Надзвичайно важливу книгу обрали на наступний книжковий клуб. Мені шкода, що у Європі я не можу зараз купити книгу українського автора/авторки, в той час як бачу полички російської літератури. Дивилась інтервʼю Міллер українському каналу,і там згадали про Енеїду Котляревського, яка є також переосмисленням міфів, але, на жаль, ми не маємо перекладу англійського, бо Міллер це зацікавило. Ми не маємо перекладу англійською такого визначного твору, що став початком сучасної української мови, але маємо всяких достаєвських, маємо кафедри словʼянської літератури при великих університетах, але вони заповнені самі знаєте чим.
@@yanakanievska7687 , дякую. Я натрапила якось на них, проте там не так багато книг. От знайшла "Гарна книгарня" вони в Польщі, але є доставка по ЄС. Багато книг, написала їм, Мова-меч очікується наступним "завозом"
Яна сказала, що Телегон був "не дуже хорошою людиною". Я не згодна. Він був дитиною, вирощеною в ізоляції, наче в полоні. Логічно, що йому хотілося свободи, в тому числі вибору, простору, побачити світ і самому взяти відповідальність за своє життя. І в книжці як раз дуже добре показано цим прикладом призначення (може, невдале слово) материнства: твоя дитина тобі (матері, батькам) не належить, рано чи пізно доведеться відпустити і прийняти його вибір, яким би він не був.
Величезне вам дякую, що зберігаєте ефіри. Я дізналась про Цирцею нещодавно і дуже рада, що все ж таки маю можливість послухати і ваші думки з приводу книги, котра мене вразила❤
Для мене історія про Главка - це алюзія на "можу врятувати його й зцілити своєю любов'ю, тоді він виправиться й стане кращим" Деякі люди просто не заслуговують на це. До речі, Главк, будучи богом, міг би звільнити свою мати від усіх хатніх обов'язків взагалі, натомість він лише дав їй раба, який допомагав би їй прати, що також є промовистим фактом
Мені здається, що відмова Цирцеї від божественності - це символ її сепарації від батьків, родини і усвідомлення себе як цілісної особистості. І цей посил підкріплюється в сцені, де вона зустрічається із своїм батьком і каже, що робитиме, що забажає, а він може не вважати її своєю донькою. Книжка - кльова. Якраз для жінок з татковим комплексом. Та і для людей, які пережили психологічне насильство в дитинстві.
Дякую за обговорення. Довго наважувалась читати Церцею і приємно здивована. Мені сподобалось, особливо про реалістичний досвід материнства. Мову меч купила ще за предзамовленням, але теж якось не наважувалась почати. Тепер є мотивація зробити це скоріше. Обожнюю Євгенію Кузнецову❤❤❤❤
Усвідомлення того, що нічого не міняється в людських стосунках з часів грецької міфології, попри величезний технологічний скачок, спочатку трохи лякає. З іншого боку, приходить розуміння важливості проживання кожної миті і цінності виборів, які ми робимо. Дівчата, вдячна вам за вибір цієї книги. ❤
Книга розкішна і дуже глибока. Подивившись ефір, захотілося перечитати і думаю це буде не раз, бо я її «ковтала», так мені подобалося)) тепер, наступного разу, посмакую ❤
Передивилася етер у записі, бо вчора через технічні проблеми у ютубу багато пропустила. Книга чудова, для мене найбільше враження лишилося з опису сили материнської любові - без думок про себе, готовою пожертвувати всім заради благополуччя своєї дитини.
Знову пропустила прямий ефір, еххх. Мені чогось здалося, що батько таки любив Церцею, специфічно, але таки любив. Коли Церцея описувала свій острів при першому огляді, то було видно, що він створювався з турботою, як і її дім. Церцея просто не хотіла бачити це, бо була зла на нього, і було за що звичайно.
як же я не згодне з висловленими думками... але то вже моє. Спасибі за таку цікаву запропоновану книгу і власні думки стосовно тексту) побіжу шукати книгу на наступний клуб)
Дякую за цікаве обговорення, книжка дуже сподобалася. Завдяки книжковому клубу почала більше читати, тепер між клубом встигаю ще одну дві книги прочитати, хоча раніше взагалі не читала. Дякую, мені подобається що я піддалася вашій пропаганді читання ❤
Дякую❤ дівчата, дійсно цю книгу я прочитала саме тому, що довірилась вашому смаку - і залишилась дуууууже задоволена цією книгою. Ну а "Мова меч" це книга, яку я хотіла обов'язково прочитати цього року.
