Дуже дякую. Це справді якісна та корисна лекція, набагато краща ніж більшість науково-популярних відео про фізику на українському ютубі, де купа помилок, і замість нормальної картинки на екрані анімації, скачані з інтернету. Зате там в десятки разів більше переглядів, і це печально. Наснаги автору та зростання каналу!
Бідолашний Шредінгер носив свого одночасно живого і мертвого кота до всіх ветеринарів, а вони тільки розводили руками. Не знали що це за хвороба, і як її лікувати. Тільки Енштейн признався, що під час наукового експерименту кіт випадково опромінився фотонами.
Олекса (Номад) Трохи дивно, Айнштайн, Айнштайн, а де Пуанкаре, де Мінковський, де Лоренц, де Гільберт ...??? Що стосується взаємозалежності між простором і часом, які, насправді, не існують як самостійні сутності, то все зводиться до того, що і перший, і другий є складовими організації, тому і маємо зв'язок між ними - це два варіанти відношень між матеріальними сутностями (Г. Лейбніц). Їх з організації витягли, зруйнувавши її задля наукового відображення.
- На скільки зрозумів пояснення гравітації із інших джерел, то гравітації не існує, а це є проявом викривлення простору-часу. То все таки чи існує гравітація? Чи як гравітацію сприймати за сучасними поглядами? - Ефект спостерігача😢 проявляється через те, що спостерігач впливає на об'єкт дослідження такимиж частинками як і об'єкт дослідження, тобто це як більярдні шари на поверхні, щоб визначити положення якогось шару ми б'ємо києм по ударниму шару з певними характеристиками і в результаті їх взаємодії ми отримуємо дані, по крайній мірі я так сприймаю.😊
- Не зовсім так. Що гравітація існує ніхто не сумнівається, але чи є це така ж сама сила (взаємодія), як і інші, з таким самим носієм (гравітоном), чи це прояв викривлення часу, який не має носія - от тут вже у науці єдиної думки немає. Це якраз одна з небагатьох залузей сучасної фізики, де консенсусу наукової спільноти не існує, бо є аргументи на користь обох поглядів. - Не зовсім науковий опис, але, в цілому, вірний - дійсно, спостерігач діє на об'єкт спостереження чимось (наприклад, світлом, тобто фотонами), ці фотони можна розглядати умовно як більярдні кульки, і коли вони вдаряются в те, що ми хочемо дослідити, вони його змінюють (і змінюються самі). Ми можемо зафіксувати лише взаємодію (удар більярдних кульок), якщо взаємодії немає, то і зафіксувати якось існування частинки ми не можемо.
- Ефект спостерігача - Насправді, все набагаааато загадковіше) Не взаємодія, а сам факт отримання інформації про квантову систему впливає на її стан. За сто років було вже поставлено безліч більш складних дослідів зі щілинами, і в деяких якраз фотони ніяк не чіпаються, а результат той самий. Дуже дивно, що мало де про це розповідається. Наведу декілька найбільш цікавих прикладів: 1. Використовували більш енергетичні частинки та намагались зафіксувати тепловий слід (по суті ніяк їх не чіпаючи). Так от коли вмикали "термометри", інтерференція зникала. 2. Трохи ускладнений дослід з щілинами полягає в тому, щоб поставити детектори не перед, а вже за ними. Але і тут фотон ніби "знає" що в майбутньому після проходження щілин його планують зафіксувати, тому з самого початку веде себе як звичайна частинка і інтерференції нема. 3. За кожною з щілин ставлять спеціальні розподілювачі на 2 більш слабкі частинки, одні "половинки" летять ліворуч на екран, де малюють інтерференцію, а другі летять праворуч на детектори, які ще й ставляться далі ніж екран. ТОБТО, на частинки що летять ліворуч на екран взагалі ніяк не впливається, а ті що летять праворуч, потрапляють на детектори вже після того як перші мають закінчити "політ". Самі ж детектори відповідно покажуть, через яку ж щілину пролітали частинки до розділення. Здавалось би геніальне рішення обманути систему. Але ні. Результат - якщо увімкнути детектори, інтерференція на екрані зникає. 4. Дослід з минулого пункту ще має цікаве доопрацювання. Перед детекторами ставлять розподілювач, що з вірогідністю 50% перенаправляє частинку на другий детектор. Таким чином, детектори як і раніше фіксують частинки, але вже не дають зрозумілої інформації, через яку щілину пролетіли частинки до розділення. І в цьому випадку квантова система неймовірним чином розуміє, що вже не йде отримання інформації, через яку щілину пролітали частинки до розділення, і тому ті, що полетіли ліворуч на екран, спокійно малюють інтерференцію. Абсолютна магія. Якщо це все збагнути, то реально зносить дах. "Факт отримання даних" це ж навіть не якась фізична річ. Це просто знання чогось. І просте знання чи незнання впливає на існування речей. Це підтверджує безліч експериментів і навіть деякі уявні, як то про кота в коробці. Вся ця дивна поведінка світу дуже схоже на якусь комп'ютерну програму, яка керує певними "пікселями" виконуючи розрахунки кодом, що знаходиться поза "картою гри". Але гадаю насправді ми просто ще дуже далекі від розуміння того, шо відбувається в додаткових, прихованих мірах (рівнях) всесвіту.
