Дуже тішить, що в нас є така молодь. Ви - розумні та цікаві! Нехай вас стає більше. Розбір книги логічний та послідовний. Це талант - розібрати складне, передати суть і зацікавити для прочитання. Просто супер!
Дякую, це найкращий комплімент🥹 Трохи робили! Бачила декілька класних відео на укрбуктюбі теж про "змусили це читати", цікаво спостерігати, як хтось читає книги, які зазвичай і не думає брати🤩
Я першу книгу циклу прочла Гіперіон в минулому році. Куплю собі на день філолога два цикли книг це Хроніки Амбера Желязни два п'ятикнижжя окремими томиками і Сіммонса перші чотири книги циклу Пісні Гіперіона Сіммонса. До речі в мене багато чого спільного з моїм улюбленим персонажем з книги Гіперіон з Мартином Силеном він мій улюблений персонаж з самого циклу книг і в нас повністю сходяться життєві пріоритети навіть повністю це сім'я, друзі та навчання.
Як чудово, гарний план, вітаю наперед зі святом! 🎉 Мартін Силен дуже цікавий персонаж, круто, що він Вам так імпонує. Я саме починаючи з його оповіді змогла втягнутись в читання "Гіперіону", тому за це йому окрема подяка :)
Привіт! Суперформат і чудове відео! Я так само побоююся брати наукову фпнтастику, але розумію, що варто експериментувати з жанрами. Приміром, прочитав Макса Кідрука "Доки світло не згасне назавжди". Як на мене, книга саме в цьому жанрі. Це була перша мною прочитана книга в цьому жанрі, тепер читатиму обов'язково й інші! Ну і ромкоми, поміж ними, теж! 😊
Дякую величезне🥹🌸 Це супер, я теж хочу прочитати цього року "Доки світло не згасне назавжди", я так розумію, що вона в чомусь буде перетинатись з "Не озирайся і мовчи" Кідрука, а ця книга мені дуже сподобалась.
@@vas.tsikavyt.literatura так, головний герой книги "Не озирайся і мовчи" несподівано з'являється у снах головної героїні "Доки світло не згасне назавжди". Вважаю, що це дуже крутий прийом Кідрука. До речі, книгу треба читати зі спеціальним застосунком від письменника, в якому є додаткова інформація та світлини з гео-локаціями дійства. В процесі читання це гарно поєднується.
@@vas.tsikavyt.literatura так, головний герой книги "Не озирайся і мовчи" несподівано з'являється у снах головної героїні "Доки світло не згасне назавжди". Це дуже крутий прийом Кідрука, як на мене. А ще особливість книги полягає в тому, що її можна читати із спеціальним застосунком від письменника, в якому в ході читання можна переглядати додаткову інформацію та світлини з гео-локаціями дійства, скануючи спеціальні символи в книзі. Таке ось ноу-хау 😊
Мені перша книга по Гіперіону була нуднуватою, нерівні новели, трохи дивна світобудова з купою білих плям, але в цілому загальний задум мені дуже сподобався. Для знайомства з нф можна продовжити Сліпобаченням, або Фундацією Азімова, також другий том п'ятикнижжя лемового підійде, цикл Експансія, Джеймс Корі, і Колонія Кідрука теж, дивлячись який напрямок вас цікавить.
А взагалі я вот почав перечитувати книгу і дійсно розумію чому вона важко йшла. По спогадам вона мені набагато легшою здавалась, хоча це аж ніяк не можна назвати хардовим сайфаєм типу Пітера Воттса. Тепер можна вмикати режим очікування на твої враження від "Падіння Гіперіона"🎉
Є шанс, що я через 8 років теж забуду як мені було важко, і пам'ятатиму тільки як мені в результаті сподобалось) потім комусь пораджу, потім почну перечитувати ну і цей
Читав, особисто мені наскільки пам'ятаю більше всього сподобалась оповідь про св'ященника. З того що я б міг порадити з наукової фантастики, мабуть: "Чи мріють андроїди про електричних овець" Діка, "Війна світів" Герберта Веллса. "Гра Ендера"(тільки перша книга), "Марсіанин" Енді Вейра.
"Чи мріють андроїди про електричних овець"... це якраз той випадок, коли фільм яскравіший за книгу. Інші названі твори по мені так трохи "дитячі" чи підліткові))
@@ivanshvets9848 Читай "Уліс", не заборонено. Рекомендація була людям далеким від жанру для входу в нього. Трохи по дитячому з твого боку було розраховувати на важкі роботи в подібній рекомендації.
@@ivanshvets9848 По вівцях, мені не подобаються культі. На мій погляд з руками і ногами краще. Якщо вибирати до прикладу дружину, я виберу не з культями і косметичним макіяжем, а з чотирма кінцівками замість обрубків. З історіями, незалежно від форми їх викладання, включно з вівцями - аналогічно. Та смаки не та річ, про яку етика вчить нас сперичатись. По іншому, на мій погляд, по дитячому чи то по підлітковому інфантильно чекати, чи не дай боги рекомендувати не знайомими з жанром людям важкі, комплекативні праці. Посади не читавшу жодної книги людину читати Робінзона Крузо і імовірно вона прочитає ще одну книгу. Посади читати "Уліс" і імовірно вона ніколи більше не торкнеться жодної з книг. Позиція "глянь який я крутий, я читаю архіп@3децьки складний для розуміння "Уліс" і роблю вигляд що мені все тут подобається і зрозуміло, а не дитячого Робізна Крузо" - сама пособі суть дитячий інфантилізм, до котрого навіть дитячому оповіданню Дефо ой як ще далеко. У цій ситуації я можу порадити почитати, мабуть тільки коронну фразу Лекса Лютера.
По вівцях, мені не подобаються обгризки. Якщо вибирати до прикладу дружину, я виберу не з косметичним макіяжем, а з усіма руками та ногами. З історіями, незалежно від форми їх викладання, включно з вівцями - аналогічно. Та смаки не та річ, про яку етика вчить нас сперичатись. Ну а по іншому, на мій погляд, по дитячому чи то по підлітковому інфантильно чекати, чи не дай боги рекомендувати не знайомими з жанром людям важкі, комплекативні праці. Посади не читавшу жодної книги людину читати Робінзона Крузо і імовірно вона прочитає ще одну книгу. Посади читати "Уліс" і імовірно вона ніколи більше не торкнеться жодної з книг. Позиція "глянь який я крутий, я читаю архіп@3дец6ки складний для розуміння "Уліс" і роблю вигляд що мені все тут подобається і зрозуміло, а не дитячого Робізна Крузо" - сама пособі суть дитячий інфантилізм, до котрого навіть дитячому оповіданню Дефо ой як ще далеко. У цій ситуації я можу порадити почитати, мабуть тільки коронну фразу Лекса Лютера.
