Коли дитина народжує дитину. Незрілі інфантильні батьки 

Дуже вдячний за випуск. Я сам в терапії близько 3 років. Зараз мені 26, і від батьків мені вдалось переїхати в 21 (фактично мусів себе відірвати від мами крізь сльози, вмовляння і маніпуляції і неймовірно кількість провини). Зараз у мене відчуття ніби мені потрібно було заплатити 20 роками свого життя , щоб нарешті почати жити і відчувати, бо до цього моє життя було дуже самотнім і позбавленим батьківської любові, визнання, гордості, поваги і т.д. Я був змушений відповідати очікуванням талановитої дитини, які сформували мій ідеальний образ сприйняття себе, недосяжний, образ, яким я прагнув бути, бо мені здавалось що ставши "ідеальним" мене нарешті полюблять Моя мама відчувалась мені за сестру, а бабуся довгий час була за маму. Мені пригадуються моменти, коли я уявляв смерть батьків і бабусі, то смерть бабусі відчувалась набагато страшніше і це мене дивувало. До 17 років я жив з батьками і з бабусею. Поки я був немовлям, моя мама колись мені казала , цитую , "був таким хорошим хлопчиком, талановитим, всім на радість" , а потім став замкнутим , бо по-справжньому проявлятись було заборонено, і єдиний спосіб вижити це омертвіти Дуже резонує сказане у відео, бо сам пройшов через періоди щось довести, боротьби з батьками, намагання наставити їх на істинний шлях. Впродовж цього часу було дуже боляче, я постійно натраплявся на їхні колючки знову і знову, реальність їх ранить, і я не хотів приймати те, що мої батьки інфантильні і не здатні мене емоційно підтримати чи банально цікавитись мною. Я щиро співчуваю всім тим, хто виріс з інфантильними батьками, і бажаю вам відгорювати втрату дитинства і батьків , яких ви дуже потребували, але ніколи не мали, звільнити внутрішній простір під любов, самопізнання, і новий досвід. Це болючий шлях, та він необхідний для того, щоб поховати, те що "вже мертве", і на цьому місці зародилось щось нове, наповнене життям.

Ви дуже розумна дівчина.Ви прави у тому, що народжувати дітей у віці 18-20 років - це скривдити і своє життя і життя своєї дитини.На своєму прикладі можу підтвердити що все ,про. що ви розповіли у цьому відео дійсно існує у стосунках між дитиною та молодими батьками. Мені зараз 60 років,а виправити зруйновані колись у дитинстві відносини між меою і моєю донькою мені так і не вдалося.Мені дуже прикро,що не всі помилки у житті можна виправити, особливо коли це стосується самих близьких і рідних людей.Тому ,я хочу надати пораду молодим жінкам : ніколи не народжуйте дитину по зальоту, якщо у вас не має бажання бути мамою і вас цікавлять більше інші справи у житті.Це дійсно обернеться катастрофою і для вас , і у майбутньому для вашої дитини.

Якби більше людей дивилася такі відео, здається, набагато менше було би помилок та зруйнованих доль! Дякую за відео!!

А я приклад безсердечної доньки під 40, у якої купа проблем і немає змоги фінансово попіклуватися про власних батьків. Росла слухняноою і чемною дівчинкою, але в аспірантурі зламалася...Вчилася на бютжетах, мріяла зробити кар'єру щоб допомагати батькам...Однак знайти себе в котрійсь професії важко...Батьки були обидва інфантильні. У мене з ними немає емоційного зв'язку. Є лише тягар провини і образи на них. От такі пироги...Авторці - спасибі за відео❤

Я зібрала інфантильне бінго: ревнощі мами і бабусі щодо мого батька, відсторонення від моїх проблем, перемикання кісток моєму батькові і навантаження в мою десятирічну голову усього лайна, яке між ними відбулося за ці роки... Та й взагалі. Дитяче відношення до грошей. Прагнення бути хорошою. Вимагання схвалення. Не уміння сказати ні... Багато чого було.