@@valterlit Найдивніше, що коли "вмикаєш" математику, і "вимикаєш" звичну нам логіку, то все відразу стає дуже просто і однозначно. От суперпозиційний стан, от хвильовий пакет, от відбулась його редукція, от чисті стани, от змішані, от амплітуди ймовірності на вході, а от на виході - жодних "див" немає, все відбувається саме так, як передбачає математика. Але коли намагаєшься цю матемтику "зрозуміти": як фотон з майбутнього передає інформацію фотону з минулого, що його хтось продетектував, то так, відразу трохи починає зносити дах. Тому я зазвичай кажу студентам на квантовій махаціні, що принцип "shut up and calculate" найкраще пояснює те, що відбувається в мікросвіті, а спроби "осягнути" та "зрозуміти" це приречені на невдачу.
На жаль, акценти багато де зміщені від суті до загальних фраз, і хотілось би більше деталей, але зрозуміло, що час для відео не гумовий). Вподобайка однозначно.
Для суті автор паралельно з курсом наукового образу світу читає багато років розповідає студентам основи атомної фізики, ядерної фізики, квантової механіки, і от там загальних фраз немає - але ДУЖЕ багато формул, бо глибоко сучасну квантову картину світу можна пояснити, нажаль, виключно на мові математики...
Вернулися до механічного світу. Але з приставкою - квантовий. Світло вже не електромагнітні хвилі. Світло вже корпускули - фотони. А радіохвилі - теж фотони? Радіотехніки зомліли! Вся їхня техніка базується на електромагнітних хвилях, а виявляється - це частинки! Оптики теж не в захваті. Світло випромінюється порціями. Але порція не означає частинка. Ви, як фізик, знаєте, що рух електрона з прискоренням приводить до електромагнітного випромінювання. Радіохвиль, або світла. Перехід електрона між орбіталями це короткочасна подія, при якій електрон рухається з прискоренням. Він випромінює короткий електромагнітний імпульс, хай буде квант, який Ви вважаєте частинкою. Але якщо електрон заставити коливатися непереривно, то і він випромінюватиме, непереривну хвилю. Що і відбувається в антенах радіопередавачів, магнетронах, чи в лазерах на вільних електронах. Тобто квант світла обумовлений способом його генерації, а не корпускулами світла. Квантова система атом, а не світло чи радіохвилі. Чи існує фотон? Прямих і незаперечних доказів його існування немає. Фотоефект можна пояснити і з точки зору, світло - електромагнітні хвилі. Тут потрібно врахувати явище резонанса. Розміри фотона. Тут реальний прикол! Квант не може бути меншим довжини хвилі. Правильно? В діапазоні FM довжина хвилі 4 метра, отже і розмір фотонів - 4 метра. Можете собі уявити такі гігантські частинки?. Доказ - радіохвилі через металеву сітку не проходять, якщо розмір чарунки сітки менший четвертини довжини хвилі. Фотони не пролазять? А такий "парадокс" як інтерференція одиночних фотонів? Частинки не можуть розділитися на дві половинки і здійснити інтерференцію з самими собою. А хвилі можуть. Тобто експеримент доказує що фотони не існують, а "одиночні фотони" - це дуже ослаблені електромагнітні хвилі. Є і інші докази неіснування фотонів. Наприклад - явище просвітлення оптики. Можна пояснити виключно з точки зору, світло - електромагнітні хвилі. Та і вся сучасна радіотехніка суперечить концепції фотона. Дуалізм? Не відповідає реальності. Ви, як фізик, знаєте що хвильові властивості, це