Нарешті адекватні і практичні поради. Передивилась багато порадників, психологів, всі щось різне говорять, багато нісенітниці, наприклад, коли дитина істерить, вийдіть з її поля зору (пійдіть покурити). А тут чітко по поличкам. Інтуїтивно так і робила як Ви кажете
Жінкам теж треба відпочинок від дітей, роботи, від повітряних тривог і ракетних ударів. Але не виходить відпочити, у мене стан постійно невиспаний, бо дитина мало спить, а як вона не спить, то у мене безсоння, мені прописали препарати у психіатра, але ці препарати зробили ще гірше - сильні побічні в тому числі дуже сильна тривога, тахікардія, безсоння, ледве вигребла з того стану…Не легко це все
Дуже рада, що натрапила на Ваш канал. Послухала рекомендації і відразу підписалася.👍Я бабуся , але мене також цікавить семерічний вік. Перший клас в нашому сьогоденні.
Дякую за корисну інформацію, у мого сина нещодавно почалися істерики, йому 3 роки і 3 місяці. Спробую використати ваші поради на практиці. Зичу успіхів та розвитку вашому каналу:)
Можливо, я пропустила, ще цікавлять якісь окремі поради, як підготувати себе і дитину до початку школи (у нас дитина має йти до школи закордоном, якщо є якісь поради у такому напрямку, було б дуже цікаво. Мабуть, зараз таких ситуацій стало більше).
Дякую зв відео, дуже корисно! Також буду вдячний зв пораду в наступній ситуації: на даному етапі через війну вимушені були переїхати до батьків, у них безпечніше. Та коли дитина (4 роки) для досягнення мети починає істерити, то відразу дід, а особливо баба біжать її "рятувати" від погвних батьків. З ними вже важуо розмрвляти і щось пояснювати і виходить так, що щоб не було кофлікту задовільєиься прияина дитячої істерики, тобто мета досягнута(( Яку пораду можкте дати в даній ситуації. Наперед вдячний за відповідь
Дякую! Дівчинці 2 роки 3 міс. Засинає вже давно з істерикою десь на 30 хв, а от нещодавно додались істерики іще під час того, коли треба кудись йти: не хоче виходити з дому, вимагає купання або малювати, коли ми зібрались на вулицю на площадку…в басейні в роздягальні не хоче ідти додому, істерить на підлозі валяється, коли з дому збираємось в басейн, то теж відмовляється ідти, запихувала з істерикою в машину, але купатися вона дуже любить і пірнати, я їй кажу «ідемо в басейн» , але її поглинула істерика, крик і вона не чує. У мене їде криша…здається, що може і неї якась патологія чи ще щось. А як без істерики, то нормальна розвинута дитина.
Читаю і прямо слово в слово моя дитина. Ми навіть до невролога ходили, вона порадила травяні заспокійливі для дитини і батькам сходити до психолога. В результаті я пройшла курс по дитячим істерикам від психолога (поради дуже схожі на ті, що дала пані Наталя). Також я почала ходити додатково до психолога і виявилось, що я була в дуже тривожному стані, який також міг передаватися дитині. В результаті з часом все налагодилось, навіть в садочок нормально пішли. Бажаю вам також знайти шлях до вирішення ситуації з дитиною🙏
@@АнастасіяІвченко-ю5б доброго дня! Дякую за коментар. Я ходила до психолога і почуваюсь себе добре після відвідування психолога (бо виходжу з дому, прогулююсь і мені так завжди легше розслабитись). Дитиною займаюсь не тільки я, але і чоловік(він постійно кудись поспішає і на нервах, бо не встигає, я йому і кажу, що його нервова енергетика на мене передається, передає мені своє метушіння і поспіх, я починаю теж метушитись, бо я ніби повільно збираюсь і не встигаю за ним, бо я готуюсь до прогулянки, збираю їжу, одяг, серветки, а він тільки штани вдів і вже готовий). Намагаюсь не метушитись , постійно прошу чоловіка не метушитись біля мене, але він не дуже реагує на те, коли голодний, то починається гіпоглікемія, через те він ще більш тривожний і підганяє…війна і обстріли ще додають стресу і метушіння…у нас ще є няня, вона ставиться до доньки дуже лагідно, тому донька моя не дуже розуміє слово «ні» чи те, що треба зібратись і ідти…одним словом дитина у нас розбалувана , треба в садок, але ми на зиму не хочемо, бо буде все одно хворіти постійно і вдома сидіти. На весну переїдемо в нове житло, піде там вже в садок. Дитині моїй в садок треба, бо розбалували ми її, можливо з часом пройде
@@АнастасіяІвченко-ю5б скільки зараз вашій дитині? Можливо пройшов деякий час і період постійного «ні» у вас закінчився, тому в цьому плані стало трохи легше, я в басейні не бачу дітей років 5, які влаштовують істерики, але 2-3 річні дуже схильні до істерик. Мабуть треба пережити цей період
@@АнастасіяІвченко-ю5бпривіт! Як у вас справи з істериками дитини? Моїй зараз 3 роки і істерики ще є…дуже важко вдягатись на вулицю/в садок і важко забирати з дитячих кімнат і майданчиків, грається до останнього, відмовляється іти, а потім істкрика від того, що втомилась і хоче спати
дякую за відео ви все розповіли дуже зрозуміло,зробила висновки стосовно старшої дитини Хотіла б щоб розповіли про малюків якому 1 рік,я незнаю і нерозумію як пояснити ,що неможна. Починає ходити іде куди хоче,може залізти так що треба шукати.
