Порада 1: Зосередьтесь на контролі тих речей, які знаходяться під вашим контролем: робота, хобі, сім'я тощо Порада 2: Прийняти невизначеність - не означає не мати плану. Мати основний план та декілька запасних. Продумайте план на випадок найгіршої ситуації (мозок буде менше тривожитись, бо ж у нас є план). Майте подушку безпеки, мін 3 місяці, краще більше. Відчуйте, що зробили ВСЕ, що було у вашому контролі Порада 3: Навчіться толерувати неминучу невизначеність життя, і не подавляти емоції. Протилежність невизначеності - прийняття, яке, у свою чергу, є неочевидним фактором щастя. Заперечення та придушення емоцій лише підвищить стрес та занепокоїність Порада 4: Як приймати свої емоції і йти далі? 1) медитаці (практика уважності) Концентрація уваги на диханні чи мелодії (для початку 5хв). При виникненні думок (це нормально), які будуть намагатися вести за собою, повертайте увагу на дихання. Це навичка переключення уваги і розуміння, що то лише думки у вашій голові (а не факт) 2) Запис думок (виписування думак на папір дистанціює нас від них) 3) Спеціальний час для переживань. "Сьогодні по плану я тривожусь з 17:40 до 18:00, в інший час виписую думки для планування тривожності на цей час" Це вивільняє мозок не прокручувати цю думку саме зараз і багато годин. Якщо це важко, то можно засікти час на таймері (хвилин 10-20) і цей відведений час хвилюватись - далі займатися справами Порада 5: Читати новини раз на день в один і той же час Порада 6: Напишіть список невизначених моментів, які ви вже пережили в минулому Порада 7: Працювати над своїм моральним, фізичним станом і реакцієї організму на стрес - Рухайтесь. Фіз активність зменшує стрес на 60% - Майте час для відпочинку. - Висипайтесь добре. - Їжте здорову їжу - Залишайтесь зайнятими. Забагато вільного часу пов'язане з поганим психічним зродов'ям
У мене так часто буває. Коли я незайнята, я просто вбиваю цілий день на думки типу «а що, якби я обрала іншу спеціальність», «а що якби я переїхала в інше місто» і так далі. Буквально дні, кинуті на поталу тривожності. Тепер знаю як з цим боротися, розповім своїй психотерапевтці і будемо працювати. Дякую Вам за глибоку обізнаність у цій темі
Доброго дня, може, якщо ваша психотерапевтка одразу не донесла вам цієї інформації, то варто звернутися до іншого спеціаліста?:) Це ж перше про що потрібно розповісти в наших сьогоднішніх умовах.
@@SportDirector оскільки я живу за кордоном, у мене був інший запит. Проте останнім часом зʼявилася тривога, у звʼязку з подіями, що відбувається у моєму житті, тому я й відкрила це відео. Можливо, психотерапевтка уже все це знає, але я не знала і поділюся з нею набутими знаннями аби вирішити мої питання.
Я вже 10 років живу в окупації. Хочете пораду? її не буде. Просто живіть. Існуйте. Робіть те що хочете та любите (якщо це не заважає іншим). Не слухайте нікого. І ніколи, ніколи не смійте хоч одне погане слово сказати людям зі сходу, людям, що були в окупацїї. Не вчіть інших як їм жити. Живіть СВОЄ життя, не за інших, а за себе Іра, ви чудово виглядаєте, дуже жіночна, гарна, доросла. Дякуємо за відео 🙏
Я свідомо вирішив не залишатися в окупації в Запорізькій обл, забирав родину і трьох дітей не маючи засобів до існування, втрачаючи майно, бо не бажаю свою працю, свій розум вкладати у країну окупанта. Я не хочу бути частиною системи окупанта і підтримувати її, а в окупації я не буду мати інших варіантів. Я не якась велика людина, займаюсь сільським господарством Мої діти в окупації виростуть з наративом " не все так однозначно", " винні всі сторони", хочу я цього чи ні, вони будуть виховуватись окупаційною школою і з часом почнуть підтримувати окупанта, так чи інакше. Переді мною сумний приклад моїх батьків, вихованих у радянських школах(( Більшість моїх знайомих, які лишились в окупації, просто не хочуть нічого міняти, хоча могли б і житло продати хитрими засобами, і виїхати, і не працювати на окупанта. Їх і так влаштовує, і не лежачі батьки тому причиною. Багато хто з них морально і не тільки, сильно страждає, але мабуть звикли страждати. Зло бере , як з покорою розповідають, що от хороші солдати попалися і під час обшуку дім не перевернули, як перед цим було. Шукають ягідку в лайні Щось з цим зробити вони не бажають. Або стара мати ватниця 60 років диктує їм умови, як жити і що їм робити зі своїм життям, і вони слухняно виконують. Часто в них мислення, що вони єдині постраждалі в світі ( а це не так, ті ж Охтирка чи Мощун нагадували Маріуполь після боїв), що хтось все має зробити для них, а вони посидять почекають, тим часом окупанту поплатять податки, щоб в них снаряди були відбиватись
Також респект вам за те, що за 10 років не забули українську. Сподіваюся і ви зрозумієте чому таке ставлення до більшості тих, хто сидить в окупації і далі планує сидіти
Дуже хороші поради. Дякую Ірині за її роботу. Нажаль це все можна реалізувати як правило цивільним. Після двох років по бліндажах та підвалах, з повністю невизначеним "графіком" продовжувати радіти тому, що ще живий якось вже не чіпляє. Заходив на цей сайт з психологами, так дуже зручно та цікаво, але записуватися треба за 2-3 дні, а тут не знаєшь, де ввечері будеш) І навколо тільки люди в саме такому стані.