Класний етер)) я поржала з вами) книжка супер крута, найкраща прочитана мною за рік) дякую вам за таке цікаве обговорення, погоджуюся з кожним вашим словом щодо травм Цирцеї, її дій і виборів, я думала все майже те ж саме) шкода, не змогла вчора бути з вами в прямому етері)
Дякую за цікавий розбір! Книга сподобалась, наробила скрінів сторінок, бо деякі цитати хочеться перечитати. Персонажі прописані дуже добре, актуальні сюжети на всі часи.
Цирцея - одна з книг, які було придбано за "ковідну тисячу" ))) Було приємно згадати цей текст і відкрити у вашому товаристві ще деякі цікаві моменти історії Цирцеї, на яких я не зупинилась коли вперше читала книгу. Дякую
Перша думка коли почала читати цю книгу була, що боги не любили своїх дітей бо вони легко їм давались, написано що Перса "метала як ікру". Ці діти швидко народжувалися і швидко росли, їх ніхто не виховував і не проводив з ними час. Натомість Цирцея пройшла цей шлях як людина і готова була на все щоб захистити сина
Я б хотіла додати, що дуже цікаво дивитись на цей роман разом із піснею Ахіла. В обох книжках присутній Одисей і його персонаж краще зрозуміти в Цирцеї, коли вже знайома із ним через історію про Ахіла. Крім того з моєї точки зору в обох творах червоною лінією проходить роздум авторки про вибір між величчю, славою, силою і звичайним життям, що є джерелом побутового щастя. Вона протиставляє щастя і велич. Особисто для мене ці роздуми радше про ось ці всі «успішні успіхи» і бажання радше вдавати із себе когось, ким ти не є, ніж просто бути собою…
Класно було усвідомити, що виявляється, непогано знаю грецьку міфологію Погоджуюсь з вами зі всіма характеристиками персонажів. Викликають точно такі ж емоції.
Цікаво, що я вже вдруге вгадую книжки на наступний місяць, починаючи читати їх за декілька днів до оголошення. Першою була "Тигролови", і ось друга "Мова-меч". Приємно знаходитися на одній хвилі з клубом.
Мені шрами бачаться не просто травмами, а проявом досвіду. Коли Одисей каже, що не пізнає себе, це ж як і про стрії на тілі жінки чи про шрам від кесарева розтина, які є результатом вагітності. Це ниточка для прийняття Цирцеєю себе з усіма своїми досвідами
Дивлюся в записі, бо щойно прочитала цирцею. Що мене найбільше взяло, так це теж образ материнства, бо маю такого самого Телегона, який верещить постійно, особливо зарамяталось, як вона вона дивилась на нього, коли він спав і, звісно, виглядав, як ангелочок, як і вони всі, коли сплять😂, і думала, чого ж, коли він прокинеться, буде так важко))). Друге, стосовно того, що вона замутила з Телемахом, я думала чесно кажучи, що Пенелопа замутить з Телегоном і буде, як в тому фільмі "Добрі матусі", де знімається Робін Райт.
Після прочитання книги стало цікаво, наскільки події збігаються з реальними сюжетами міфів. Багато збігів, але є і вражаючі розбіжності. Найбільше вразило те що "Цирцея вийшла заміж за Телемаха, але була вбита ним, коли той покохав її дочку Кассіфону"😅 цитата з Вікіпедії
Вовчиці, можливо колись зробите Палає Читає про українські книжки, перекладені англійською, які можна було б порекомендувати друзям-іноземцям для просування нашої культури?
Не перетворюйте мене на саламандру за ці слова, але Пісня Ахіла мені сподобалась більше. Саме своєю мовою оповідання. Цирцея написана якось спрощено, але є метафоричні перлини. Чекаю Ахіла від Вівата ))
Страх прекрасно творить. Творить бункери , творить ппо, творить сигналізацію. Творить камери спостереження. Тому тут не погоджусь, різні стимули є для творіння чогось
А тільки мені той факт, що Пасифая переспала зі священним биком, видався зоофілією? Друг, який порадив мені цю книжку, сміявся і був здивований таким висновком, але для мене це має тільки такий вигляд
Мені не сподобалась книга, напевно мені не близька Цирцея і її світогляд. Мені не сподобалось, як вона несла думку, що вона може щось отримати тільки важким трудом, хоча це не правда, вона дочка Геліоса, у неї вже є привілегії, але вона ніколи не брала їх, вона завжди сама себе тримала в рамках, це їй сказала Пасифая, що брати робили і гірше, але ніхто їх не карав, а Цирцею покарали, бо вона завжди була така слухняна і терпляча. Для мене терпіння не є чеснотою і особливо тут. Вона терпіла всім все життя і винагороди від цього не мала.
