, що вони не зустрічають світанки через комендантську годину. Що ми ховаємо друзів, які не повернулися з війни.

Я за собою також помічаю, що я злюсь на Європу, злюсь на окремих європейців, яким я так довго намагалася донести що таке росія і чому потрібно Україні допомагати, а вони не розуміли навіщо я це все розповідаю і казали, що я не люблю їхню країну. У мене багато злості й на украінців, які винні в тому кого обирали на виборах, були байдужими до своєї краіни, до мови, до історії;думають де і як нажитися. Злюсь, що украінці винні у тому, що сталося.

Мені приємно вас слухати. Радий, що в Україні є платформа, де такі інтелігентні жінки порушують важливі для суспільства теми. Я також надіюся, що нам вдасться з часом деколонізуватися, попри всю складність і неочевидність деяких аспектів цього процесу. І я теж радий, що моя мама не бачить того, що ці мо***лі творять 😢

Кайф, дуже відгукується. Як по різному можна описувати одні й ті ж явища. Я вже злякалась, що тут буде чергове відео про сяких-таких злих українців. І про «унікальний укрсрач». Та якщо заглянути в англомовні простори - плюс-мінус те саме, і без війни. Можна лише пишатися нашою стресостійкістю.

Дякую вам за ваші відео 💚 Мене злить що люди, особливо європейці, такі тупі і їм треба розжовувати елементарні речі... Мене злять деякі українці які досі нічого не розуміють.... Мене злить що я маю бути спокійним і стримувати свої емоції. Мене злить, що до нас досі іноземці ставляться зверхньо, деякі повчають нас як жити, кажуть які ми корумповані і у нас нацисти, хоча у них в країнах тим часом набирає популярності ультра правий рух... Мене злить що я не бачу кохану людину і ти не можеш бути впевненим на 100, що ви побачитесь ще живі... Мене злить що у нас гинуть найкращі, а потім бачиш як чергова ракушка з Америки любить росію і їх вєлікую культуру... Мене все злить. І я не справляюсь ніяк. І до війни було дуже погано з багатьох причин, я маю на увазі саме всю війну з 14го, ще якось терпимо було до 22го, але вже на грані... А тут.. Я не знаю як його жити і нашо це все...

Мене злить що росіяни вбивають моїх рідних, друзів, знайомих людей. Злять російські ракети, які вбивають так багато людей. Злить що зруйновані мої плани на життя, що час проходить, а я живу найкращі найпродуктивніші роки свого життя не так як могла б, що я не можу подорожувати з чоловіком, що я не знаю чи стану мамою. Але справді ця злість мене мотивує робити більше, працювати, не падати духом.

Дуже цікаво приєднатися до такої інтелектуальної і цікавої бесіди, дякую! Ненавиджу росію

я злюсь на р""""ню через те, що відчула "тваринний підшкірний" страх за своїх дітей, за те, що не можу побачити батька та братів, що не поїхала на похорон до тітки, що мій дядько зниклий безвісти вже другий рік. Злюсь на своїх родичів за кордоном, що хочуть "подружити" мене з другою невісткою росіянкою, у якої в голові одне сміття пропаганди, за усі ці "ми нє віновати" і життя в постійній тривозі. Про вплив стресу на здоровʼя взагалі мовчу. Але найбільше злості через те, що вже до всього цього звикла, що це і є моє життя...

щодо злості. (я психотерапевт) Злість - це природня реакція відгук на порушення границь, тобто злість - це енергія, що прагне втілитись в дію на світ на відновлення своєї безпеки та справедливості. Дякую, що підіймаєте тему про легалізацію злості

Весь випуск слова стояли комом в горлі, кілька разів поплакала. Ви робите важливу роботу!

Слухаю вас, панни, і стримую сльози. Дякую за важливу розмову. Етап тотального розчєловєчіванія давно минув, насолоджуюсь мемами та відео зі знищення ворогів. Маю право.

Дякую, що озвучили, що Павло Петриченко писав часто дуже хамські повідомлення. І ображав людей він на раз-два. Тому я не згоден, що реакція на його чергове хамство було "не туди". (я не бачив, але я бачив його інші пости, тож я припускаю, що він вчергове написав якесь хамство по відношенню до людей) Відстоювати гідність - це нормально. А от хамити - не нормально. Тож якщо він сказав якусь чортівню, то негативна реакція на чортівню - закономірна виправдана і нормальна. Павло Петриченко - загинув. Він захисник України і однозначно має за це шану і повагу. Але він справді хамив, принижував людей і на це він отримував справедливу реакцію. Він її власне провокував. І це теж правда. І це теж варте проговорення. Дякую, що хоч і сором'язливо, але все ж згадали, що Петриченко і сам накидував на вентилятор. І прислужився внутрішній взаємній агресії він дуууже знатно. Він був великим лідером думок і, користуючись великим рівнем довіри через належність до Фонду Притули, дуже доклався до виховання в суспільстві того, що хамство і приниження громадян, українців - це прийнятно, позитивно, схвалювано, весело і навіть ЗАОХОЧУВАНО. Не він один, але він був чи не найяскравіший діяч в цьому напрямку

