Привіт, мене звати Іра і я веду науково-популярний блог на тему саморозвитку. Вивчаю та перекладаю з наукового на зрозумілий про те, як жити краще, ефективніше і щасливіше🧚♀️ В своїх відео я розповідаю про науковий підхід до особистісного та професійного росту. Про роботу мозку, когнітивістику, роботу організму, філософію, логотерапію, продуктивність та мотивацію.
Підписуйтесь на мене в інстаграм, телеграм та ТікТок, там ще більше цікавого контенту!
А якщо я вчу ангіську самостійно , то як собі виставляти мікроцілі ? Поговорити з іноземцем в мене одразу не вийде , а прочитати якесь простеньке речееня , і зрозуміти що " о я його розумію " ніякої мотивації не дасть ,навпаки можу підібрати щось що не знаю і взагалі задищморалюсь
3:49 насправді хотіла б я погодитись, але я не хочу щоб мені стукнуло різко 21 і я не покращила свої навички вокалу, танців, польської чи англійської мови. Мені здається ці 3 роки зараз в мене найважливіші у житті і їх, як би я гроші не хотіла, не погодилась би проміняти
Ви такі красиві та чудові що хочеться стати вашим сталкером, але мені лінь... Чи можна вважати це за мрію і не роблю... (це жарт якщо що бо коментарі деяких людей, прямо натякають на таку думку). А якщо відверто то після перегляду ваших відео приходить розуміння що я роблю правильні висновки і рухаюсь у правильному напрямку. Дякую)))
дякую за дуже цікаве відео) якось випадково потрапила на ваш канал і якщо чесно ніколи раніше про ці книги не чула) але взяла на «гачок» і обов‘язково їх почитаю❤
В мене інша проблема. Я не боюсь успіху. В мене немає сил. Мені важко навіть подумати про те, щоб сісти і ввімкнути урок курсу, наприклад. Я не знаю, чому так. Я тільки від думки про це втомлююсь ще більше. Тупо цілими днями нічого не роблю. А потім звинувачую себе
Щоб щось почати робити треба жити в нормальній країні а в нашій хіба померти, навіть поїхати попрацювати не можна це все слова а діла тіки тоді коли немає зовнішніх факторів
Я на подсознательном уровне, долгое время прямо с детства считал что у всех людей меня окружающих есть что то вроде "сценария для героев художественных произведений", а я единственный кому действительно приходится принимать сложные решения и как то адаптироваться к жизни, на этом фоне считал себя особенным и одновременно обделенным, ведь я считал что не имею права мешать людям идти по своему сценарию, они лучше знают и по этому если нас не свела судьба тогда даже если я попытаюсь с ними наладить контакт они постараются сократить общение со мной, будут игнорировать, в общем идти по своему сценарию где мне нет места. После конечно это превратилось в синдром главного героя где и моя жизнь идёт по какому-то сценарию, для меня сценарий подобрали самый лучший, а потому мне совершенно не нужно беспокоится по поводу жизни, которая очень стремительно неслась вперёд. Как же много времени из за этого я про***л?
А якщо інтуїція постійно підказує що партнер зраджує і тд, я перевіряю його телефон але нічого не знаходжу, і ніяких натяків на зраду партнер не дає. Це проблема у моїй надмірній тривозі?
Реклама професії яка вже років зо два у глибокій кризі. Хто повірить автору і вирішить піти на курси, підіть для початку на сайти вакансій, та й перевірте чи не бреше автор про перспективи. Там 150-200 відгуків на вакансію, з оплатою 200-500 баксів. Відео у стилі успішного успіху, роби не бійся. А що робить? Ну щось роби, аби робив))
Я розумію, що тема трошки не туди, але атом не дуже схожий на сонячну систему. Передбачити положення електрона людині не можливо, бо там його положення залежить від ймовірності, а те, як нам зображають атом - не зовсім правда. Планетарна модель атома (вона ж модель Резерфорда не зовсім відображає реальність), але якщо "побачити" атом, то нааряд чи з'ясуєш, де той електрон зараз. До того ж спіни і тд. Зовсім не як у планет навколо зірки. Вле я так, просто подушнити зайшла😂. Тему відео зрозуміла, тема зайшла
По поводу первого метода, я обхожу систему, даю себе очень устать от сидения в соцсетях перед сном, чтобы мозг уже просто не мог думать . Никому не советую
Я колись так історію (екзамен 9 клас) в школі ледве на 3 здав. Точніше я його не здав--вчителька просто поставила найнижчу оцінку, яка була прийнятна. притому що загалом була 4 і 5 оцінки. До екзамену готувався багаторазовим перечитуванням книжки-підготовки саме з і сторії. Як результат тупо не зміг загадати абсолютно нічого з питань.
Ок, ти кажеш, що зробити дію- це вже крок, і початок процесу, що це вже не самосаботаж. Є мрія, на зустріч до неї я зробила крок( на який довго наважувалась), купила курс, пройшла з десяток уроків уроків...і зупинилась...зараз я це всеодно оцінюю,як самосаботаж, хоча такий норм крок був зроблений. Як це можна прокоментувати?))))
Дуже круте відео. Мені дуже допомогла в доланні маленьких кроків книга "Метод кайдзен. Шаг за кроком до досягнення цілі» - Роберт Маурер. Нарешті почав займатися спортом, инвестуванням та купою інших власних проектів. За відео дякую!