Боже, як це схоже на мою маму)) Я ще в дитинстві просікла, що щось не те у відносинах) Коли мама питала " А може давай поміняємо тата😮?!" І я була мала в шоці) я звідки знаю! Тата люблю, як цого можна його міняти, як уе могло прийти в голову. Ну то таке, і істерики на рівному місці і образи і скандали)) А якщо щось трапляється, то мама нічого не вирішує)) Сміх та й годі! Благо, я як росла, то зрозуміла що треба перші гроші заробляти і знімати житло, бо сама кукухю поїду) А коли знайомі питали чого не живу вдома з батьками, знімати ж накладно, воно ж грошей коштує. , Казала , що моє психічне здоров'я важливіше!

Оо моя історія. Я є найстарша дитина в сім'ї. А після мене ще є 3 брати. Я була їм за маму. Дивилась за ними. А ще були двоє двоюрідних за якими також приглядала. Не могла піти бавитися з друзями, бо зразу кричали, щоб йшла додому дивитися за братами. Потім ще й по хазяйству допомагала. Бо мама захворіла. Так тепер в дорослому житті брати до мене йдуть за порадою чи чимось діляться, а не з мамою. А ще довгий час слухала мамині ниття про то як їй фігово жити і як би вона класно жила якби не хтось(там завжди були різні причини чи люди). Потім я в якийсь час різко обрубала от те так зване спілкування з нею.

Мені місяць як 15, я живу з матір'ю в однокімнатній зйомній квартирі. Майже все збігається з перечисленим у відео (особливо про драму, погрози самогубством і жаління на власну долю). Невелика передісторія(?): мама з батьком офіційно не розлучені, тому батько нічого не платить (+безробітній) і місяцями зникає з радарів, єдина причина по якій я знаю що він живий, це тому що бабуся їздить його годувати, сам він живе у двокімнатній квартирі в якій я жила до 11 років, потім мама, я, сестра і кіт з'їхали а батько за всі ці роки нахопився боргів за квартиру на більш ніж 200 тис. гривень. Тож після війни скоріше всього на квартиру накладуть арешт. Зараз сестра живе закордоном з хлопцем, і я жила у них майже рік з початку війни, з однієї сторони мені було там набагато краще ніж вдома, я там жила без мами, а сестра (її мама випадково народила від першого чоловіка в 21, мене в 30 від іншого) жила з батьками мами досить довгий період, поки мама влаштовувала власне життя, тож її характер на неї не так вплинув, і мені з нею було набагато краще. Величезний нюанс був в тому, що сестра без роботи вже роки 2 (змінює професію з логіста на веб дизайнера, і весь час проходить курси), і живе повністю за рахунок хлопця. Тож я жила там не за рахунок сестри, а за рахунок її хлопця, відчувала себе через це жахливо, весь час відчувала себе нахлібнецею, тому при нагоді (та і вже стосунки сестри і хлопця через мене ставали крихкішими) повернулася до мами в Україну, коли я приїхала взимку 2023 і зайшла у квартиру, зайшла в туалет, і мене накрила настільки сильна хвиля паніки та відчаю, що я не знала куди себе діти і ще місяць не відчувала реальність. Коли у нас з мамою закінчився "медовий місяць" стосунків одразу після приїзду, в який вона після розлуки була добріша до мене, все повернулося до того як було до мого від'їзду, навіть стало гірше, я відчувала огиду до власної матері, ненавиділа лягати спати, бо спала з нею на одному дивані, від чого мені в перший раз стало огидно десь в 12-13 років, і через це відчуття огиди я почала ненавидіти себе, злитися на себе, а у моменти відчаю весь час жаліла себе. Влітку цього року, так як у мене канікули, я поїхала на два тижні до сестри у Польщу, і вчора повернулася назад, і мене ніби відкинуло назад у зиму 2023, я вже плачу десь 10 раз за день і не знаю куди дітися, не знаю як поскоріши влаштувати власне життя і чим мені хотілося б заробляти на нього, як втікти кудись подалі від своєї родини, я оточена людьми, але відчуваю себе самотньою як ніколи, поки однолітки їздять по таборам, ведуть соц мережі, радіють життю і спілкуються, в мене не вистачає не соціальних навичок, не енергії на те щоб знайти друзів, на спілкування, на навчання. Я не знаю що мені робити