Дуже класне відео, все прям по полицям! Дякую за контент. Цікава дуже тема для майбутніх батьків, які тільки планують дитину, коли треба розуміти, як може змінитись життя і образ життя після появи дитини, а також під час вагітності. (не хочу слухати поради від людей, яких про це не прошу, типу та все нормально буде, і блабла і і т.і.) . Але хотілось би подивитись контент на цю тему від автору каналу)
Дякую за випуск. Приблизно так себе поводжу в разі істерики, дитина третя, 3 роки. А ось що робити з папою? В нього це перша дитина. Коли в дитини істерика, то в папи в рази більша істерика і летять докори, що я погана мати, не даю дитині чого вона хоче, що я не адекватна, дитина рилає а я спокійна, хоча мене просто розриває від злості на обох. Може замахнутись на мене, то тоді вжедитина швидко заспокоюється і кричить на папу
Вітаю ! Яка тривалість істерики , є нормою ? Та кількість на день у трирічному віці ? Розумію, що у всих індивідуально , але можливо є якась приблизна норма ?
Дякую за поради! Якщо дитина ще після таких істерк упісюється? (5 років)? Щаспокоїти складно. Тобто, якщо не йде на контакт, то треб залмшити з емоціями і піти чи бути таки попяд?
@repetska Наталя, дякую, до вас хочеться прислуховуватися :) Цікавить інформація про відношення між дітьми в родині. У нас двійня - хлопці 2,5 роки і криза трьох років відчуваєтся з подвійною силою, тому дуже актуальна та болюча тема.
Став свідком, як у подруги її 5річна дівчинка почала плакати, істерити, соплі, сльози, бо рапортом їй захотілось маленьке курча🤷 Справжнє живе Курча 🤦 не кошеня, не цуценя. Я був шокований, таким неадекватним бажанням дитини і аж до істерики і сліз. Це була жесть. Мама купи мені курча!!! 😭 коли моя подруга втомилася її заспокоювати і теж вже почала сердитися на дитину, це вже занадто. Зрештою дівчинка якось заспокоїлася. Але в мене всеодно питання, щодо поведінки її дитини. Я помітив її донька дуже не контрольована, вона майже не розуміє ні, не посидюча, вона може продовжувати порушувати заборону, навіть якщо їй пояснили що так не можна. Вона хоче щось і вона це має отримати і зараз. Або вона не хоче йти їсти і психує, сердиться. Це жесть. Для мене це загадка, чому дитина саме така, чому вона себе так поводить? Як з цим боротися? Подруга молода 33 роки, позаду два невдалих шлюба, тож батькау доньки немає. Вона виховує доньку разом з своїми батьками. Може її поведінка така, через це?