не тільки інтерференція, а і дифракція, ефект Доплера, поляризація, гармоніки.... На електрон чи протон чи будь-яку реальну "тверду" частинку хвильові властивості, окрім інтерференції, не поширюються. Ви можете виділити третю гармоніку світла, а гармоніку електрона виділити неможливо. Якщо електромагнітна хвиля за певних умов веде себе як частинка, то це не означає що вона частинка. Якщо Ви на сцені зіграєте короля, то це не означає що Ви король і правите державою! Ефект спостерігача - повна містика. Не лізе ні в які рамки! Ймовірно виник як пояснення нестабільності результатів в двощілинному експерименті з інтерференцією електронів. Вся сучасна техніка, мільйони винаходів - досягнення електромагнітного світу. А досягнення квантової механіки більш ніж скромні. Ну, щось по напівпровідниках. Квантовий комп'ютер, вже працюють над ним 30 років. Можуть так і не створити. Аналогічно і квантове шифрування. Лазери - питання спірне. Квантова механіка не може пояснити для чого лазеру резонатор, без якого він не працює. Я особисто вважаю квантову механіку на 30-50% лженаукою. Офіційною. Тим більш що квантова механіка в багатьох питаннях заперечує класичну фізику. Вважаю що потрібно або відмовитися від КМ, і розвивати класичну фізику, або хоча б відмовитися від концепції частинки світла - фотона, і інших зашкварних теорій і суттєво її переробити. А то фізика рухається в тупик.
А нескінченні хвилі незрозуміло чого у незрозуміло чому це не "містично"?) Цікаво, що ви навели впевнені докази по хвильовій теорії, але проігнорували основні докази по корпускулярній. Наче тої ж ультрафіолетової катастрофи яка руйнує хвильову теорію ніколи не існувало) Та і просто уявіть, якщо від джерела піде умовно "одна хвалька", вона покриє собою весь прийомний екран, всі його датчики мають щось зафіксувати. А по факту, коли пускається така хвилька (квант), спрацьовує лише один точковий "датчик". Подобається нам це чи ні, але маємо що маємо - біснуватий фотон є одночасно безмежною на весь всесвіт хвилею і точковою частинкою. Найближчою до розуміння концепцією, хоча й не менш містичною, являється те, що при передачі фотону в просторі створюється хвиля вірогідності (з усіма параметрами хвилі та швидкістю світла), а сам фотон передається в певну точку згідно отриманої вірогідності. Електромагнітна хвиля це по суті лише модель. В радіоантені чи фотоматриці така хвиля лиш створює місця з більшою та меншою вірогідністю "прильоту" фотонів. Відстані між цими зонами, енергія та кількість фотонів і створює параметри отриманого "хвильового" сигналу. Нема ніяких 4-метрових фотонів) Але можуть бути 4-метрові секції визначення ймовірності їх потрапляння. Більш того, фотон не має ні часу, ні руху, ні траєкторії. Він має лише точку випромінення і точку поглинання. І тому він теж по суті являється лише концепцією для опису передачі енергії, і фотонів як такових дійсно не існує, тут ви праві. А концепцій з цього приводу існує безліч: хвилі, частки, асцилятори, поля, додаткові виміри. Просто користуйтесь потрібною в залежності від задачі) Єдине що можна сказати достовірно, це те, що в якійсь точці А енергія випромінилась/зменшилась, а точці Б отрималась/збільшилась. І можемо за допомогою хвильових функцій визначити вірогідність отримання енергії в певній точці. Все інше умовності.
