Вітаю! Я Орест, і тут мої роздуми, спостереження та досвід, який я набув за останні 11 років вивчення психології та психотерапії. Сподіваюсь вам буде цікаво та корисно тут!
Так це правда. Сміючись над моєю лисею головою і жартуючи про неї, я постійно також кидав деякі жарти щоб хоч якось зменшити образу за відсутність волосся на своїй голові. Але ця відсутність провокується тим що в 30 років я вже сивий і мені було важко і соромно дивитися на себе. Через надмірний стрес і постійні звинувачення себе в будь-яких негараздах чи конфліктах Я шкодую про те що пізно почав працювати з психологом та старатися самовдосконалюватись. А от такі люди будуть тебе сміятися і критикувати тебе за твою лису голову не знаю чи правди що ця голова сива через таких ідіотів як вони. А вони сидять кучеряві, усміхнені і без думки про сиві волоски😂 Чому дураки менше хворіють і довше живуть?😅 Бо в них немає тем для хвилювання адже у них завжди все гаразд і вони завжди праві, а винуваті усі навкруги😊
Дякую вам за таку чудову лекцію! Звісно що після прослуханого першого відео про токсичних людей мені хотілося допомогти колезі і мабуть до цього прослуханого відео другу. Але трішечки розбираючись у психології я десь глибоко в душі відчував що цього робити не треба або просто не розумів як це зробити правильно. Хотілося просто взяти і скинути йому це відео і сказати ось друже це відео стане тобі дуже корисним і якось би хотілось натякнути що воно про нього. Я сам був дуже токсичним, мабуть і досі є не зовсім правильним, але робота над собою і розуміння своїх помилок думаю це вже невеликий крок до того щоб не робити кроки токсичних людей.
Мене насильно мобілізували, кинули в якийсь ліс на підготовку. Відірвали від дружини та дітей! Забирали телефон, дають тільки в неділю! В мене думки про суїцид! Я на грані самогубства! Не можу без коханої жінки та дітей! Таке життя мені не потрібне!
Дуже дякую за цінну інформацію, дуже гарні поради. Маю питання чи є може можливість зняти відео на тему коли токсичний чоловік, або дружина в сім'ї, як жити, не можливо кожного дня уникати цю людину. По всіх признаках мій чоловік токсичний, маємо маленьку дитину, що робити в такій ситуації, раніше думала що чоловік зміниться, а зараз розумію що нічого не міняється, ми разом 4,5 роки. Дуже буду вдячна за відповідь.
Ми не можемо нічого не очікувати. Але я вважаю, що потрібно вміти озвучувати свої потреби у сім’ї, наприклад,дружина , очікує,що чоловік візьме їх до уваги. Якщо не бере то хіба це любов ? Якщо я роботодавець, то я теж очікую, що працівник буде виконувати свої обовʼязки. Але звичайно ті, які були озвучені чи прописані. По відношенню до чужих людей, то звичайно очікувань нуль…Хоча ми все таки очікуємо, що продавець буде ввічливим. Водії будуть дотримуватися правил дорожнього руху і т.,д…
Важкі та погані були місяці в цьому році для мене та для моїх рідних. Скільки всього неприємного, поганого та жахливого відбувалося, а ще купа невирішених справ та проблем. Не знаю чи то високосний рік такий. У високосних роках більше неприємного, поганого та жахливого ніж у не високосних роках. Може то просто вигадки чи збіг, не знаю.Вчора сталося жахливе: Я поспішала до магазину, щоб купити мамі дві упаковки чаю. Так поспішала пішохідним переходом, думала, що встигну пробігти і машина мене вдало збила так що я впала на асфальт, вибився мій передній, рідний і постійний зуб, ясна опухли, поранилися мої руки, ноги і нижня губа, на носі синець, напевно травма носу і отримала травму найбільшого пальця лівої ноги, бо я була необережною. Я була в ступорі, шокована і в паніці, а еще начебто було почуття нереальності. Викликалася поліція та швидка і я попадала до шпиталю. Дуже шкодую що так сталося.Тепер нікуди не хочеться нікуди йти, бо я в пригніченому настрої, боюся, що все життя буду шкодувати і впаду в глибоку депресію, мені поки що складно відійти від вчорашнього випадку, поки не відновиться це все, не загояться рани і не піду до стоматолога нарощувати новий штучний зуб.У мене тепер купа тілесних ушкоджень: на ногах, руках та на губі; ясна поранені та опухли, з трьома передніми зубами незрозуміло що, напевно вперед пішли, що я не можу ними кусати будь-яку їжу, бо боляче . Цей випадок перший раз в моєму житті і мені дуже соромно за себе, і в мене напевно емоційне вигоряння від всього поганого, негативного, неприємного та жахливого за ці 4 місяця в цьому році.Це жах просто і мені дуже сумно. Боюся, що тепер мене всі будуть вичитувати та критикувати за те що я потрапила у біду. Мені хочеться плакати, але не можна. Тішить, що мене машина сбила не насмерть і я не була в непритомному стані. Я ще молода, все попереду і в мене вже тепер зуб втрачений назавжди, то найбільший палець ноги пошкоджений... Жах просто... П'ятий місяць, будь ласка, принеси лише позитивні емоції, бо я вже не вивожу 🙏🏻 Вибачаюсь, що я щось не так написала і таке написала, просто мені дуже боляче. Мені найбільше шкода мій рідний та постійний зуб бо він втрачений назавжди. Тепер моя посмішка буде не дуже природна і все життя буду заздрити тим у кого всі зуби свої та здорові 😟😟😟
