Дума про Мазепу і Палія (Старовинна козацька дума, XVIIIст.) 

я теж; по-перше, стиль усе-таки трошки не той, ближчий до сучасного; по-друге, дуже несхоже, щоб Мазепа так відкривав душу перед Палієм, коли вони були політичними противниками і завдяки Мазепі Палія посадили в тюрму

Влітку року 1704-го цар Петро І послав Мазепу з козацьким військом на Правобережжя, щоб громити тих польських панів, які виступали за шведську партію; Мазепа ж скористався цим випадком, щоб підгорнути Правобережну Україну під свою владу і стати гетьманом обох берегів Дніпра не тільки на папері, а й на ділі. На перешкоді йому стояв тільки фастівський полковник Палій, оборонець посполитого люду й ворог панства, яке розплодив Мазепа на Гетьманщині. Мазепа знав, що Палій мав великий вплив і що він не допустив би поневолити людність Київщини так, як це сталося на Гетьманщині. Щоб відкинути Палія зі свого шляху, Мазепа закликав його до свого табору на приятельський бенкет, і, коли той, не маючи й у гадках нічого лихого, сидів в його наметі гостем, гетьман зрадливо звелів його зв'язати й вирядив у Москву, пояснюючи в листі до царя, ніби Палій прихильний до шведської зверхності. Петро І повірив тому наклепові й без ніякого суду заслав Палія до Сибіру й тільки року 1709-го, після прилучення Мазепи до шведського короля, повернув старого полковника на Україну. Тією волею Палій не зміг уже тоді скористатись, бо нудьга в засланні за рідним краєм і почуття образи від кривди, йому заподіяної, збавили нашому народному оборонцеві віку, й року 1710-го він помер. * * * * * * * Адріан Кащенко.

@@vira1-volya3nadiya5lubow9 стиль, слова не відповідають 18 століттю. Скоріш за все ця пісня придумана нещодавно.

@@nargtran8173Друга версія(частично зміненим текстом)" Думи про Мазепу та Палія",згадується у "Історії України" Івана Грушевського.

@@vira1-volya3nadiya5lubow9 Того часто, діти часто поставали на батьків і вбивали їх, брати вбивали братів...Палій залишився живий. Що там у них було і хто був вдаліший - нам зараз важко судити. Ось слова мазепи про таку ситуацію: Не маш любви, не маш згоди, Од Жовтої взявши води, През незгоди всі пропали - самі себе звоювали. Гей, братища, пора знати, Що не всім нам панувати, Не всім дано теє знати, як речима керувати.

* Mit Schnapp Verschluß.

Ем шо ? Ти впевниний шо він твій дід

@@НосовичМаркіян Як що він роду Паліїв , то з впевненістю скажу , що то його далекий пращур . Призвіще , чи як у казаків призвісько бере початок , та далі , як дерево по гілочкам розростається.

Самійло Висильович Величко( український козацько,-старшинський літописець "ЛІТОПИС Самійла Велика"), був племінником Семена Палія,сином його брата Василя,що проживав у Батурині,а згодом у Фастові.

Falsche Video du Psychonaut

А шоб ти з'їв та не пиздів

цар порушив васальські договори. Коли на твоїх семлях війська сюзерена розорюють поселення і вороги підступають, перехід на сторону шведів ціком логічне рішення, і аж ніяк не сприятлива нагода.

Він служив перш за все своїй державі - Гетьманщині, не підкорятись Петру I тоді було б просто самогубством, а коли виникла нагода, нею скористався, нажаль нічого не вдалось

Украйна глухо волновалась, Давно в ней искра разгоралась. Друзья кровавой старины Народной чаяли войны, Роптали, требуя кичливо, Чтоб гетман узы их расторг, И Карла ждал нетерпеливо Их легкомысленный восторг. Вокруг Мазепы раздавался Мятежный крик: пора, пора! Но старый гетман оставался Послушным подданным Петра. Храня суровость обычайну, Спокойно ведал он Украйну, Молве, казалось, не внимал И равнодушно пировал. «Что ж гетман? - юноши твердили, Он изнемог; он слишком стар; Труды и годы угасили В нем прежний, деятельный жар. Зачем дрожащею рукою Еще он носит булаву? Теперь бы грянуть нам войною На ненавистную Москву! Когда бы старый Дорошенко, Иль Самойлович молодой, Иль наш Палей, иль Гордеенко Владели силой войсковой; Тогда б в снегах чужбины дальной Не погибали казаки, И Малороссии печальной Освобождались уж полки».