@@valterlit І які Ви можете привести докази існування частинки - фотона? Фотоефект? Ми знаємо результат фотоефекту. Але не знаємо як відбувається сам процес. Ви ВІРИТЕ що це механічний удар (передача імпульсу) електрону фотоном. Але доказів цьому немає. Можна пояснити фотоефект із точки зору світло - електромагнітна хвиля, якщо врахувати таке явище як резонанс. На цю думку наштовхує то що поглинання відбувається на певних частотах (вузькі лінії спектру поглинання). До того ж вільні електрони у вакуумі чомусь не отримують імпульс від фотонів. З радіохвилями ще гірше. Добре вивчені, ми можемо генерувати їх різними способами, приймати, спостерігати на екрані осцилографа. І ніяких фотонів. Ніякого дуалізму. Фотон має лиш точку випромінювання і точку поглинання? Не відповідає дійсності. Антена, аби випромінювати чи приймати, повинна мати певні фізичні розміри, які обумовленні довжиною хвилі. Ультрафіолетова катастрофа? Так, атом випромінює світло порціями. Це обумовлено способом генерації світла. Електрон, переходячи між рівнями, рухається з прискоренням. Так як подія короткочасна, то і випромінюється короткий електромагнітний імпульс. Але це не частинка, це порція, квант. Світло може бути і непереривним. Як і радіохвилі. Як Ви вважаєте. Електричні і магнітні поля існують? Чомусь у квантовій механіці про них забули. Зрозуміло, якщо існують фотони, то для чого ці поля? Як їх ув'язати з фотонами? Але вся радіотехніка і електротехніка побудована на цих полях. А де ваші фотони? Та теорія вірна, яка має практичне застосування, чи хоча б залізні докази. Якщо електромагнітну хвилю вважати комбінацією електричного і магнітного поля в вакуумі, то потреба в такій частинці як фотон відпадає. І цього достатньо аби описати всі явища, і для практичного застосування.
@@sashag7155 Так я ж теж писав про те, що фотона як такового не існує) Але і хвилі це теж лише умовність, бо навіть в рамках електромагнітної хвильової моделі, там не літають двомірні хвильки, як в дитячих підручниках, а будуються плоскі монохроматичні тривимірні векторні конструкції, які показують векторний потенціал в кожній точці простору. Але ж ми розуміємо, що ніякі "Стрілочки", ніякі плюси і мінуси довкола не літають. Це все умовності та інтерпретації, а що там насправді відбувається ми навряд колись дізнаємось, бо обмежені можливостями і замкнені в своєму часопросторі. Але я все ж не знаю, чому ви так ігноруєте незліченні факти того, що в окремих ситуаціях ми маємо справу саме з елементарними частинками. Будь то заряд, чи квант, чи фотон, чи електрон. Я не уявляю, як через резонанс можна пояснити те, що коли стріляє фотонна пушка, відбувається "приліт" в одну певну точку. І ніякий осцилограф нічого не покаже, якщо мати справу з одиночними квантами. І антена дійсно має бути певного розміру, щоб було достатньо місця для "прильоту а фотонів", а "гребені хвилі" просто визначають ці місця. І чому це у квантовій механіці забули про поля, якщо квантова теорія поля, що враховує електромагнетизм, це одна з її основ. Та і просто уявіть, якби електрон передавав не точковий заряд (фотон) а саме "енергетичну хвилю", вона б по мірі розходження досягла б незліченної кількості атомів, кожен з яких мав би поглинути енергію хвилі. Тобто один "стрибок" електрона "зарядив" нескінченну кількість інших. Такий всесвіт би одразу самознищився. Я не хочу сперечатись, бо мої знання досить обмежені) Але в моєму світогляді є просто заряджені частинки які мають певні поля, їх прискорене зміщення створює "перекос" поля - "хвилю" (випромінювання), яка в свою чергу лиш визначає куди та з якою векторною силою може передатися енергія. Тобто хвилі в якомусь сенсі мають функцію "пошукової програми". Але одна така "хвиля" може передати лише один квант і в одну точку, бо інакше ми б мали нескінченну енергію кожної хвилі. Це все звісно загадково, але у природи мабуть просто нема інших варіантів для передачі чогось на світлових швидкостях, де час зупиняється а всесвіт сплющується. Удачі з роздумами.