Дякую вам, красуні та розумниці, за цікаву змістовну розмову на важливі теми, дуже актуальні у цей важкий час❤

вдячна вам за цей проект, вже другий випуск надаєте можливість порефлексувати і про своє життя.

ух оце я молодець що виждала із цим відео до кінця лютеїнової фази... ревла два рази, на моменті що "нам так не вистачає допомоги" і в кінці про час. я злюся що я ніколи не дізнаюся якою я була би людиною без цього травматичного досвіду. що мій брат, вважаючи себе пацифістом, віддав життя у бою, і що я ніколи більше не зможу з ним поговорити про це, чи переосмислив він своє бачення пацифізму згідно з озвученим у відео, і як воно - помирати. він же старший, мусить ділитися досвідом. злюсь разом із вами на все озвучене у відео і багато на що з коментарів. але також окрім злості відчуваю багато жалю до себе, можливо, через особисті, як мені здається, але дуже суголосні зі спільною реальністю труднощі. дуже сподіваюсь що після цього відео зможу мобілізувати всі ці почуття не на боротьбу із собою чи своїми, а на створення і зміцнення себе і нас.

🍀💙💛 *_"Хай квітне український RU-vid"_* / Владлен Мараєв /

Я злюсь що моя країна зазнає такі випробування, за те що мої батьки не бачать як росте їх онучка

Я злюсь на рус-ню тому що вони намагаються нав'язути нам спосіб життя, спосіб мислення. Натомість, українці максимально толерантна нація, яка навітьв цих нелюдських умовах намагається поводитись людяно. Як приклад, допомога Туреччині після землетрусу

Дякую за людяний і водночас аналітичний погляд на ситуацію. І окремо за те, що ніхто нікого не перебиває

Гарна тема, чудово її розкрили. Легко і чітко, відчуваєш силу слова. Дякую

Дякую Вам за таку сумну, але дуже теплу розмову!!! Є розуміння, що я не одна, що ми разом долаємо цей жахливий шлях і Надія, що ми вистоїмо і нарешті росія зникне з мапи Світу🙏🇺🇦🫶🏻

Такий важливий випуск. Ви так все чудово проговорили про всі ті емоції, які ми переживаємо. Дякую за це. І дякую за щирість. Бо я не вважаю щирим, коли одні українці вдягають біле пальто і вказують, які емоції треба переживати іншим під час геноциду. Гадаю, то лише бажання бути вищими від усіх, а не щирість

Дякую за проговорення такої теми. Ви ніби легалізували мою злість, бо не в Україні її ніби треба тримати при собі. Тобто так, я пояснюю щось постійно іноземцям, але раз через раз мене попадається такий "таксист". А злюсь я тихо сама або по зуму з українцями. Що допомагає? Реальні маленькі дії. Наприклад плету сітки. Підтримую своїх. З донатами важче, бо раніше донат це була радість і відчувався вклад. А зараз це більше обов'язок. Доначу, але якось уже безрадісно.

Дякую за гідний контент! Ви дуже допомагаєте зрозуміти себе і оточення! Успіхів та натхнення❤

Я думаю, що причина в ...расизмі. Як відомо, расизм, як концепція, виник в XIX ст. Це була відповідь на колоніалізм, спроба пояснити самим собі, чому "білі" європейці САМЕ так поводяться щодо населення колоній. Це ж дуже зручно, бо це з тої ж сторони, що "не ми такі, так просто світ влаштований". З тих пір пройшло надзвичайно багато всього, але, щось мені підказує, десь глибоко, бажання сегрегувати жителів планети на "вищіх" і таких собі "не дуже" нікуди не поділося. Так от ми - українці - нові "негри" і, відповідно, нам відмовляється в праві на злість. Ми маємо змиритися і терпіти... Я постійно думаю, яким би відношення європейців до війни було, опинись на нашому місці будь хто інший. Відношення до українців особливе. Особливо упереджене.

