Дуже вдячна Фейсбуку за цілий цикл творчості великоі нашоі патріотки Ліни Костенко. Прості слова, які западають в душу в відбиваються в кожному серці. Дякую. Дякую.
Ліна костенко стала для мене улюбленим поєтом цікава жінка зі своїм баченням подій в політиці житті в МИСТЕТСТВі СВОЄЮ.ПРАВДИВІСТЮ ВОНА МЕНІ ДУЖЕ СПОДОБАЛАСЬ
Як голос в пустелі. Вона все своє життя кричала від болі , від брехні, від несправедливості. Наша Ліна-наша правда, наша гордість.... А Україна всі 30 років показувала і слухала і дивилася лише "пающіє труси" і квартали. Ганьба ганебна!!!!!! Мы із- за "какая разніца" ледь не втратили країну!...... Гарно, що ви вірш Ліни читаєте, але зробіть музику тихіше, бо слів святої правди майже не чути.....
И вообще, извините люди дорбы, я не носитель мовы, но в силу происхождения и биографии чую, что уважаемая Лина Костенко писала этот вирш на русском, на ходу переводя на мову. Вот как хотите, носители мовы мог ли бы прокомментировать это мнение. Потому что, как я вижу, мова от старомосковского диалекта русского языка отличается, например ещё, и согласованием слов в предложении. Вот шкурой чую, эти вот мысли все не так размовляются...
