ВОВЧИЦІ читають «Завтра,Завтра,Завтра» Ґ.Зевін / Книжковий клуб 

Кількість значущих тем, яких торкнулась авторка просто вражає! Особливо ближче до кінця, де мені потрібні були паузи, щоб обдумати якесь нове вагоме питання. Тут вам не тільки питання дружби, партнерства, кохання, аб'юзивних відносин, самореалізації жінок у чоловічому світі, толерантності. Ту ще є питання травм та комплексів, їх ролі в житті; питання лгбт; материнства, яке відрізняється від класичної щасливої картинки; питання щастя та митця; питання різниці між поколіннями. І все це на фоні обізнаності авторки у світі комп'ютерних ігор, від олдових до майже сучасних, що тішило мене як геймерку) Дякую вам, що відкрили для мене цю книгу!)

Взагалі інакше сприйняла книгу. Напевно найкраще що читала за останні кілька років. Страшенно сумую за головними героями (їх якщо шо 3). Мене напевно трохи на початку дратував Маркс, але в якийсь момент я його прийняла) Багато в чому готова була сперечатися з вами. Найголовніша цитата книги, як на мене "Любов це все, і це все що ми про неї знаємо". Сем був у розпачі, коли зрозумів що Сейді з Марксом зустрічаються, він усвідомив що втратив її. Він сказав що завжди вірив, що якимось чином само собою вони будуть разом. Наче це було очевидно для всіх. Часом буває що дійсно не можеш вимовити, не вдається знайти влучний момент. Можливо він не був готовий до її відмови, можливо навіть не був готовий до її згоди. Як на мене, там був поворотний момент, коли він був у лікарні. Він хотів їй подзвонити, але вирішив, що вона вже спить. Саме тоді, вона конче чекала його дзвінка. Якби він подзвонив... Це наче.. коли підходиш до зупинки громадського транспорту, але ще не там і бачиш, як твій автобус щойно поїхав. Ти можеш лиш стояти і дивитись як він їде. Бачиш, усе розумієш, але нічого не можеш зробити, щоб потрапити саме в цей автобус. Він наче дуже близько, але все ж недосяжний. Щось схоже було між Семом і Сейді. Вони були дуже близькі, але довго не могли перетнути межу. Як я зрозуміла, то кінець якраз щасливий, на моменті де Сем зацікавлений до неї прийти, а вона його чекає і рада прийняти. І він бажає познайомитися з її дитиною, а вона вже вцілому відпустила Маркса. А про Маркса. Як на мене, то Маркс був досить самотнім до того як з'явився Сем. І це про цю самотність серед людей. Вони йому швидко набридали. Він шукав саме тих, "своїх людей". Певно люди в театрі не були "його людьми", власне як з тим бізнесом, яким він мав займатись. Адже саме через людей часто ми відчуваємо що наше життя наповнене. Він знав, що час проведений із Семом наповнював його життя. Йому сподобалась гра Сейді, і власне, не дарма нам розказують про MIT та гарвард, вони були напрочуд розумними і талановитими. І саме з ними в той період себе бачив Маркс. Але він не дотягував навичками до їх рівня, і не зміг би бути в їх команді в якості розробника. Тому він так би мовити купляв собі місце в їх компанії тим, що вкладав у них гроші. Маркс такий самий головний герой як і Сейді з Семом. Для нього було шоком, що Зої його покинула. Таке враження, що він наче вичерпав ліміт цінних людей, і Зої це вже щось недоступне. Так само він чіплявся за хлопців, які працювали над СУШ, бо це були "його люди". Так само він відчув, що має зробити гру ще однієї пари, прямо в день власної смерті. Не дарма нам показують що він відчув що начебто щось забув, і йшлося про записку щодо гри "мої нескінченні дні". І історія Маркса це теж був хепіенд. Адже він, зі своїм страхом самотності (за яким стоїть страх самотньої смерті), якраз і помер в час, коли його найближчі і найцінніші люди тримали його за руки. Це найщасливіша смерть і здається що ніхто так не помирає. Не дарма він був у комі, і чув усе що йому говорять і описував усіх людей що були поруч.

Так смішно як ви називаєте Артема "наш оператор" 😂 Дякую за ефір

Одна з моїх закладок. На початку книги бабуся Сейді говорить: ...життя сповнене неминучих етичних компромісів. Слід зробити все можливе, щоб уникати легких рішень. Ми всі стикаємося з прийняттям рішень кожного дня. Змовчати, не звернути увагу, не побачити, знецінити це все легкі рішення, які ведуть до непорозумінь.Відчути, проговорити, зрозуміти, підтримати, почути іншу думку це складніше. Але в результаті можна отримати усвідомлені, зрозумілі і більш глибокі стосунки. Як і у всьому тут потрібен баланс.