Злюсь, що моє життя зараз в рази складніше, ніж було до повномасштабки. Злюсь, що втрачено відчуття "світлого майбутнього", яке я здобувала собі поступово і, врешті, мала. Злюсь, що всього хорошого або хоч трохи кращого потрібно зараз здобувати для себе з боєм. Злюсь, що тепер замість думок про задоволення від життя і того, "а що я ще класного собі можу зробить?", я маю думати про походи до психіатра, бо себе доводиться буквально рятувати. Я злюсь також від того, що злість також втомлює. з часом.

Деконструкція кейсу з акулкою на висоті😏👌 Дякую дівчатам шо задумали цей подкаст❤ виходить справді терапевтично, саме подібних обговорень не вистачало. Про те шо цей психологічний коктейль, який зараз переживають українці, він нормальний і закономірний в нашій реальності. Дуже-дуже багато чого відгукується в сказаних тут словах❤

Пишу цей комент уже після влучання в Охмадит. Живу у Франції і злюся страшенно, шо не можу висловити свою лють. А ще бракує єдності з українцями. До нас в Парижі на мітинги ходять так звані "хароші руські" і я не хочу в такі моменти хз бачити і стримуватися. я би хотіла бути там в Києві, розбирати завали

Дякую, це була дуже важлива розмова

Дякуємо за перегляд! Пишіть, на що злитеся ви та що робите з цією злістю?

Дуже дякую за важливі теми! Сил та наснаги!

Чудова розмова! Дякую

Валя, Маріам, дякую вам дуже, щиро, правда, від всього серця дякую. Мені було так цікаво, приємно це слухати, чомусь ваша розмова була для мене дуже унікальною, вона затронула щось глибинне. Я живу за кордоном уже довгий час і я пройшов різні етапи злості від 2022. Навіть не віриться, наскільки агресивним, але в той же час переконаним, емпатичним і рішучим я був. Я пишався і пишаюся собою до сьогодні, адже я робив те, що вважав за потрібне, і навіть певні не зовсім раціональні кроки мене не зупиняли. Я відчував, що був навіть більш злим за своїх близьких на Батьківщині. За ці роки ця злість утихла, але звісно від своїх принципів я не відмовлявся ані на секунду. просто перестав відчувати цю війну так само, як раніше, як мої близькі. Я відчуваю, що віддалився в якомусь сенсі від них, бо тепер цей наївний і бісячий іноземець - це я. Я відчуваю, що ця тріщина, непорозуміння, недосказанність між нами збільшується. Я мушу зізнатися, що мене навіть дивували якісь коментарі від українців до, наприклад, ракетного удару чи тривоги, думаючи про себе, що вони "ніби якось награно реагують, невже вони досі не звикли?"... Зараз я насправді не злюся, і я не думаю, що я погана і неемпатична людина. Я вдячний, що в мене є можливість мати здорову психіку і життя. Але мені дещо соромно, що я не з вами, що я не завжди можу бути поруч, щоб підтримати і розділити це горе. Але саме ваша розмова дала мені зрозуміти дуже і дуже багато. Дякую, що сказали про всі свої відчуття. Якщо ви прочитали мій коментар: дякую, що вислухали мене теж, мені було так само важливо відверто з цим поділитися з вами

дуже крутий випуск! дякую вам!

Сьогодняшній день додав приводів для люті та ненависті до цієї імперії просто захмарну кількість

Для мене особливо актуальним є фільтрування того, що я викладаю чи коментую у соцмережах. Кожного разу думаю, чи буде це мати якийсь сенс, чи я просто зараз намагаюсь "випустити пару". Роблю паузу, трохи вгамовую емоції і вже потім пишу. Не завжди так виходить, звісно, але намагаюсь. А злитись на московитів не вважаю за щось неправильне. Вони буквально позбавляють нас життя! І розповідати, які ми "расчєловєчєні" ніхто не має жодного права.

Про відповідь на агресію у концепції пацифізму - це нове для мене, дуже цікаво.

Дякую ВАМ!!! Слава Україні! Смерть ворогам!!!

Я злюсь, що українці настільки меншовартісни, що вимушені безкінечно виправдовуватись за свої почуття перед усіма, навіть цей випуск як виправдання виглядає. Я злюсь, що в українців немає почуття гідності чи самолюбства, не кажучі вже про почуття здорового шовінізму, яким переповнені інші европейські національности,що робить їх значущими і надає почуття величності їх представникам. Я злюсь, що українці все прощають і забувають, в них немає почуття історичної справедливості, боргу перед поколіннями, перед вбиєними, тому над нами продовжують знущатись кожні 50 років, бо ми поводимо себе так, що з нами можна це робити. Бо в нас немає ані гідності, ані злості.