@@valterlit Аналогічно, квантовики уявляють собі фотони як тверді пружинки, що ударяють електрон і він вилітає з атому. ХА-ХА! Ігнорую факт що ми маємо справу з елементарними частинками? Філософські основи фізики. Три вида матерії. Вакуум. Поле, Речовина. Елементарна частинка - цеглинка РЕЧОВИНИ. Не поля! А ви (квантовики) об'явили поле елементарними частинками - фотонами. Цим самим ігноруєте само існування поля. "Фотонна пушка" - що це таке? "І чому це у квантовій механіці забули про поля, якщо квантова теорія поля, що враховує електромагнетизм, це одна з її основ." - а де у квантовій механіці згадується поле? В окремій теорії поля? І взаємодію між двома зарядами пояснюють обмінними фотонами? А не полем? Весь світ тримається на полях, а квантовики про це забули? Звідки в атомі фіксовані орбіталі, енергетичні рівні електронів? Квантова механіка відповіді не дає. Яким чином електрон, рухаючись з прискоренням, випромінює електромагнітні хвилі (у квантовиків - народжує фотони)? Також відповіді немає. Тут відповідь може дати тільки класична фізика. Ви НЕ ПРАВІ! В передающій антені, електрони коливаючись, випромінюють не точкові заряди, а об'ємну електромагнітну хилю, яка заставляє коливатися в приймальній антені одночасно мільярди електронів (вільних електронів металу) "вона б по мірі розходження досягла б незліченної кількості атомів" - в реальності таке і відбувається. Ви можете приймати сигнал радіостанції в межах її дії де завгодно! З видимим світлом складніше. На антену ми його поки-що приймати не можемо, бо ще не існує таких швидких транзисторів. Всі детектори світла працюють на фотоефекті. Для того аби електрон покинув атом, він повинен від електромагнітної хвилі поглинути отримати певну порцію енергії. Якщо хвиля має малу інтенсивність, то ця енергія накопичується поступово. Той який першим накопив, і вилітає. Звідси ілюзія частинки. Доказ - експеримент з інтерференцією одиночних фотонів. Частинка не може пролетіти одночасно через дві (і більше) щілини і інтерферувати сама з собою. А хвиля може! Ви знаєте, чому метал повністю відбиває світло (радіохвилі)? Бо вільні електрони металу коливаючись, перевипромінюють хвилі в протилежну сторону. Доказ не на користь фотонів. Одна хвиля - один квант? Ви впевнені? Звідки? Електрон, переходячи з орбіталі на орбіталь випромінює лиш одне коливання? А може більше? Є розрахунки, які показують що квант світла може досягати трьох кілометрів? Скільки там буде хвиль? " інакше ми б мали нескінченну енергію кожної хвилі" - неправда! Передавач передає певне значення енергії, і по віддаленні від передавача ця енергія ослаблюється, розтягуючись в просторі, прямує до нуля. Закон збереження енергії. У випадку з фотоефектом, чим слабша хвиля, тим довше буде накопичуватися квант.
Мала... Дуже мала. Хоча ми з моїм дипломником як раз зараз працюємо над квантовим обрахунком нової перспективної схеми ренгенівського лазера, але такі студенти на вагу золота - більша частина повноцінно зрозуміти і опанувати подібні формалізми не може.
Чомусь прийшла в голову картина - як люди з 80-100річного майбутнього будуть дивитись на сучасні комп'ютери з Intel Core i9, і т.д.?)) Що, якщо прогрес в розробках квантових комп'ютерів буде якісно такої величини, як прогрес від рахівниці до сучасного ноутбука? Які це дасть можливості для цивілізації? Будуть згадувати про нас, як ми згадуємо про часи Інквізиції - з жахом, подивом від безмежної людської дурості....
Зараз найслабший мобільний телефон має більше обчислювальної потужності, ніж вся програма по запуску людини на Місяць, так що цілком можливо, Якщо, звичайно, людство в той час ще буде існувати.
Фраза "дивитися на електрон" не коректна . Взагалі-то це передбачає взаємодію з ним, а значить зміну його стану, а не просто ортримання інформації про його стан.
Ніде, це не комерційний продукт, а підручник для студентів і всі паперові примірникі, крім авторських, пішли до студентської бібліотеки. При бажанні електронну версію можна скачати з сайта факультету, по назві і автору легко гуглиться.
