Максим Рильський: гіркий і солодкий світ 

Нюанс, який , бачу, варто пояснити окремим людям. У цій ідеорозповіді я читаю дещицю радянської поезії Рильського з єдиною метою - щоб ми краще осмислювати -через ці рядки як самопоганьблення - страшний шлях української літератури через радянське пекло.

Чудова розповідь .Щиро дякую.

Чесні слова про наших письменників, інших пасіонаріїв - це єдина наша зброя проти брехні і забуття історії. Якщо не доносити людям правду про минуле, тоді ті, хто жив у ті часи, помруть двічі. Важливу роботу робите, спасибі, пане Степане. Будемо щось думати, щоб підтиимати Ваш ютуб-канал.

Дякую, пане Степане, що підготували цю розповідь для нас! Читання Вами поетичних рядків - яскраве доповнення до цікавого матеріалу!

сподобався вислів 'географічний расизм"))) мені село дало емоційне тепло, а велике місто байдужість

Сосюра -це поет із тієї з плеяди. Проте, як на мій смак, він був менш естетично потужним від Тичини, Рильського чи Бажана

Дякую! Дуже цікаве подання!!!

Як пагін виноградної лози плекайте мову - треба мати сміливість, щоб таке написати в радянський час.

Вынуждена писать на русском но не могу не отметитаь Ваше гениальное понимание того состояния в котором оказывался талантливый человек В условиях советского режим многие и не очень талантливые были вынуждены продавать за тело д у ш у В свое время они сыграли решающую роль в становлении нашей украинской литературы и сегодня Вы великолепно воскрешаете их имена и какая у Вас замечательная память низкий Вам поклон и душевная сердечная благодарность

Дуже цікаво, дякую щиро!

Дякую цікаво, не стримався ,щоб не спитати куди у плеяді 20_го,ви ставите В.М.Сосюру?) Доля в контексті епохи це завжди складно і страшно. Згадався шклярівський роман *Ностальгія*,де прототипом Майстра став Максим Тадейович. Спасибі вам.

Для мене Рильський,як людина,-мудрий пацифіст,який любить тихе,розмірене життя і має великий поетичний дар. Він не писав:"...всіх панів до ' дної ями!Буржуїв за буржуями будем,будем бить!"А писав: Білі цуцики гуляють на соломі. Сонце гріє мордочки смішні; Тіні віт дрижать на білім домі; Плине чапля в синій вишині. З дому чути тихий стук посуди, Клаптик пісні з поля прилетів... І здається: зараз гість прибуде Із далеких та ясних країв. Сніжну скатерку розстелимо в саду ми, Одкоркуєм золоте вино,- І під ніжні шелести і шуми Пригадаєм,що було давно. В цьому вірші вміщається тихий світ доброї людини,романтика, людини,яка тонко відчувала музику,Максима Тадейовича Рильського.

Пане Степане, а чи було у Рильського покаяння за свою дволикість, за свій вибір служити радянській владі?

На мою думку - Тичина, Рильський це люди з куцим поетичним талантом, але геніальні конформісти і пристосуванці.