Ярослав Грицак. Українська культура: мовне питання та асиміляція | СEO Club 

Це ппоцес який наш народ має пережити, більш свідомі люди починають переходити першими, надіюсь скоро це стане мейнстрімом в русифікованих містах. Бо Полякив чи ромунів вашко "визволяти" на їхній землі, а українців росія пробує "визволити" в основному під приводом російська мова=російська земля. Тому для наступних поколін є життєво важливо бути україномовними!

Так!.. мова -- це кордон...

Національність дається по народженню і її змінити неможливо, а Націю Людина може обрати по переконанням і основна суть Української Нації - це любов до Волі, тому в Українців Обирати - це проявити Волевиявлення і це нас вірізняє з поміж інших націй, бо для нас Воля вище за життя

Щось конкретне порадите може?

Пане Євгене, радісно бачити Вас тут. І ще більше радості, що київська інтелігенція повертається до української. Повага. ❤🤝🇺🇦

Вітаємо Андрію на світлій українській стороні 🤝🙂

Шана.💙💛

Читаю зараз "Перетворення націй" Тімоті Снайдера і він висловлює достатньо цікаву позицію, що до Першої Світової Війни поняття "нація", як мовно-релігійна группа не дуже то й існувало. Як приклад - Річ Посполита після Люблінської унії, яка охоплювала землі,де жили етнічні поляки, українці, білоруси, литовці. Офіційною мовою були польска і частково - латина, але де-не-де використовувалась також і литовська (здебільшого у розмовному полі) і білоруська (яка на той час більше була руською в сенсі мови Київської Русі), та й багато інших мов ( доходячи до рідкісної кашубської). Тобто нація була скоріш політичним актом,а не етнічним походженням і нормально сприймалося те, що мов може бути багато, якась офіційна,а якась - побутова. Я це до чого. От Вам приклад з життя - маю дуже намішане коріння,як і більшість людей,яких знаю. Половина рідні - етнічні українці, десь в глибині віків є греки та польскі євреї, плюс прадід був родом з села, яке зараз є територією росії, а до Зимньої війни (коли він там і народився) - фінська територія. Село старе, 15 сторіччя. І от яка штука -у побуті я розмовляю російською, по роботі - часто доводиться англійською. Українською спілкуюся вільно, хоча іноді і буває, що проскакує десь суржикове слово чи зворот. Книжки читаю - трьома вищевказаними мовами. При чому і художні і технічні (я інженер). Так от і питання - чи має значення те, якою я мовою спілкуюся в побуті, якщо себе я вважаю українцем? При чому тут треба зауважити - така самоідентифікація це не щось, що мені дісталось по-замовчуванню, у спадок від сім'ї. Це обдумане особисте рішення. Я це підкреслив, бо все життя живу в Миколаєві, а в південних областях машина кацапської пропаганди працювала дуже активно.

Не існує північної Русі. Дивно що Грицак таке впоров. Напевно не його матерія.

Вам не пощастило з оточенням. Я також закордоном, більшість біженців навколо мене україномовні

Українська як чується, так і пишеться. Проте, у мене була двійка з граматики, але що мені тепер не користуватися через це письмом 😛

@@Neron925 пробовала писать як чується! На меня напали, что неправильно! Не знаешь, как всем угодить!

@@tatjana5972 take it easy

@Save Ukraine все правильно кажете. Підтримую. Мова змінюється, і вона жива. Норми лишаєм філологам.

А, що зараз заважає?

РФ ще за Януковича розпустив україномовні бібліотеки у себе. У ворога нуль толерантності до української, віддавна. Фактів для аргументації перед світовою спільнотою вдосталь. Можемо сміливо вже спалювати аналогічно книги

А уявляєте в моєму місті й військові розмовляють російською, після 2014 так як і Ви реагувала, вже не кажучи зараз під час війни.

Поширювалося інформація, що військові зобов'язані розмовляти державною, але як Ви так кажете, то це виявився фейк

Ключове слово "мабуть",мова це важливо,але на мою думку важливо які цінності сповідує людина.Спільна історія ,єдина мова не стала перешкодою для корейців три роки вбивати один одного.

Ходжу по вулицях свого міста, чую російську частіше за українську, і ніяких дурних запитань не виникає. Хоча чути українську - особлива приємність!

словенці католики. ви мали на увазі сербів?

Є гарні переклади на українську Петра Рихла

Загроза Украины не референдум, а идиоты...

Дуже влучно! Дивно, коли українці намагаються боротися з мовою замість того, щоб боротися з людожерською ідеологією. Бо це, по-перше, неможливо, а по-друге, безглуздо.