Ігри - то нова генерація мистецтва, і книжка це гарно ілюструє. Звісно, є "пожирачі часу" і "попкорн" (як і в будь яких видах творчості), але є і дійсно круті речі. Саме завдяки інтерактивності та можливості приймати рішення вони можуть дати небачений раніше досвід та рівень асоціації з персонажем чи світом. Досвід, який був неможливий в більш "традиційних" видах творчості де ми являємось лише пасивними спостерігачами. Маю надію що більше людей після цієї книги вирішать окунутись в цей світ P.S. Пишу як людина яка все життя грала а потім сама стала розробником відеоігр)

Я з вами вже рік і прочитала 10 книг (2 пропустила). Дуже стимулює читати точна дата обговорення і Лібраріус де можна брати книги в оренду. Щодо книги, як на диво, цього разу мене ніхто не дратував, кожного намагалася зрозуміти і співчувала їм. Тільки Дов викликає повну відразу. Погоджуюсь з Еммою що світ відеоігор відкрився з іншого боку, це важка робота і мистецтво. І дуже відгукнулося про стосунки з батьками, Анна Лі (мати сема) для мене приклад чудової мами, яка любить і поважає свою дитину, щиро цікавиться його думкою, поглядами на світ, готова на все задля благополуччя своєї дитини. Шкода що так склалась її доля.

Дякую за цю книгу. Прочитала дуже швидко, бо було максимально цікаво. Найбільше сподобалось, що дуже багато тем в книзі піднято і расизм і сексизм і невдачі і абюзивні стосунки. А ще сподобалась кінцівка. Коли все не закінчилось тотальним хепі-ендом коли люди разом, але і читачу дали видихнути і вирішити, що все в житті може потроху налагодитись

Це було дуже круте обговорення, хоча можна ще і ще, дякую вам за вибір якісних книг!

Шкода що книжкові клуби такі короткі, завжди хочеться вас слухати як мінімум вдвічі довше. Я знаю що вам ще є багато чого сказати. Дякую, отримала задоволення від цієї історії, усвідомила на скільки цікавим та складним може бути всесвіт ігровий та всесвіт людських стосунків

Завдяки саме цій книзі і вашому клубу почала знову читати, вже 4 книжки за місяць прочитала, дякую вам ❤

Дякую за вибір. Ця книга стала для мене Кленосвітом. Мені це було так потрібно

Обожнюю комп'ютерні ігри, можна сказати, що дорослішала разом з самою індустрією в 90х та на початку 2000х. Тому особисто мені було замало виробничих подробиць, хоча сам процес показаний доволі цікаво і з усіх боків. Книжка не те щоб читалася легко і невимушено, проте беззаперечний її плюс такий, що в ній підіймається прям багато життєвих нагальних тем. Дякую, дівчата. Вперше долучилася до вашого книжкового клубу і отримала неабияке задоволення, буду долучатися і надалі. Вже почала читати попередні книжки, щоби прослухати всі ваші етери.

Дякую за вашу працю ❤

Дякую! 11 книжка разом з вами 💐 Ця книга стала для мене еталоном твердої четвірки - коли, хоч і не приголомшливо, хоч і не торкає серденько, але все ж добре і цікаво. Навіть не дивлячись на те, що авторка, схоже, хотіла в одній своїй книзі порефлексувати на всі можливі складні теми - одностатеві стосунки, терор, тощо тощо… Я, навіть подивившись обурені відео інших блогерів, все ж таки прийняла рішення, що для мене це не було занадто. Для мене більш цікаво було читати, як легко і безпосередньо авторка розповідає про багатостатеві відносини, і це тільки через те, що я не зустрічалась з таким в літературі активно і в житті в моєму середовищі такого немає.

Супер. Дякую. Мені сподобався цей книжковий клуб, як і книжка. Та вибір наступної книги також дуже порадував.

як час зі старими добрими друзями, дякую

Передайте, будь ласка , розробникам лібраріуса щоб почитали відгуки у гугл плей, до них багато запитань там. Непогано було б мати зворотній зв'язок. Додаток хороший, але ще працювати й працювати над ним.

Мені так подобається темп розмови🥰. Просто отооргазм😁😉. Може то дивно звучить, але це найкраще описує те, що відбувається в моїх вухах, коли я слухаю цих дівчат.