Вітаю. Хочу спитати, сину 3 роки, і коли починається істерика, він вириває мені волосся та б'є. Що робити? Я теж емоційно виснажена, як поповнити ресурс? Дякую за відео 🙏
Проблема підліткового бунту, просто кажучи, це ігнор бажань дитини. Взагалі все починається з ранніх років дитинства. Є діти з низьким рівнем енергії, а є діти з високим рівнем енергії. Це мається на увазі, що дитина усвідомлює що вона хоче і намагається цього досягти якимись методами, а є діти, які начебто хочуть щось, але після заборони батьків, перестають це робити і намагаються робити щось, що вони не забороняють. При цьому в них з'являється відчуття пригніченості, що вона якась не така, як той заручник. Стає пасивною, бо розуміє, що все щоб вона хотіла спробувати, їй не дозволять. То навіщо намагатись, якщо це безрезультатно. Останній тип дитини, буде дуже довго жити з батьками. Або взагалі не одружиться, або батьки когось їй, чи йому знайдуть на їх смак для одруження. В другому варіанті, може і не бути ось цього підліткового бунту, бо ось цей бунт означає те, що дитина вже хоче жити окремо від батьків, діяти так як вона відчуває, пробувати, намагатись. Це крок до повного дорослішання особистості. Дитина з віку десь 5 років, має розуміти, що їй можна робити, досліджувати, що вона хоче, але батьки мають встановлювати режим, коли лягати спати, коли робити уроки, при цьому пояснювати, роз'яснювати важливість цього. Але інший час, вона може робити те, що їй подобається. Якщо вже дитина ходить в школу, вчити вставати раніше, щоб розуміла, що може запізнитись якщо проспить, пояснювати речі, які вона має знати і дивитись, щоб вона їх виконувала. Я також таке помітив, що якщо дитині все дозволяти, вона просто вилізе на голову. Звісно, все залежить від активності дитини. До кожної дитини треба свій підхід. Треба мати свої кордони дозволеного і не допускати такого, коли наприклад, ви дивитеся на телефоні, якесь відео, скажемо, в RU-vid, а вона приходе і каже, щоб ти відео вимкнув і включив їй тік ток. Дитина просто звикає, що їй всі щось винні, що маєш дати, це вже наглість. Дитина намагається тебе якось використати в своїх цілях, зманіпулювати. Прощупує ось ці межі дозволеного, що вона може вимагати. Тут вона вчиться комунікації з людьми, як ними керувати для досягнення того, що вона хоче, тож тут треба розуміти самому, що ти хочеш, чи це не порушує твої кордони і не спричиняє дискомфорт. Треба виставляти правильні межі дозволеного, та пояснювати чому так. Все відбувається по маленьких крокам, які засвоює дитина. Бунт відбувається тому, що дитина хоче жити вільніше, дізнаватись більше, пробувати щось нове, а батьки думають, що їхні діти ще діти, от тому намагаються їх упокорити. Кажучи, ти життя не знаєш, ти не розумієш ще нічого. Але звідки вони можуть це дізнатись, якщо не будуть самі пробувати і вчитись на своїх помилках. Діти які з'їхали від батьків раніше, більш самостійні, ніж ті, які досі живуть з батьками. Це має бути правильне відношення батьків до дітей, що діти їх не вважали ворогами, якимись наглядачами, жандармами. Дитина хоче вийти на вулицю взимку в тоненькій кофтинці і шортах, нехай вийде. Це кращий досвід, ніж роки заборон.
Доброго дня. Як реагувати, коли дитина обзиває тата, чи маму, ну дуже поганими словами, постійно говорить, "я тебе не люблю, не говори до мене, я тебе наб'ю" що з цим всім робити???
Доброго дня, як бути з бажаннями, які не можу зробити. Наприклад, йшли з донькою додому зі школи вона просилась на руки в мене важка сумка була і я сказала ні, вона впала в істерику, на контакт не йшла кричала як різанахвилин 40, нічого не допомагало, ні вода, ні пропозиції йти по трохи і відпочивати, ні багато іншого(ті 40 хвилин я ще витримувала і приймала її емоції, іноді починала плакати, бо не знала що робити, але не було агресії), в неї губи вже були сухі, щоки червоні, вкінці взяла на руки, накричала, йшла з нею на руках і ридала, було дуже важко фізично і морально. Їй 4, 4 раніше такого не було, зараз коли щось хоче і не можна стає не керованою б’ється, кричить, не чує мене, повторяє свої слова. Де межа, що треба звернутись до психолога? І якби Ви вчинили в моїй ситуації?🙏
Вітання) Якщо ми не справляємося з емоціями дитини, то є сигналом, що варто потурбуватися про себе, щоб залишатися стабільною опорою для дитини. Раджу звернутися до спеціаліста, для напрацювання емоційної компетентності та можливої корекції у підході виховання доньки.
