Олексій це перша людина,смерть якої мене підкосила за цю війну😢 тільки на початку лютого передивилась ''рекрут'' і тут понеслось війна, втрати, звістки про смерть знайомих і незнайомих людей,цей весь п1зд''ц... Олексій це велика втрата. І нам потрібно пам'ятати таких людей і їх надбання❤
Я свого часу передивився усі серії Рекрута, від Олексія. Дійсно, це був один з найкращих наших Захисників та українців. Дякую Вам, Настю, за таку цікаву гостю
Настя, дякую за гостю! Ви з кожним інтерв'ю стаєте "професійнішою", але неймовірно круто відчувати те, що це камерна розмова, наче по-душам. Ви жива і це відгукується дуже, справжня. Таких інтерв'юєрок наразі нема в нашому просторі, Ви справжня. Дякую Вам за це! Гостя неймовірна❤ Сил Вам
Така чуттєва розмова, практично весь час слідкувала трошки притаївши подих. Юлія неймовірно гідно проживає своє життя. Як тільки з'явиться передпродаж книги, замовлю одразу! Дякую вам за бесіду!
Мудра дівчина, співчуваю її втраті, надіюсь, що вона справиться і її дітки виростуть щасливими. Дякую її чоловіку і всім воїнам, які боронять нашу землю. Слава Героям! Не забуваймо донатити на ЗСУ, щоб втрат було менше і військові змогли повернутися до своїх родин.
Дуже цікаво було дивитися за коханими хлопців з якими колись разом навчався)) Дівчата молодці, не кожна дівчина витримує такі випробування ще й щоб не розгубити ясність розуму...
Дякую вам за цей подкаст! Важка але дуже важлива історія. Мій тато помер коли мені було 4 роки. Все дитинство дуже допомагали відео зняті з татом і фото. Завжди відчувала що мій тато зімною як частина мене, спостерігає і оберігає з небес.
неймовірна! щастя вам багато і часто. коли бачиш таких людей, відразу якось свої шмарклі підбираєш так завжди безмежно шкода, коли рос*ни вбивають чоловіка\жінку, чим заживо ховають і членів родини. Така радість, коли людина сильніша і обирає життя, не дає "вбити" і себе, виховує діток, займається своєю справою. Зрозуміло, що не забуде, але живе! Цій жінці є чим пишатися, повага
Я дуже вдячна🙏🏻 Юлі за відвертість, за досвід проживання втрати і розмови з донькою 🙏🏻 Насті - за цю розмову 🙏🏻 дуже багато думок в голові після неї. Ми дійсно не вміємо підтримувати інших у їх втраті, рівно, як в самі не маємо оцієї «канви», як оптимальніше чи що, переживати ці втрати. Мій чоловік у війську. В нас двоє маленьких доньок і я часто задумуюсь над тим, як буду діяти «раптом що», що говоритиму і як поводитися краще, щоб це не було травматично для дітей. І це просто неймовірно жахливо - ми маємо думати про такі речі, через й🤬х сусідів.
Можливо пропонувати допомогу, навіть в елементарних речах. Хоча б запитувати , чи потрібно щось.. Бо ці пусті "ввічливі" питання під час війни часто недоречні