Особливо неприємним життя з інфантильною мамою стає коли років в 12, коли ти переходиш в середню школу і починаєш перші спроби будувати своє власне соціальне життя, то стикаєшся з моторошним фактом того що в тебе під боком не доросла жінка, яка поблажливо пат-патає по голові і говорить "ох, юність, які пристрасті, я вже й забула яке тяжке життя підлітків", а ще одна так ж драматична п'ятикласниця з мінливим як погода в травні настроем - оті самі розірвані зошити, сміх та сльози, показові істрики "ти сама маєш знати в чому винна!" та звинувачення в невдачах в стосунках, і ти маєш дбати не лише про власну душевну рівновагу, а ще й про неї

У мене подібна проблема з чоловіком. Він сидів в декреті з дитиною, а я працювала в офісі, мене не було поруч і я не помічала проблеми. Зараз я працюю з дому і трошки офігіла. Мій чоловік веде себе більше як дитина, ніж наша дворічна дитина 🤦🏼‍♀️ донечка, щось просить від нього, аж плаче, а він просто ігнорує її і далі дивиться в телефон. Я кажу, чому ти так робиш, його відповідь: «вона мене вже задовбала». А задовбала вона його просто тому, що хоче грати чи читати, а він просто в телефон дивитися. Якщо я починаю пояснювати, що це маленька людина і з нею так не можна, то відповідь така: «ти ж працюєш? То працюй. А якщо ні, то сама розбирайся.»

Мені конче потрібне відео під назвою: "не інфантильні батьки", бо колись я теж планую стати мамою і багато з відео мені не все видавалось негативним, тому я б хотіла знати як поводитиме себе "нормальна мама" із дитиною

Дуже дякую вам за приклади того, як вона говорить. Будь ласка, завжди так робіть. Я не розумію коли просто пояснюють, потрібні приклади. ДЯКУЮ ❤

Досить сумно коли в усіх перелічених пунктах впізнаєш свою маму, і в парі пунктів також тата, хоча він хоча б старався бути дорослим та серйозним, памятаю як я була маленькою він, ще дуже молодий тоді, зітхав та повторював "так, я дорослий, відповідальний, зараз розберуся з цією чортівнею сам на сам"

Ух! Класний психолог! Мені б таку 10-15 років тому.

Як же я вдячна вам за вашу роботу і я неймовірно рада, що натрапила на ваше відео! Аж волоски дибки стають коли ви описуєте мене в своїх прикладах, і як важко це було мені усвідомити, бо коли для тебе це життя, тобі важко орієнтуватися що правильно а що явно шось деструктивне. Дуже подобається манера подачі, багато інформації, відсутність води, і те що ви ругаєтесь мені теж дуже подобається, я якщо що вчителькою працювала, тож розумію про такт і виховання, але тут доречно все, бажаю успіхів каналу ❤

У мене склались всі палички після цього відео. Справді багато відчуття провини перед мамою, я була психологом для неї, намагалась їй допомогти розібратись у її стосунках з татом,вона розповідала мені як важко було з батьком, про його насильство над нею, в т.ч. і сексуальне, а одного разу я її рятувала, коли тато її бив на кухні та це спричинило травму мені😢 Коли я поїхала з дому в 16 років, щоб вчитись в медичному, у мене було відчуття провини, як я її саму залишу…І зараз справді згадую, що ми були більше як подружки, аніж справді мама-донька. У мене досі багато почуття провини, над яким працюю вже багато років з психологом. І , відчуваю, що вже прожила декілька життів, рятуючи маму і тата від їхньої ж незрілості… Та не хочу дітей, бо вже побула мамою для мами. На жаль , мама нещодавно загинула від ускладнення після сепарації. Вона все ж намагалась налагодити стосунки зі мною. Незважаючи на свою незрілість та нереалізованість. А може це все ще мої ілюзії…

Дуже дякую за таку корисну інформацію! Окремо дякую за прекрасну рідну українську мову! Багато схожого я почула про свою маму і маму чоловіка (мою свекруху). Нас з чоловіком народили діти.. Зараз в нас самих є наші власні діти. І в мене прекрасні стосунки з нашими дітьми, а чоловік з ними конфліктує весь час. Він для них емоційно як старший брат. І це дуже важко, бо я маю розрулювати конфлікти між дорослим чоловіком і 3х-4х річними дітьми. Чоловік щиро ображається на дітей. Як це виправити?