@@putinisakiller8093, як на мене, то шовінізм - ледь не єдине, що ще й досі зупиняє багатьох людей від спілкування українською.

@@oleksander Частково. В Україні багато людей, для яких російська є рідною, але вони поважають та володіють українською. Наприклад, я. Але я не згодний відмовлятися від своєї мови і свого культурного простору, котрий не пов'язанний ані з сучасним московським імперіалізмом, ані з минулим. Нажаль, в Україні дійсно багато "совків". Але з ними треба працювати геть інакше, бо 30 років наочно демонструють безглуздість залякувань та боротьби із мовою, як такою. Головне завдання справжніх патріотів - побудова сучасної, розвинутої, демократичної, ліберальної, ринкової, толерантної країні, в котрій добре жити не тільки українцям, а й вихідцям з інших країн. Україна повинна прискорити темпи розвитку і 3-5 разів! Я вважаю, що це цілком можливо.

@@putinisakiller8093 так в тому й сенс, що ніхто не має нічого проти людей, в кого рідна російська, але вони не живуть в просторі, пов'язаному з московським імперіалізмом. Але, на жаль, таких меншість. Переважна більшість людей, які називають себе "російськомовними українцями"(беру в лапки, бо вважаю цю ідентичність московською політтехнологією), споживають ледь не виключно російський контент і нехтують українським та західним. На жаль, це об'єктивна реальність. До речі, як на мене, то наше завдання на наступні роки - забезпечити право українців не розуміти російську за замовчуванням, а тільки за бажанням. Бо де-факто у нас дві державні мови й це дуже обмежує суверенітет української держави, нації та культури.

@@oleksander Головна складність - неможливо за мовою відрізнити мене від "ватника". Я спілкувався з багатьма українцями, які думають інакше за Вас. :( І що гірше - не розуміють своєї помилки. Російську мову МОЖНА використовувати задля добробуту України. Хоча частіше використовують проти. Те ж саме можна сказати і про українську. :( Розумні громадяни України хочуть жити в багатій Україні, не зважаючи на мову. Дурні хочуть до совка. Мені здається, суверенітет більше обмежує небажання українців працювати та змінюватися задля розвитку. Маю сумнівний досвід. :(

Я цього не казав. Селяни говорили говіркою або вернакуляром. Усна мова це не те саме, що писана мова. Це елементарні речі, і Вам би слідувало про це знати, перед тим як судити

@@yaroslavhrytsak3819 Пане Грицак, прошу вибачення за емоційне повідомлення. Воно було написане в момент бурхливої суперечки на тему, подібної до теми вашого відео. Це було, з мого боку, інфантильно. Суть мого повідомлення було в тому, що мова - це, насамперед, сукупність говірок, які можна об'єднати, для зручності, в говори/діалекти. Те, що творила інтелігенція в 19 та 20 столітті - літературний стандарт, річ досить штучна. Його зручно називати літературною мовою, але він не є мовою в повноцінному сенсі, як і не існує простонародної мови. Це літературний стандарт, саме це слово. Ця деталь не заперечує усієї важливости піднятої вами теми про утвердження одного стандарту для Галичини і Великої України, оскільки стандарт, мимо політичної і національної волі чи ні, але частково витісняє собою говірки, і дозволяє людям проводити межу між своїм і чужим саме по ньому, що, у випадку двох стандартів для української мови, могло б породити дві політичні нації. Проте, з іншого боку, це все працює у суспільствах, які надають мові значного значення. Наскільки я пам'ятаю, боюся помилитися, але не всі навіть європейські народи мають суворо кодифіковані правила мови та визначають діалектні слова як такі, що не личать, наприклад, загальнонаціональній пресі. Друга моя думка, пов'язана з першою, полягає у тому, що літературний стандарт не є чимось архіважливим поза межами юридичної сфери. Якщо, звичайно, різні етнографічні області здатні розуміти один одного без такого стандарту. Тому літературний стандарт, на мою думку, не настільки важливий для становлення нації, як літературно-філософська спадщина, матеріальна культура, загальнонародні традиції, відсутність релігійно-географічного бар'єру (у плані саме бар'єру, а не міжрелігійної комунікації), та спільна мова, у точному значенні цього слова. Тому відсутність чогось подібного довгі століття не було проблемою, а наявність цього сьогодні не є звершенням рівня "об'єднання країни" чи "обов'язковий крок на шляху до створення політичної нації". Ще раз прошу вибачення за неналежні висловлювання.

@@DanyjilMavrynenko Дякую Вам, пане Даниле, за відповідь - люблю предметні дискусії. Не потребуєте вибачатися. Слава Україні!

@@yaroslavhrytsak3819 Героям слава!