Постяйно про це думаю с початку війни... причому, в двох варіантах: персональному і глобальному... Все зводиться до потрібності комусь, паревазі альтруїзму в пропорції до егоїзму і рівня розвитку. Вже у віці екзестеційної терапії знаходжуся, маю привілей мислення над діями )
Цікаво, є над чим замислитись щодо особистих досягнень. Постає питання: досягненнями вважати зовнішні прояви як то: статус, карʼєра, гроші і т.п. чи і внутрішній ріст, який може бути непомітним стороннім спостерігачам при мінімальних зовнішніх досягненнях.
Пане Олег, Ви завжди кінці закликаєте думати. І більшість так глибоко задумується, що не здогадується поставити лайк!)). Проти 14++ тисяч переглядів 34 вподобайки. Воістину думаючу аудиторію Ви зібрали 😊❤
Я - безхатченко, по життю. Без мат.благ і навіть без пенсії, хоча й 60+, сука війна зробила своє, але не було й моменту безсенсовності до того! Заздрість - не радість, багатство - не щастя, що вже й Голівуд показує.
Добрий день!Дякую за цікавий етюд!Чи можливо, з Вашої точки зору,формувати для себе сенс життя не у конкретних матеріальних речах ,а у навчанні,вдосконаленні вміння любити? (Життя,людей)
Дякую за ваші корисні лекції, етюди. В мене запитання, ви в одному етюді сказали про "Три єдиний мозок" а можна десь подивитися етюд чи то лекцію, якщо такі є. Якщо нема, то хотілося б будласка про це почути. Дякую.
Теж були екзистенціальні проблеми у сина ,коли йому було 15 (на фоні великої кількості друзів,успішності на всіх фронтах і постійної уваги від дівчат). Пощастило з гарним психологом, декілька сеансів ,все потихеньку наладилося. Подарували стрибок з парашутом (за рекомендацією психолога): у небі в момент розкриття парашуту отримав цілий фонтан відчуттів і сенсів. Можливо,Вам щось із цього допоможе ❤