як і завжди, не проста тема для усвідомлення)) дякую, за розкриття проблематики)) дуже цікаво і розвиваюче)) ..... аааАААаааААААаааАААа, почався процес маштабних переусвідомлень)) ух.... мозок кайфує, емоції переповнюють)))

Практично все про моє дитинство.....і те, що я намагаюся змінювати зі своєю дитиною вже 14 років, змушена зменшити спілкування з батьками, бо впливали на виховання моєї дитини, типу я ще мала тупа (35 років мені вже) і тому ні на що не здатна....в результаті, постійно змушена перевиховувати свою дитину після канікул у батьків....бо там лише негатив на мене, яка я погана, без досягнень, і це впливає на мої стосунки з сином.... Хоча, те з чим я стикалась за життя, то можу сказати, що ви розповідаєте про 90% людей віком на зараз 60-75 років, і 50% їхніх дітей віком на зараз 30-45 років.... Тому це і совдеп вплинув сильно також....все своє життя, з років 8, чую одне і те ж "діти повинні допомагати батькам"😅😅😅 наче батьки ще з молодості вже якісь "інваліди"....

На моменті про почуття провини дитини перед матір’ю стало дуже боляче(.

У моєму досвіді моя мама (уже покійна) була і інфантильною, і нарцистичною одночасно. Заборони, обмеження у прийнятті самостійних рішень, нав'язування своїх цінностей, зокрема релігії, а точніше російського православія; постійне жаління на хворобливість, що викликало почуття обов'язку перед нею. Так це все було і, я догоджав їй. Але тепер, після її смерті, почуваю себе ошуканим. Її образ викликає більше відчуття гніву.

дуже люблю закінчкння цих відео, найтепліші і найпідримуючі слова))) тепло і любов, дякую)

Героям Слава. Підписка з першого відео! Радію з того, що у RU-vid з'явився якісний україномовний психологічний контент.

Я багато років намагалася отримати від мами якусь підтримку, співчуття, а вона говорила не звертай увагу, ось вітер віє і ми на нього не ображаємося. Сама мати годинами могла розповідати про проблеми на роботі, про те який мій батько козел і я усе терпіла та по суті була її психологом

Звалила від інфантильної матері аж в іншу країну. Тепер ще треба зрозуміти, що з цією сепарацією робити і як жити самостійно. Такого досвіду у мене, ще не було, хоча мені уже 36 років.

Дякую за таке цікаве відео.В деяких моментах впізнавала себе!Тому хочу вибачитися перед своєю донечкою.Дякую,що ти виросла такою чудовою людиною і ми з татом не зламали тебе.Люблю тебе і пишаюся тобою ❤

В мене мама і бабця з якими я живу, обоє інфантильні( вже писав), і не дивлячись на це, вони обоє гіперопікають. Чуючи історії що інші ще в 10 почали заробляти і купляти мамусі подарунки, я почав почувати провину за те що боюсь дорослого життя і тим більше роботи... І таким чином і я не можу розібратися з документами, і вона намагається відмовити мене, і нав'язати інші "її більш потрібні" справи, пбо просто відстроковувати, що мені необхідно влаштовувати істерики, лиш би вони захотіли мене заткнути і зробити це.

Мама-інфантилка й нарцисиха + бабуся-нарц...Дитинство і юність були веселими. З'їжджала в 19 крізь плачі, прокльони. Не спілкувались 2 місяці

Круто!Дякую за цікавий і корисний матеріал!

Починаю слухати, дякую!

Дякую❤

Дуже дякую❤❤❤

Не відео, а флешбеки в дитинство😅 Моя мати завжди вивалювала мені проблеми на роботі і в стосунках і реально слідувала моїм порадам (дитина 8-12 років). І завжди я була винна у всіх проблемах

Thank You dear Victoria! ❤️

Дякую. Давно не було від вас відео. Дуже чекала😘

❤ дякую

Дякую, корисно і цікаво ❤

Так багато дізналася😊 цікаво було

гірше за оце може бути тільки подвійна доза (мати та бабуся). всім бажаю якісного терапевта на життєвому шляху

