Шкільна укрліт, яку варто перечитати в дорослому віці 

Мені 27, а я досі у захваті від "Тореадорів з Васюківки" від Нестайка. Це була культова для мене трилогія. Взагалі, українська література була якоюсь сумнішою, нуднішою аніж зарубіжна, завжди так мені здавалось. Тому це справді хороша задумка -зробити для себе такий челендж)

Перечитала Кобзаря уже у велику війну. Немає слів. Просто до сліз. І це вже не картинний "батько нації", а шедевральний автор, що дивився крізь віки!

Про "Хіба ревуть воли..." абсолютно згоден. Надзвичайно потужний твір, який навдивовижу сподобався мені ще в школі. Коли читав уперше, то вкінці реально пустив сльозу, хоча я тоді, здавалось, був узагалі непробивний. Ще мої фаворити - це Котляревський, "Лісова пісня", "Тіні..." (супер шедевр) та "Я (Романтика)". "Чорна рада" в 9 класі - це повний треш, книжка тільки для дорослих. А взагалі шкільна програма з літератури в цілому погана й не просто не сприяє, а зменшує рівень національної свідомости в дітей, пригнічує зацікавленість до літератури й погано розкриває літературу України в цілому.

«Федько Халамидник» залишив на моїй пам’яті добрий такий слід(великий). Довелося його прочитати вночі на урок, який був на наступний тоді день. Що можу сказати.. 1. Плакати я вмію добре. 2. Інші діти не розуміли взагалі за що ж Федька жаліти. Від другого пункту мені було боляче і на уроці вийшла з класу щоб вмитися. Потім ще насміхалися трохи, але то пусте. (Мені всього 15 і скоро 16)

Яке це щастя мати таку вчительку в сучасній Україні в цей історичний час!

моя вчителька літератури завжди говорила: "Це зараз ви нічого не розумієте, але коли наступного разу за власним бажанням розгорнете "Кобзаря", то усвідомите його цінність". І не можу погодитися більше, бо те, що писав Шевченко справді близьке та зрозуміле.

Я раджу всім, без винятку, перечитати, або ж прочитати вперше, "Меланхолійний вальс" Ольги Кобилянської. Як на мене, це абсолютний шедевр української класичної літератури. Мені сподобалося все, кожна деталь. Незвичні діалектизми, настрій твору, його суть, герої твору та експозиція, все це вражає

Обожнюю Intermezzo Коцюбинського. Одразу відчула синхрон з настроями головного героя. Зі школи і до сих пір це прям маніфест моїх вроджених меланхолічності, високочутливості й інтровертованості. Періодично повертаюся до цього твору, коли накриває і хочеться втікти від світу.

Будь-ласка, зробіть окремі відео-огляди по цікавим творам. З біографією авторів. Це буде цікаво і читачам, і школярам, яких вчителі не зацікавили ознайомитись з творами. Таким чином укр літ буде більше популяризовуватись) ви дуже цікаво розповідаєте, сподіваюся на подальші ваші відео 🫶🏻

Мину Мазайла добре пам'ятаю, бо ми в драмтеатр класом ходили на виставу, а актриса, яка грала Цьоцю, так гидко казала "Харрррькооов", що я навіть через 10 років згадую. Може я суть не вловила, але для мене "Мина Мазайло" - це про хронічну українську меншовартість і пошук "кращого чужого". Це урок, що треба цінувати своє, те, що маєш, і знати собі ціну, а не ганятися за примарними ідеалами чи красивими обіцянками. І ще один історичний нюанс, який запам'ятала (хоч з історією в мене зазвичайпроблеми): вчителька казала, що "Мина Мазайло" - це про українізацію, яку совки запустили якраз перед голодомором 30-х. І я такою обуреною була тоді: ці окупанти начебто заохотили українців бути собою, а потім повбивали усіх, хто такими були, і позабороняли все: мову, літературу, націю, саму думку про Україну. Виродки. Зараз те саме намагаються зробити. Але "Мина Мазайло" - це дійсно гідна річ, яку і почитати, і в театрі глянути варто. Тож спасибі, що тут згадали, бо не знала б що в коменті написати)

Марко Вовчок "Народні оповідання" 😥❤😥. Одного разу до нас, на заміну по укр.літ прийшла вчителька, яка в нашому класі не викладала. Тема була про творчисть М.Вовчок, а саме "Народні оповідання". Такої уваги в класі я не бачила давно: ні шороху, ні звуку. Вчителька "для затравки", розказувала нам тільки частину сюжета кожного твору, а на самих цікавих, гострих моментах - казала, що продовження можна прочитати самостійно. Хотілось слухати її ще і ще, а вона знову зупинялась на самих болючих подіях!!!. Я вже не пам'ятаю імені тієї вчительки, та вона й не наша викладачка була))), але враження від сили і трагічності долі української людини в кріпацтві мені болить і досі. Моє серце ридало без сліз, бо вони не могли подолати стиснуте в розпачі горло, яке заважало сльозам пролитися з очей... Як багато залежить від Вчителя, який викладає дисципліну...