мені дуже знайомий стан, про який розповіла Маріам, згадуючи книгу Шевченка - суміш відчуттів несправедливості, злості, нерозуміння і взагалі купи питань "а чому все так? чому із нами? чому ніхто не включиться по-повній в допомогу? чому таке взагалі допустили і чому конкретні люди не покарані через це? чому так багато байдужості?" і цей стан інколи аж наповнює тебе до країв, а що із цим робити - незрозуміло. проте в мене все ще є якась надія, оптимістичні думки, які я обережно зберігаю десь далеко і звертаюсь до них інколи, щоб якось "зігрітись" - що москва паде, що росія розвалиться, китайська промисловість трісне, путін помре і все таке інше, але зі своєю злістю я все ж готуюсь до найгіршого.

Дуже дякую за випуск! Я порефлексую і теж напишу що злить) Дуже класну думку почула, що злість акумулювати в здоров’я. Піклуватись за себе, ходити в зал, добре харчуватись, щоб довго прожити, наскільки це можливо. Я так втомилась від різного спектру емоцій, що іноді хочеться нічого не відчувати, але я не можу. І мене злить, що імперська росія досі існує, це головна причина моєї злості. Пізніше допишу.

Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом компетентної допомоги армії «Повернись живим» для батальйону безпілотних авіаційних систем 14-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Ми збираємо три мільйони гривень. Усі зібрані гроші спрямуємо на транспорт, зв’язок та облаштування пункту управління батальйону, який зараз активно працює на Купʼянському напрямку. Долучитись можна за прямим посиланням: send.monobank.ua/jar/8fHf4ik5U4

Коли мене зачіпає щось, пишу злий коментар, перечитую і стираю. Можливо , неправильно , але стає легше

Злюсь на росію, що не можу обійняти батьків вже третій рік, що мій син знає як ховатись від обстрілів і боїться гучних звуків, що руйнується інфраструктура країни, що я не можу нормально працювати, що мій чоловік у війську вже вдруге, що час ніхто не поверне. Як я справляюсь - для мене злість рушійна сила - робити збори, влаштовувати життя, бґобіймати рідних, частіше зустрічатись з близькими, вивчати свою історію і культуру. Дякую вам за вашу роботу

Дякую за цей подкаст.

мої почуття схожі з почуттями дописувачів, але дуже злить те, що ми воюємо із запнутими руками - бач як нас гіноцидити можна і при тому безкарно, а ми бити навіть по військовим об'єктам московитів - зась. Бо західним демократіям лячно, а умовні ганси вважають капітуляцію найвищою звитягою. Певно вони саме так і будуть діяти, але навряд чи це стримає московитів. Також злить постійна присутність "хароших росіян" в нашому інфо просторі, пошуки "в гівні малини"..

Одна з головних ідей відео про те, що не треба виливати злість на своїх. Але в коментарях люди все одно розповідають, чому вони зляться на УКРАЇНЦІВ. Класно. Можна було б хоча б в іншому місці це написати, не знаю. Недоречно якось виходить. Чи люди просто не слухали...

Пишу коментар підтримки. Дівчата, ви - наш скарб! Дякую за дуже важливі формулювання і проговорювання. Сподіваюся, такого контенту буде більше

Дякую за змістовну розмову. Маріам дуже чітко та влучно артикулювати найголівніший страх інших країн умовного Заходу опинитися на нашому місці. А навіть собі зізнатися у тому що ти чогось лякаєшся неприємно, тт ж набагатт крутіше заміщати це пацифізмом, гуманісттю, моральної вищістю, тільки ж, панове, погані новини - це все не працює з тоталітарними країнами та їх мешканцями.

Дякую ! Цей випуск найкраще та зворушливе , що я дивилася за останній час . Запамʼятую дуже влучну тезу : ,, у вас буде така можливість цім скористатися найближчим часом « , щодо ,, краще здатися « . Це коли усі ці , хто зі сторони кажуть таке українцям, відчують на собі свої поради . Бо Третя мирова вже дуже скоро та й остаточно станеться , бо у диктаторських режимів усе добре зараз , їм дали зелене світло 🚦.

Дякую, вам за цікаву глибоку розмову

Суспільне, як завжди, якісний контент👏👏👏🔥🔥🔥🔥🔥

Щиро дякую за вашу розмову

Дуже дякую вам за це відео. Дуже дякую за озвучене. Саме так. Дякую за проговорення цих тем. Ви дуже круті

Вподобайка для підтримки 🥰 та просування каналу. Так тримати!!!👏💙💛 Хай🌻🇺🇦 RU-vid

Дякую!