це жарт такий?) Етер відбувся 3 години тому, а я "Мова-меч як говорила радянська імперія" вже не можу знайти де купить 😅ні на якабу ні видавництво старого лева немає, підкажіть перевірені магазини, будь ласка🤗
а в чому проблема, щор вона відмовляється від божественності? Її досвід і надбання залишаться її. Їй божественність послужила, вона її випила і використала як могла, а далі просто показала свободу волі. Не важливо помруть інші чи ні. Не важливо раніше чи пізніше. Вона показувала свободу волі іншим(коли на початку перетворила на напівбога людину), а зараз прийшли до початку і вона проявила свободу волі сама і перетворила себе.
Книга неймовірна і дуже важлива. Тільки ближче до кінця помітила щось схоже на сюжетну діру (можливо я сама щось пропустила, підправте якщо так): Пенелопа питаючи у Церцеї про магію, яка захищає Еею питає, чи не зможуть боги проникнути на острів і Церцея відповідає, що тільки бог мертвих зможе. Але потім Гермес прилітає на острів, щоб передати звістку від Афіни. Як так?)
Читала книгу в оригіналі і Цирцея дослівно сказала "Gods of the dead may pass," не виключаючи що богів мертвих є багато. Згідно грецької міфології Гермес, окрім всього іншого, також вважався провідником душ у царство мертвих, тож він належить до числа богів мертвих і міг спокійно обійти бар'єр Цирцеї.
@@glowglow4081 , насправді в українському перекладі багато помилок. Я читала оригінал, але орендувала українську, щоб перечитувати незрозумілі моменти. В українській зокрема, Телегон сказав, що Пенелопа може користуватися верстатом, "Моя мати дозволила" (хоча він в Цирцеї не питав, сам так вирішив), а в англійській "Якщо моя мати дозволить".
Немає там сюжетної діри, пояснення є у сцені, коли Телегон показує Цирцеї свій човен, розповідає, що Гермес тут часто буває і вони дружать. Цирцея розуміє, що Гермес може пройти через її чари, бо і у підземному царстві буває: "Афіна не могла переступити мої чари, ні, нема в неї сил у підземному світі. Але він ходить усюди. Коли він не грав у кості, то сам приводив духів під браму Аїда. Бог втручання. Бог змін."
Всюди де тільки не дивився відгуки на цю книгу, то вони були переважно від дівчат. Навіть тут під цим відео коментарі лише від осіб жіночої статі. Таке враження, що "Церцею" чоловіки майже не читають. І це зрозуміло чому. Книга глибоко феміністична, яка краще за все відгукується тільки в дівчат. Незважаючи на це, я все ж вирішив прочитати "Церцею". Оскільки я добре знаю давньогрецьку міфологію, тому в загальних рисах сюжет мені був відомий, але цікаво було почитати як це обігрує авторка. Якщо чесно, то читати книгу, знаючи сюжет, було надзвичайно важко і нудно. Однак погоджуюся з тим, що книга надзвичайно афористична і в ній дуже добре показано психологію персонажів. Але з цього приводу важлива заувага: так психологію персонажів у книгі добре розкрито, але це зроблено, виходячи з того, що вони боги і титати. Тому вони і поводять себе відповідно, по скотськи. А як ще можна себе поводити і ставитися до собі подібних чи то взагалі до людей, якщо ти вже живеш сотні тисяч років і житимеш вічно. Безумовно, що це відкладає свій відбиток на їх особистості. А тому видається дуже притягнутим за вуха коли читаті їх поведінку корелюють з поведінкою сучасних людей. Нічого подібного. А якщо це дійсно так (а деякі читатки навіть пишуть, що в образі Церцеї та інших персонажів втілено образи сучасних жінок і чоловіків), то людство просто приречено. 7 баліів із 10. Було би 6,5 балів, але накинув 0,5 тільки за дійсно хороші афоризми.