Я буквально сьогодні прокинулася о 5 ранку від страшного сну, і з думкою про те, як же мені набридло жити одним днем, і не мати жодної впевненості у завтрашньому дні. А вже ввечері побачила це відео. Дякую за велику роботу, це дуже корисні поради❤️
Чудове відео! Дякую. До частини порад дійшла інтуїтивно, щось почула вперше. Дуже змістоано. Від себе додам: мене рятувала турбота про сина. Я ще в карантин зрозуміла, що дитинство у дітей одне і воно швидко минає. Потрібно дати його нашим діткам, не зважаючи на обставини. Батьківство це джерело позитивних емоцій, але і тривожності додає …
Магічним чином щойно дочитала Вибір і зараз перечитую знову Франкла. Обидві книги дуже допомогли покращити мій стан зараз. Не знала, що є ще Дар. Дуже дякую, що поділились. Прочитаю їх наступною. І як завжди дуже дякую за якісний і стимулюючий до розвитку україномовний контент💙💛👏
Дякую Вам! Не так давно я повернулась до занять в спортзалі і це мені дуже допомагає хоча би 2 години вдавати нормальність. Ці 2 години я думаю про себе і не думаю про вйну навколо, горе і невизначеність. Ви праві, емпатія нас би згубила, бо бачачи зруйновані будинки і трупи людей легко поїхати мізками і підірвати психіку. А це зло і деструкція для нації, бо ми маємо жити, працювати, донатити, жити життя і не падати духом! Іноді я плачу, мені дуже шкода людей...Я спеціально уникаю репортажів про людей, які наприклад пройшли полон або про згвалтованих жінок...Я хочу захистити свою психіку. Всіх обіймаю і закликаю лишатись людьми!
Цікаво, а де та грань, коли не варто бути емпатичною і занурюватися в чуже горе, зруйновані життя, зруйновані будинки і трупи задля власної психіки … і коли нацисти проходили повз конц-табори, бачили худих зморених напівмертвих бранців, що розбирали завали і відвертали очі, засували фіранки, затуляли носа, щоб не чути запах спаленої плоті… Цікаво, де ж та грань?
Давайте щоб не було тільки поганих коментів, деякі поради - топ! Медитація, записувати, час на тривогу, це класно, сама практикую. Можливо треба час на новини також просто? І не з тих людей що постійно дивиться новини, але ж в сучасному світі без громадянської освіти, ми станемо Росією
О боже, той експеримент з песиками просто 😭💔 Ще не додивилась відео, але стан маю жахливий. Так, я живу в Києві і це ще «не так погано, як могло б бути», але сенсу життя наче немає 🥲 Тримаємось, маю надію, що всім нам стане краще і легше ❤
Сон! Маю сильну тривогу і через недавні обстріли дуже гостро відчула як поганий сон просто супер глобально впливає на моральний стан! Тепер я на собі відчула чому психологи кажуть що сон це дуже важливо
Про це знаю через те, що дитина з інвалідністю і по суті те саме. Саме тому після початку повномасштабної я була спокійна. Бо вже переживала цей стрес.
дякую за відео! ви створюєте дуже якісний і змістовний контент: від наповнення та структурованості до візуалу. відчувається, що подача матеріалу добре продумана, вас дуже цікаво слухати, і до того ж ви дуже гарна.
Дякую за випуск, саме вчасно, всі пункти записала собі. Дещо виконую, а дещо треба почати виконувати знову, як от медитації чи фокусування на справах і на тому, що є в моєму контролі.