Мені вже нічого недопоможе кожного ранку не хочеться вставати від того що хребет болить пару місяців знахожусь втомленому стані,вигорані,апатії Хоча рік тому все було непогано
Дякую за актуальну тему. До оприлюднених вами 5 пунктів, я б додала, що токсичні люди дуже заздрісні. На жаль, токсів у сучасному світі аж занадто. І дуже важко протистояти, коли це члени твоєї сім’ї. Тоді потрібна сепарація, аби зберегти себе і позбутися навʼязаних руйнівних психологічних програм.
Я нічого не хочу вже давно,і з багатьох вище перерахованих причин. Хочеться заснути і більше не проснутись,ні я не самогубця,просто втомилась від усього
Капець, чесно вам скажу 1, 3, 4 про мене, я через це втратив кохану людину. Останні шість років в мене були сильні стреси, і певно це вплинуло на мене, раніше я не мав цих ознак. Я визнаю ці проблеми. Нажаль моя кохана нічого про це не говорила, зараз коли я почав сам в цьому розбиратись то виявилось що в мене ці проблеми (. Може порадите щось ? Бо я поки що немаю уявлення що з цим робить
Я не хочу нічого адже прокидаючись я відчуваю не щастя від того що я живий, а біль… кожного ранку одне і теж біль, всі органи і хребет болить і так кожен ранок що ти прокинувся і тобі важко дихати і ти просто прокидаючись жалкуєш що прокинувся, а тобі ще й іти на роботу, працювати, стресс, тиск суспільства, невдоволення самим собою що у 21 рік я нічого не добився і тд бажання лише одне просто підвішатись
Іноді у всіх таке буває...Головне не здаватись і шукати радість в житті. Зробіть собі побачення самим з собою. Присвятіть собі день. Прийміть душ, пройдіться містом без навушників , випийте в кафе какао, сходіть на мультик,не на жахи. Є такий закон зветься(Мюнхгаузена) витягни себе сам. Можливо сьогодні той день,коли варто почати жити по іншому....не так....Наповнить життя спортом,релаксом і відпустіть все погане.Ми живемо один раз.....❤
Маю таку родичку. Постійні розповіді про її бідність і потреби економії вже дістали. При цьому, що рівень забезпечення сім'ї високий, люди можуть дозволити собі нерухомість, дорогі машини. Але є потреба розказувати про уявні матеріальні труднощі
Великмй сумнів викликає людина, яка на інших ставить клеймо типу "неадекват", чи діагностує у інших психічні відхилення, не будучи лікарем, - чи ця людина сама є адекватною. Як відомо, в кожному конфлікті винуваті обидві сторони. Одна - провокує, інша - захищається. І захист може бути непердбачувано різним. Треба все розглядати з різних точок зору, не однобоко. Дякю за ролик. Було цікаво дізнатися ще одну думку.
Я більше десяти років відпрацював в колективі де завжди було троє чи четверо таких "добродіїв" і вони ще й до того постійно тримались разом. Але у мене уже був досвід з токсичними родичами і я, якось інтуїтивно, вибудував стиль поведінки про який ви розповідаєте. Буквально слово в слово, як ви рекомендуєте. І можу сказати з власного досвіду це дійсно дієві поради. Про комфорт та затишок з такими людьми можна забути назавжди, постійно потрібно бути уважним, що ти говориш, скільки говориш і про що ти говориш і навіть потрібно робити свою роботу в моменти коли ці "добродії" не бачать. Але і я не пас задніх, я теж відслідковував усе сказане і спостерігав у кого які слабкі місця за які можна боляче зачепити і при нагоді хейтив по максимуму, для профілактики, щоб їм життя теж медом не здавалось. 😁
Так а якщо мені і правда сьогодні не дуже добре? Якщо я маю працювати в офісі і так вже сталось, що я зайшла до офісної їдальні з невеселим виразом обличчя? Чи не токсичні навпаки ті люди які до тебе спеціально підсаджуються і починають немовби з лампою перед обличчям допитувати тебе? Це їхня проблема якщо вони не хочуть продовжувати життєрадісну колективну бесіду як тільки побачили мене, отаку токсичну мразоту. То може є дві сторони медалі? В такі моменти навпаки і не хочеться щоб тебе допитували, на психолога я якось час і потім знайду, а зараз я може от знайшла час на перекус між дзвінками чи тасками, і вільний столик в їдальні.