і ще важливо пам'ятати. Всі українці - свої! Навіть зросійщені, навіть, прости господи, ждуни, їх треба все одно сприймати як своїх, вести з ними кропідку і виснажливу просвітницьку роботу, це вкрай важкий шлях але це єдиний шлях щоб зберегти державність. Зараз суспільнство у своїй більшості багато кого викидає, і це природньо, ми маємо право на злість, але я хочу щоб Україна вижила

Українці мають давати асертивну відсіч. Захищатись це природньо!

Сильна, потрібна і корисна розмова двох інтелектуалів, щиро дякую. Погоджуюсь з оцінкою щодо посту О. Матвійчук.

Дуже цікава та важлива розмова, дякую за роботу

Я теж розплакалась вкінці, хоч я дивилась частинами. Здавалось би, не має бути такого накруту. Якось дуже-дуже складно і боляче від цього випуску

Подобалось продовження. Акула отруїлася п'яним росіянцем і померла, тож акулу жалко.

Коментар на підтримку каналу

Якщо можливо, написати авторів, про яких звучало в відео, то буду дуже вдячна

Не мем а жиза. Мій на той момент 2 річний син обожнює бейбі шарк і десь тиждень після того він щодня ходив в футболках з акулою😅

Нажаль люди навколо не хочуть отак розмовляти про свої почуття. Кожен в собі, або виливає негатив на інших.

Не відчуваю злості, все що відбувається - типове повторення історії помираючих імперій, які, як відомо помирають довго. Але на жаль саме про деколонізацію було сказано навпрочуд мало. Якщо ж тема вашої передачі - злість на росіян, себто почуття, то хотілося б почути також точку зору спеціаліста психолога.

40:08 а ці ципи не хочуть спитати у своїх європейських дідусів і бабусів спитать, як це було у другу світову? у них же ж не було срср, в якому за відкритий рот - відправлять в буцегарню чи розстріляють, вони могли б собі дозволити своїм онукам розказувати як це було. У них не було такого в школах, коли 9го травня приходив кожен рік якийсь сухенький старічок чи бабуся і переважно не розказували чогось, що запам'ятовувалось, але могли розказати яскраві кадри, які залишились в їх пам'яті - наприклад, їх товариші, яких пошматувало у них на очах. Їх бабусі-дідусі їм не розказували, що люди не тільки воювали, а хтось навчався, працював, будував кар'єру і паралельно за кілька сот кілометрів хтось вмирав на фронті чи в концтаборі. Фільм же ж про це був, от незодавно випустили, забула назву...

злюся на Росію, що мої батьки за 2,5 роки повномасштабної війни постаріли у 10 разів швидше, що мої рідні були у окупації, що донька вже 2й рік проходить терапію у психолога, що стала емігрантом...

Росіяни сотні років різними способами ( в т.ч. нав'язуванням свого языка) не давали українцям бути українцями... Бути собою.

В коментарях люди діляться простими життєвими радостями і цінностями, втаченими черз агресію сусідньої країни. Ми залишаємося людьми. Наша злість та інші негативні емоції мають на жаль підстави

Подивіться цю передачу (чи повторно передивіться) 08 липня. Чи виникне в когось ще заперечення щодо необхідності т.зв. "знелюднення" нас?

Злюся на Бога, що дав людям здатність обирати зло.

Злість конвертую в донати

28:11 мені здається тут трошки неправильне формулювання. Нам не смішно від того, що акула зїла людину в режимі онлайн. Це трагедія. Живи ти хоч в тумбі-юмбі, хоч в пентхаузі Ньо-Йорка. Але щойно хтось - неважливо чи це західняк, чи індус, чи японець - каже, що акула з'їла ро-сі-я-ни-на і це трагедія - о, це вже геть інша історія. То виходить, що ви жалієте росіянина, у якого скоріш за все родичі чи друзі зараз десь в полях України сжигають чергове українське село, катують і ґвалтують . Тому ні, ми адекватні, і ніякого розчєловєчіванія тут немає - для українця так само шкода людину, яку з'їла акула, але ми геть по іншому ставимось, коли це стосується нашого реального фізичного ворога, який вбиває нас вдень і вночі. І чому цим "західнякам", які в режимі онлайн можуть зайти і подивиться як вбивають українців, як зжигають наше зерно, поля, села, міста, екологічна катастрофа за катастрофою, але бач їм жаль 1 росіянина. Хіба це не цинізм? Тому оця арєстофська шляпа з розчєловєчіванієм на нас не натягується. Якщо деякі люди не вміють грати в чорний гумор - то це їх проблеми з недостатнім рівнем розвинутості і наявністю голови в дупі, і хай не вішають нам свої ярлики 🤷

Пані не хоче розповісти ,хто її батько,і чому він був в Україні?