Cum își câștigă existența un medic neurolog ucrainean, profesor universitar refugiat în România 

(Частина ІI) Так, звісно. Це дві різні спеціальності по шифрам і я спеціалість в дорослій неврології.(...) "Я б хотів працювати лікарем у Румунії, але у зв'язку з тим, що лише 2 місяці тому наш уряд підписали договір про взаємне визнання дипломів, тільки 2 місяці тому. Я ще не встиг подати документи. Тому що раніше, коли рік назад, не було цих договорів про взаємне визнання дипломів це було дуже складно і я не робив цього. А зараз я планую подавати документи" (...) "Знання румунської мови - це основна проблема. Вона у вас дуже складна, тому важко вчити. Я ось намагався вчити кілька разів , а ле зараз взявся серйозно. Тобто мовний бар'єр- . Щодо протоколів, у нас в останні роки Європейські протоколи теж, тому коли була Міністром Охорони Здоров'я- Супрун, вона сказала, що ми можемо використовувати Євро пейські протоколи . п лані проблем немає але в тому що мова - це основна проблема для мене." (...) ,,Так-так, є знайомі які приїхали до Бухареста, вони вже переклали і нотаріально запевнили свої дипломи, але вони поки не працюють. Я не знаю чому. І ще я знаю одного, ну він не зовсім біженець, він з Індії. Він закінчує інтернатуру в Києві і він подає також документи щоб працювати тут лікарем". (...) ,,Я планую залишитися в Румунії. Я вже працював 10 місяців як перекладач у клініці Регіна Марія, потім у нас 2 місяці була перерва і обіцяли продовжити нашу програму ще на 6 місяців. Я працюю як перекладач між українським та пацієнтами та румунськими лікарями які знають англійську мову. У мене є підтверджений сертифікат IELTS про те, що я володію англійською на рівні B2. Тому у мене вийшло влаштуватись на таку роботу. На жаль, цей контракт, вони сказали, буде останнім. Тобто через пів року вже треба буде шукати щось інше. Поки в Україну, поки війна не закінситься, ми не можемо повертатись. До того ж у доньки, інсулін який вона приймає, його в Україні немає, тому вона не може туди повернутись зараз. Немає там тих ліків". *Василь звик до Румунії, також і його родина, навіть дитина з синдромом Дауна. Він не покине Румунію найближчим часом, і він усвідомлює, що лікарю-біженцю в іншій країні нелегко працювати за професією, якій він навчався. ,,Так, звичайно, нас оформили в реабілітаційний центр Святої Катерини, ми туди регулярно їздимо. Йому там дуже подобається, він не хоче навіть повертатися додому звідти. В Одесі На жаль такого центру у нас не було. Я дуже вдячний і румунському народу". (...) ,,Цей шлях не може бути легким, тому що щоб працювати лікарем треба пройти важкий шлях. Тому якщо так належить за законом, . Ніяких преференцій не повинно бути." * З жовтня 2006 року Василь Герцев працював асистентом кафедри нейрохірургії та неврології ОДМУ, а з 2017 року - доцентом кафедри нейрохірургії та неврології ОНМедУ. У Румунії він сподівається працювати хоча б професором, на основі договору про взаємне визнання дипломів між Румунією та Україною, ухваленої через 24 роки після підписання попереднього документа (18 серпня 2023 року). З жовтня 2023 року ми маємо Закон про ратифікацію Угоди між Урядом Румунії та Кабінетом Міністрів України щодо взаємного визнання документів про навчання. (...)

(Частина ІII) ,,Лікарів це не стосується наскільки я чула. Це для викладачів, там інші спе ціальності. Медичні дипломи так не підтверджуються. Я працював викладачем 15 років, тому. Медичні так, потрібно пройти курси потім ще як мінімум рік з румунським спеціалістом працювати спільно, я про це чув. (...) * З березня 2023 року Василь Герцев працював у Румунії перекладачем у Фонді Регіни Марії в Бухаресті та консультантом у МОМ (Міжнародна асоціація з питань міграції). Він мало знає про інших своїх співгромадян, колег по цеху, лікарів-біженців, чи знайшли вони роботу там, куди переїхали. (...) ,,Так-так, є знайомі які приїхали до Бухареста, вони вже переклали і нотаріально запевнили свої дипломи, але вони поки не працюють. Я не знаю чому. І ще я знаю одного, ну він не зовсім біженець, він з Індії. Він закінчує інтернатуру в Києві і він подає також документи щоб працювати тут лікарем". (...) ,,Я планую залишитися в Румунії. Я вже працював 10 місяців як перекладач у клініці Регіна Марія, потім у нас 2 місяці була перерва і обіцяли продовжити нашу програму ще на 6 місяців. Я працюю як перекладач між українським та пацієнтами та румунськими лікарями які знають англійську мову. У мене є підтверджений сертифікат IELTS про те, що я володію англійською на рівні B2. Тому у мене вийшло влаштуватись на таку роботу. На жаль, цей контракт, вони сказали, буде останнім. Тобто через пів року вже треба буде шукати щось інше. Поки в Україну, поки війна не закінситься, ми не можемо повертатись. До того ж у доньки, інсулін який вона приймає, його в Україні немає, тому вона не може туди повернутись зараз. Немає там тих ліків". *Василь звик до Румунії, також і його родина, навіть дитина з синдромом Дауна. Він не покине Румунію найближчим часом, і він усвідомлює, що лікарю-біженцю в іншій країні нелегко працювати за професією, якій він навчався. ,,Так, звичайно, нас оформили в реабілітаційний центр Святої Катерини, ми туди регулярно їздимо. Йому там дуже подобається, він не хоче навіть повертатися додому звідти. В Одесі На жаль такого центру у нас не було. Я дуже вдячний і румунському народу". (...) ,,Цей шлях не може бути легким, тому що щоб працювати лікарем треба пройти важкий шлях. Тому якщо так належить за законом, . Ніяких преференцій не повинно бути."