Просто мене постійно вичитували в дитинстві за те що я можу прийти додому невесела, в той час як батькам і так нелегко, а я тут с "камєннай мордай". Ото я токсик...
В такі моменти, особисто я, стараюся просто йти туди, де немає людей, щоб побути на одинці. Якщо ж немає такої можливості, я думаю не гріх сказати приставучій колезі чи ін. що ти не хочеш зараз ні з ким спілкуватися, адекватна людина має зрозуміти 🤔 я навчилася так говорити своїм рідним, коли приходжу додому втомлена й виснажена морально…
Що значить "не цінують життя"? Ви хоч здалека знаєте, що таке депресія та як вона працює? Як людина, у якої певні ділянки мозку неймовірно пригнічені, може цінувати життя в моменті? А як може людина, у якої деякі ділянки мозку працюють не так, як у інших від народження, зустрічаючи постійний стрес, в обставинах, у яких її закинула доля, радуватися життю? Просто не пропускайте все через своє розуміння и призму свого бачення. Якщо у вас були депресії, які ви побороли прогулянкою на повітрі (і слава богу), не думайте, що так у всіх інших.
Я стаю токсичним, і не стримую себе, бо я не хочу спілкуватись з людми. Бо я не довіряю людям(довіряю тільки близьким) Мені комфортніше коли мене не трогають, то і я тоді нікого не трогаю. Я наслолоджуюсь, коли я один чи мінімально спілкуюсь з людьми. І тоді моя самооцінка на всі 100% Чи це погано?
От читаю ваші слова і бачу 100% себе 😲 Мені останнім часом взагалі не хочеться ні з ким спілкуватися, лише іноді з моїми батьками. Просто велике розчарування в людях…
Також доєднаюсь до кожного слова. Дуже багато негативу зараз, занадто токсичні і недобрі люди, які відвертаються від тебе, як тільки ти не приносиш користі, а коли потрібно тобі навіть моральна підтримка тиша і байдужість. Щось не то купила, чи не так поміняла, чи не купила майже не проклинають. Не хочеться ні з ким спілкуватись. Краще бути наодинці. Жити для себе та близьких. Незнаю, кому зараз з друзями щастить. Мені то точно ні.
Навряд чи лише за цими ознаками Вас чи кого іншого треба клеймувати "токсичним". Мабуть, люди за Вашим описом (а таких багато) просто інтроверти з максимально активованим інстинктом самозбереження, що цілком логічно в умовах війни, корони та інших бід.
Моє життя в Україні було як у багатьох,робота пов,язана з тваринами яких я обожнюю,сільське життя, будівництво власного маленького будиночку,і плани,плани,плани!!!Не всигла закінчити дім,сталася війна.Швидко,на ємоціях,до кінця навіть не розуміючи що роблю,забрала своїх собак і виїхала до Німеччини!!!Серце забула вдома,воно там ,мене не радує ніщо.Я маю житло і роботу,мої собачки здорові іщасливі!!!АЛЕ ,я відчуваю вину за те що просто живу,а мої співвітчизники гинуть кожного дня!!!І мені теж нехочеться нічого,нічого не радує,немає більше планів,не цікаво геть нічого!!! Тільки провина мене доїдає,руйнує кожний мій день,я розумію що це нерозумно,і нічого не можу вдіяти зсобою!!!😢😢😢😢😢
Поясни чому пацан якому 33 роки бігає настраює всіх оточуючих проти мене щей заліється завжди начальству на мене як це можна пояснити бо мене це вже достало
Може він просто гівнО :) В мене колись на роботі була така ж людина і нажаль через певний час я був змушений звільнитись бо вона постійно на мене тиснула по роботі. Я просив начальника змінити певні умови але не пішли на зустріч )
Мені нічього не хочеться, бо в мене вже пів року болить спина. Я змінила декількох лікарів, пролікувалась по різному, масаж, прогрівання, лфк, нічього не дає результату, тільки тимчасове полегшення...