Дякую вам за підбір книг! Завдяки вам я знову почала читати)))

Дуже рідко таке буває, аде мені не зайшла книга. Я не співпереживала, не захоплювалась. Навіть трохи шкода витраченого часу. АЛЕ. Я як і раніше палко шаную книжковий клуб, обожнюю Емму і Яну, і вже дочитую наступну книгу ! ❤

після вашого розбору, хочу тепер прочитати цю книгу) так, дівчата, ви повертаєте любов до читання!!!!! велика вдячність вам))))))❤

Дякуючи Вам знову почала цікавитись книжками❤

Дякую за цю книжку і цей клуб! Було цікаво, глибоко й весело! Чекаю наступного! 😍💛

Я почала читати в електронному вигляді пробний уривок і читала перед сном і ця книга стала для мене ідеальною для засипання 😂 дні три я не дочитувала далі перших сторінок і чудово засинала. Та потім стало цікавіше і все ж вдалося читати далі. Найцікавіша частина це останні тижні життя Маркса і події після. Загалом книга непогана, цікава, хоча місцями трохи нудна. Ще цікаво було шукати картини і твори з книги. Особливо вразили скляні квіти. Неймовірна краса! Ну і захотілося пограти в якусь добре зроблену гру.

Дуже смішно обірвали відео)

Спочатку також розчарувалася коли почала читати, а там про комп'ютерні ігри😅😅😅, але потім вчиталася , все таки цікаве сплетення доль у героїв. Якби не Ви наврядчи читала би, але в результаті книга сподобалася. Вона просто інша ніж я люблю , але вона цікава. Дякую 🙏

Дякую за відео. Дякую за вибір книжки. Тематика правда глибока, різнобічна і всеохоплююча. Мене з головних героїв ніхто не бісив. Не завжди розуміла причин вчинків, але знаходила щось від себе у кожному. Не супер вау книжка, але прочитати зайвим не буде. Шкодую, що не а чаті палає. Треба виправляти. Цікаво, що там ще за позначки були у Ємми)) ❤❤❤

Книга сподобалась, але без вау-ефекту. На тверду 4, я б сказала. А от вибір наступної книги трішки розчарував🥹читала її нещодавно, мені не сподобалась. Але, сподіваюсь, книжковий клуб і обговорення книги за місяць виправить це враження 💛

❤❤❤❤❤❤

книга схожа на сюжет серіалу "Мітичний квест", там теж про розробників комр'ютерної гри, але там комедія з драматичними вкрапленнями.

Стільки емоцій від перегляду, а запам'ятаю мабуть лише "найкращий президент це"😂😂😂😂😂

Не знаю, можливо через те що я люблю ігри і знаю трохи що за цим стоїть- мені не вистачило у вашому обговоренні тих емоцій що я отримала від книги😅 а історія хворобливого захоплення чоловіком «Богомсправи яку ти любиш» не розкрита вами, хоча я стільки таких історій зустрічала що це просто вірус дівочий. Вдячна за вибір книги у будь якому разі і вашу працю!

Мені стало цікаво у скількох клубах я брала участь. Ну і коментар під хорошим відео ніколи не завадить. Це номер 5.

Щойно дочитала книгу і це вау)) читала перед сном, і це було явно не на користь сну😅 попри всю драматичність, для мене це дуже життєствердна книга. Бо вона якраз показує як герої можуть впоратись зі своїм горем і своїми зайобами, хоча вони ніколи повністю не відпускають. Як наприклад, Сем таки зміг сказати "я люблю тебе" і зробив цілу гру ддя цього, а Седі врешті вибрала Маркса а не якось чергового токсичного хуя) і потім продовжила робити ігри і викладати є багато різних думок, але також відмічу, що не згодна, що Сем був нечуйним, коли запрошував Седі на роботу після смерті Маркса. Звісно, його випади звучать токсично, але як на мене це був його спосіб впоратись з горем. Так само, як коли він питав у бабусі, як вони впоралися, і вона сказала, шо вони продовжували працювати і робити те що треба. Тобто він пропонував їй вихід, допомогу, єдину яка була йому відома. І те що вона здалась - це не про роботу, це про те що вона здалась перед життям. Хоча звідки йому знати, що життя буває і поза роботою)

Особисто я залишилиась розчарована фіналом книги. Я погоджуюсь із деякими учасниками, що вбивство Маркса вона справді не було доречним. Це було бажання авторки ще щось писати, але толку в цьому насправді вже не було. Всю ту саму сюжетну гілку можна було розкрутити і без його загибелі. Тобто авторка ж не випилила його моментально, і цю сюжетну гілку можна було завершити без смерті, і далі закритути все майже 1-1. Дякую зоч не одружила наприкцінці таки Сема із Сейді =/ Було багато цікавинок, сюжет нетривіальний, а опис ігр такий, що хотілось в них зіграти, але деякі моменти вже були ну надто тривіальними :)

Тепер давайте книжку про історію створення гри DOOM та студію id software, там ще цікавіше))) шкода, що вона тільки англійською(