Дуже круті поради! Цінність у кожному абзаці! Те що нам конче необхідно❤! Збережу собі у список особистих порад для важких ситуацій!! Впоратися легше, якщо знаєш ці техніки і усвідомлюєш можливість ними себе врівноважити і захистити психіку! Ви так легко і лаконічно все це подаєте- це чудові, мудрі конкретні поради!!❤🎉😊 Перешлю рідним!
Мені одній не зрозуміло, як будувати сім'ю, коли чоловік в ЗСУ, батьки в окупації, а ти намагаєшся просто не поїхати дахом. Мені чесно, вже абсолютно все одно на ракети і обстріли, померти - це не страшно. Страшно жити в такому режимі ще 5-10 років, бо хтось живе, а в когось життя дійсно на паузі, бо твоєї сім'ї фактично немає. Оці всі поради це не працюють, якщо в тебе немає з ким розділити це життя
На паузі життя твоєї мрії, так, але реальне життя все ще триває. Хай і не таке, як хотілося б. І тобі є з ким розділити своє життя, хоча б навіть тільки в телефонних розмовах, і бути підтримкою для батьків та чоловіка. Навіть якщо мрія на паузі, то можна спробувати переключитись на щось інше, хоча б інколи. Хоча б заради того, щоб зберегти свій розум в ясності і тоді, коли твоя мрія здійсниться ти зможеш відчути її на повну.
@@fgcjkdя не автор, але ситуація у мене схожа. Друзі поділилися на тих, хто в перші дні поїхав за кордон і не попередив, на тих хто ховається від Тцк, на тих, хто не цікавиться тобою, бо ти портиш настрій, ти не весела як раніше! І на тих, хто боїться, що ти у них щось попросиш! Робота є. Єдине що спасає це дитина і тварини!
Відкладала перегляд цього відео на тоді, коли буде потреба. От зараз вона є. І це так було необхідно почути! Ви мене дуже надихнули і трохи знизили мій рівень тривожності. Дякую 💛
Книга Едіт Еґер "Вибір" рятувала мене, коли брат отримав важкі поранення під Бахмутом. Вона надавала сил, надихала, була прикладом. Я не могла читати цю книгу без стікерів, бо хочеться повертатися до цих думок ще не раз. Раніше я думала, що не люблю перечитувати книги, але після цієї книги моя думка змінилася. Дякую Вам за роботу!
Хороші поради!Дуже просто сказано про складні речі.❤Дякую,що допомагаєте українцям більше донатити на ЗСУ❤,в цьому і має бути зараз сенс нашого кожного дня.Тільки посилюючи наше військо ми наближаємо перемогу!
Дякую за чудове відео! Сподіваюсь якомога більше людей, що побачать це відео все ж візьмуть з нього поради, бо попри війну ми повинні жити життя ❤ дуже бажано без тривоги!
Неймовірно, та саме ця думка (це відео мають подивитися всі українці_ки) виникла десь в першій половині відео. Щиро дякую за структуровану, цінну, вчасну інформацію🤗🤍
Дякую за корисні поради, деякі я практикую чи раніше практикувала а ви нагадали❤ Раніше я з невизначеністю простіше поралась, на жаль в мене генералізований тривожний розлад а ще депресія була декілька раз, за допомогою психологів звісно з депресій вийшла, але війна це як якийсь нереально складний рівень у грі. Найважче мабуть працювати, бо сама на себе, весь час здається що чогось недостатньо, що мало заробляю і не можу донатити стільки скільки хочу. Але попри все я здійснила одну давню мрію, незважаючи на війну і це мене дуже надихнуло продовжувати шукати свої засоби як боротись з тривожністю та невизначеністю.
Те, як я впоралась з невизначеністю раніше - не важливо зараз. Бо тоді я переживала за фігню, а зараз я панічно боюсь втратити все, що мені важливо.... І без чого я буквально піду і вб'юся....
В мене те саме - було багато випробувань, простих і важких, я думала що можу здолати все...але війна підняла планку значно. Інколи я виграю, інколи ні. Але боротьба триває❤
Не погоджуюсь😊 я повністю розумію тривогу чоловіків, хоч я і жінка - в мене є найважливіші в житті люди серед чоловіків, отже я не живу безтурботно, це далеко не так. Але☝🏻небезпека, яка може статись в майбутньому не має забирати сьогодення. Припустимо, що ви маєте ще 2 роки з своїми близькими і своїм життям, перед тим, як опинитесь на фронті, чи не хотіли б ви взяти від них максимум? Я не роблю у відео вигляд, що небезпек немає, особливо для чоловіків, сімей. Але від того, що небезпека, яка ще навіть не сталась, забирає у вас дорогоцінне життя - нікому не легше(