Дитині 2.7 р. Зазвичай істерики виникають на рівному місці: не зрозуміли з першого разу що Вона хочеть, не хоче щось одівати, і ТД. Коли пробую обійняти, кричить ще більше,це може тривати 30 хвилин. Кличе "мама" але коли підходжу до неї починає ще більше кричати. Інколи я в розпачі,тому що не знаю що робити в такі хвилини і не можу допомогти нічим їй. Підкажіть що робити?
Ну деяким людям і не все одно. На істерику і поведінку моєї дитини я почула в свою сторону, неадекватна! Та моя дитина постійно кричить і істерики катає. Домовляємося перед виходом ,я потім все забув і кричить. З майданчика взагалі не можна нормально піти
Як добре, що Вас зустріла! Допоможіть, будь ласка, пані Наталія! Онука, їй вже 9 рочків з половиною, кидається в істерику за будь-якої невдачі, навіть якщо не той колір на малюнку зробила, трохи помилилась. Вона починає плач, при цьому вопить, ричить, дригається та кривляється. Дуже неприємне видовище, яке рве серце. Неймовірно її жаль. Ніякі умовляння заспокоїтись не допомагають часто, доводиться батькам просто ставити в куточок, або не дозволяти прогулянку таке інше. Звісно, це не вихід і не допомога їй. Але, інколи навіть не знаєш, що вона скаже чи зробить у відповідь на твої слова чи дії. Здається, вона дуже не певна в собі, хоча іноді навпаки - дуже самовпевнена, та не хоче прислухатись до старших. Сильно горює, як в неї щось не виходить, падає духом одразу. Коли вона була менша ще, такого не траплялось, а зараз такі справи. Порадьте, будь ласка, як їй допомогти? Дякую за будь-яку відповідь.
Доброго дня. Маю таку проблему - доньці буде через місяць 3 рочки і в неї почались істерики на фоні того, коли щось не можна. Сьогодні вона була в гостях у сусідів і коли її привели назад додому, в неї почалась істерика бо вона хотіла йти назад. На початку істерики- пояснювала, була з нею, занесла до нас додому. В неї була яскрава істерика, і я вже думала викликати швидку, бо я реально нічого не могла зробити. Вона стала агресивна, била мене, не хотіла йти до мене, пустушку не хотіла, в неї тупо якийсь зрив був, напевно за 10-15 хв такого стану вона втомилась і я її поклала спати. Звісно, що вкінці я ще раз все пояснюала, спокійно, даруючи любов і так далі. Але в момент таких спалахів дитина була сама не своя. Що порадите? Я не знаю як витримати ще такі істерики і справа не в мені, а вони ж шкодять їй впершу чергу. Я в розпачі. Мені страшно, не знаю як бути далі. (((
Вам напевно це не підійде. Бо колись істерики лікували просто. Тепер- заплюють.і дитина- тероризує всю сім'ю,нічого не чує. Брат двоюрідний падав на підлогу,бив ногами верещав як тільки що не по його. Бабуся абсолютно спокійно взяла лозинку,пару раз по сраці швакнула,похнюпав,прийшов до себе- вона сказала,що не дасть те що він хоче! Ясно? І різку за одвірок поклала. Як тільки він починав верешати- показувала лиш різку,або згадували за різку- більше не впав ні раз і не верещав. Сама тому свідок. Друге- спитати- чи можуть реви почекати? Ми поговорим про це потім,добре? Буває помогає. Третє- подібне на бабусин метод. Моя донька вимагала морозиво,бо десь колись плачем випросила щось. Саме перехворіла ангіною,ми домовились,що можно банан,а морозиво- ще ні! Нажаль сталась істерика- волочила її за руку у двір,шльопнула по попі- нагадала,що ми домовились,вона перестала ревти і пішли додому спокійно. Бачила як чешка- спитала у малого,він плакав- ну що поплакав вже? Пішли далі,доганяй. Може щось поможе.
І мене також цікавить істерика в дитини майже такого віку, моїй 7 років. Дякую за чудові рекомендації, думаю вони паскють і для дорослих. З відео зрозуміла, що моя проблема, це реакція злості на її істерики... про ну чуму знову....,