Спасибі за клуб і обговорення. Ой все... Будуть спойлери. Блін вони всі поголовно там травмовані і трошки попаяні в голові. Мені було просто мега важко читати це - мені Сейді дуже близька по внутрішньому світу, як закрита, інтровертна перфекціоністка, що працює не заради грошей а для якихось внутрішніх галочок... Їй всю дорогу було пофік навіть на користувачів - творити мистецтво заради мистецтва, показувати внутрішній світ через свої творіння. І це дуже добре було показано на самому початку і потім, коли вони розділились з Семом. І та, думаю Маркс був би їх ідеальним супутником якби Сем не пересрав їм все ще при розробці Ічіго... Я зустрічав таких персон як Сем, як робили культ своєї травми і бігали за грошима. Так, Ви маєте рацію, що він вже проживав втрати і знав що життя не закінчується, однав це не дає йому жоднісінького права загрубіти і не намагатись зрозуміти почуття інших. Дов хоч зразу казав що він зло... Не впевнений що він був вартий того що з ним сталось в книзі з точки зору достатку і забезпечення.. А такі як Дов це реально гидота. Спасибі, Еммо, що закликали слухати, чути і тікати від таких всратих мачо. Добре що в мене було що випити після того як дочитав.

!!!!!!!!!!

А буде якась примітивна література на огляд?

Підкажіть будь ласка як долучитись до чату

Цікаво було б, якби Емма подивилася в сторону гри Disco Elysium, яка в багатьох аспектах швидше книга. Рекомендую англійською, хоча вона там місцями не проста.

А яка книжка буде в серпні? Просто я тільки дізналася про такий книжковий клуб..

я так хочу прочитати цю книгу (примірник Емми). але я не хочу витрачати час, бо а раптом мені не сподобається. ЛЮДИ, ВИ РАДИТЕ??

Я так і не зрозуміла про чат( допоможіть

Гарний мув, якщо не заманити аудиторію у світ геймінгу то хочаб зацікавити, а якщо не зацікавити, то хочаб змусити просвітлених (соціально, фізично, творчо, і т.п.) активних не ставитися зверхньо до людей які цим живуть. Приплетіння мелодрами до теми книги на мою думку - огидна. Хоча може це тему книги приплели до мелодрами, тому що у яких тільки декораціях не писали "життєві історії" про відносини людей, а тут щось новеньке. Наче натягнути новий скін, або встановити ремоделінг на стару гру. Та й таке... Цікаво такий байт є у теорії ігор...

чи не так

ігри це так само спосіб отримати нові досвіди, пережити чиїсь історії.

Травмовані люди створюють мистецтво, нетравмовані викладають сторіз. Але це не точно.

Я знаю, що ігри - це мистецтво, інколи люблю подивитись проходження. Та грати мені не подобається. Більше люблю книги і фільми. Щодо поразок і прийняття їх. Така сама як Сейді. І чесно кажучи, багато людей дійсно оцінюють тебе по твоїм помилкам

Відеоігри краще за будь яке інше мистецтво тому що ти є персонажем з історії гри, жоден, наприклад, фільм не дасть такого самого досвіду. Звісно все залежить й від типу гри, але я кажу про дорогі сюжетні ігри.

Мені здалося, що навпаки основне - те, що життч не комп'ютерна гра. Життєві сюжети не мають кінця, поки ти живий. Як казала головній героїні бабуся, що ти навіть не уявляєш, наскільки це довго - життя, чи щось таке. Поки ти живий, все можн статися, ніяка ситкація не кінцева. Немає ні гепіенду ні сумного фіналу, поки ти живий

а можна без цих набридливих порівнянь з гарі поттером? заїбала

Ця книга для мене - одне з найбільших розчарувань року. Підняття життєвих питань тут є звичайно, але піднімати питання - це не розгортати проблематику, не знаходити відповідей. Не сподобались персонажі, не сподобалась нереалістичність.

Можливо, англійською мені б більше зайшла книга, а так мені вона здалась дуже поверховою, навіть відчуття якоїсь 'дешевості' виникало... занадто багато деталей, які не несуть ніякого сенсу (наприклад детальний опис одягу), діалоги штучні, натягнуті. Відвернуло від сучасної літератури так, що я наче шукаючи естетичного порятунку потягнулася читати Франка 😂

Книга для мене посередня. Нічого типу вау не побачила. Дорослі, які не вміють говорити. Поиховування стосунків від кращого друга, а потім звинувачення у смерті того, хто був там взагалі ні при чому

Не сподобалась книга, кинула на половині. При чому ні форма/стиль авторки не сподобались (ненатуральні діалоги та, як мені здалось, постійне пояснення читачеві елементарних речей), ні персонажі та їх мотивація. Може, я чогось не розумію, але те, що ця книга стала книгою року на goodreads, мене дивує.