Досі не хочеться вірити, що мати яка народила мене в 31, досі інфантильна... Але звісно як дитині, мені хочеться виправдати це тим що її мама так само інфантильна, а прикладу нормального батька в нас усіх не було. Однак зараз ми живемо з її мамою, і конфлікт поколінь мене вбиває, ще й інфантильність, хотілось би щоб бабця швидше померла, і це якось отрезвіло маму, або хоча б дало мені більшу свободу коли в неї буде ступор. Хоча я розумію що тоді вона мене не зможе відпустити. Я ледь вирвався в гуртожиток, лише на місяць, і я настільки звик до хорошого ставлення, що одразу на все літо з'їхав від мами, і так, постійні дзвінки, типу "як ти там?", але насправді контекст щоб я приїхав і вона скучила. З часом забуваєш чому саме з'їхав, і звісно я приїхав, і буквально через день їхав від них😃 Вона навіть підтримати не може, я типу плачу, вона приходе, заспокоює, І В ТУ Ж СЕКУНДУ ОБЕЗЦІНЮЄ І ПОЧИНАЄ РОЗПОВІДАТИ СВОЄ. Йоу, я маю депресію, і це п***ець як тяжко виховувати їх, бо вони реально як діти, ніби вони слухають, як діти нейтрально це сприймають, і все, і забули, і знову агресія на деякі теми, не розуміючи...вони занадто "гігієнічні" батьки, так, водять до психологів і так далі, але роблять все, щоб я почувався гірше, знаючи наслідки. Жесть.

Дякую за відео, все зрозуміло і прекрасні приклади. Цікаво було послухати

Ви точно описали моє дитинство. Особливо розірвані зошити)

Я забула вже, але здається я колись давно просила такий випуск, дуже дякую, можливо шось нове винесу з відео

Дякую за тему. Хотілося би розширити її. В мене були інфантильні батьки. Відчуваю, що сама частково стала інфантильною. Не навчилася вирішувати багато питань в зовнішньому світі. Як цьому навчитися, якщо тобі за п'ятдесят?

В моєї подруги дитинства мама її ігнорувала. Навіть мене ігнорувала коли я сама пішла за неї просити, щоб ми з подругою пішли на майданчик гратися. Я була в шоці м'яко кажучи 🤯😅

Дякую за цікаву інформацію! Як навчитись бути не інфантильною мамою? Як самій подорослішати?

Все відео казала жиза

А буває поєднання нарцисичної і інфантильної матері?

Можливо, це я

Відчуття, наче ви приклади зчітуєте з хроніки акаші, настільки біографічно влучно

💙💛

Омг, виявляється в мене тато інфантильний 😂😂. Типу на нього можна покластися , він чудова людина(в нас стереотипна сімʼя де чоловік головний здобувач, а мати домогосподарка) але при цьому любить гратися в ігри , коли я була маленька в нього було купа роботів і машинок, які мені не можна було чипати, тільки він їми грався. Якщо він на мене ображався, то жалувався мамі і мене ігнорував деякий час 😂 Але я б сказала , що це з часом пройшло, інфантильність зникла 🤔🤔. Але мама все ще постійно каже , що в неї не 2 дитини , а три 😂

Жиза :(

як можно розказувати про те, чого не має - в саме серденько)

Дякую за відео❤. Підкажіть будь ласка де ви навчалися? Це державний чи приватний заклад. Десь бачила, що ви колись відповідали, але забула де.

Дещо (в м'якій формі) нагадує мою маму.

А бувають батьки-холерики?

Всеросійське роз'єднання "Рабство" свідомо прагне, щоби українські батьки були інфантильні.

На 7-мій хв я закричав ,Я МАЛЕНЬКИЙ ГВИНТІК!!!

Якась сумбурно Ви все описуєте, все разом в один вінегрет.. Відчувається, що Ви в більшій мірі просто вигадуєте ці історії, а не базуєтесь на якихось джерелах. І це, як на мене, не дуже ок.

А без матів що не можна було? Пропадає повага і довіра до такого спеціаліста,котрий в відео дозволяє собі такі мати . Вуха ріже.неприємно слухати.

Схильна до зайвої ваги психологиня не викликає довіри. Тим паче коли каже несенітниці.

Прикро, що мову портить пані матом.😢