голос і мова ллються, наче пісня! щасливі ті учні, що мали можливість мати такого вчителя, повага вам за таку роботу!

Дуже доречне відео.Порушена важлива проблема.Наша освіта потребує змін. Особливо літературна.І тому має бути активне обговорення справжніх фахівців у тому числі психологів та батьків..Як навчити наших дітей читати? Адже хороша книжка спроможна дати дуже багато.Якщо читати вдумливо , не поспішаючи... Обговорювати, сперечатися...І ,звичайно,вдумливий підбір творів для шкільної програми.Наша література дуже багата.Потрібно лише навчитися ЧИТАТИ...

Як же мені подобається ваше розслаблене ставлення до цієї теми. Те, як ви фамільярно (у хорошому сенсі) розповідаєте про ВЕЛИЧ І МОГУТНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ, водночас ігноруючи цю саму штучну помпезність, з якою вчителі часто розказують про це все, набагато більше сприяє зацікавленості в предметі, ніж шкільна манера викладання. Ви створюєте дружні стосунки між читачем та літературою, що дуже круто і повинно високо цінуватися

Пані, вашим учням дуже повезло з вчителькою 🙂

вчитель - це найголовніша професія в суспільстві.. дякуємо вам!

Вітаю. Твір який справив на мене дуже велике враження підчас навчання в школі був "Овід" Еміль Войнич. Правда це було іще у вісімдесятих і читав я дуже дуже мало. Свою першу книгу, яку я з власного бажання прочитав тільки у шостому класі. Велике вам спасибі що створюєте такий потрібний контент! Завтра я виїжджаю на нуль, неподалік від Бахмута і це ваше відео,додаткова для мене особисто мотивація, боронити Україну від окупантів! Створюйте, будь ласка, більше таких цікавих відеороликів! Гарного вам настрою і спокійних ночей!

Я закінчила школу в 85. І сучасна програма геть інше. Багато авторів взагалі були тоді недоступні, а те що було - жахливо подавалось. Тому зараз просто відкривою українську літературу для себе. Цікаво було б почути, про те як змінювалась шкільна програма, порівняти 80-ті, 90-ті та сьогодні

Вот сиджу у бліндажі в Дон. обл і дивлюсь це відео, раджу побратимам і теж пропоную прочитати, питання лише не завжди є можливість Дуже цікавий контент на рахунок книг, гарно, чітко та просто подано, прям ковтнув, скачав усе та буду по трошки читати, прохання зробити ще огляд на літературу, можливо зарубіжну, або книги, які Вам подобаються і які Ви би радили прочитати, від художньої до психології, тобто різні жарти Та окерме спасибі за україномовний контент Слава Україні !

"Місце для дракона" - неймовірний твір. За простотою приховується така глибина, яка ще довго не відпускатиме

Чудова ідея для відео, ніколи не цікавився літературою, але тепер коли на великий час вимикають світло і нічим більше не зайнятися це - гарне дозвілля.

Книги з відео: Леся Українка - Давня казка Олександр Довженко - Ніч перед боєм Ніна Бічуя - Шпага Славка Беркути Іван Котляревський - Енеїда Іван Котляревський - Наталка Полтавка Микола Гоголь - Тарас Бульба Тарас Шевченко - Сон Тарас Шевченко - Кавказ Іван Нечуй-Левицький - Кайдашева сім'я Панас Мирний - Хіба ревуть воли, як ясла повні Іван Карпенко-Карий - Мартин Боруля Іван Франко - Сойчине крило Іван Франко - Мойсей Михайло Коцюбинський - Інтермеццо Ольга Кобилянська - Меланхолійний вальс Володимир Винниченко - Момент Володимир Винниченко - Сонячна машина Олександр Олесь - По дорозі в казку Микола Хвильовий - Я (Романтика) Валер'ян Підмогильний - Місто Микола Куліш - Мина Мазайло Осип Турянський - Поза межами болю Іван Багряний - Тигролови Олександр Довженко - Щоденник Олександр Довженко - Зачарована Десна

О! Всім раджу «Мина Мазайло»! Шикарний твір. Слухала аудіокнижку у додатку Абук, бо це п’єса і з театралізованою частиною озвучки зайшла просто казково😊😊😊

Дорослою перечитала "Хіба ревуть воли...". Це неймовірний роман. Топ не тільки української, а й світової літератури. Деякі зі списку теж пробувала перечитувати, ось нагадали про Тигролови👍

Нещодавно довелось разом з сином-шестикласником перечитати Федька халамидника. Мої емоції не передати словами. Цей твір, в першу чергу, про соціальну нерівність і майнову диференціацію і лише побічно про відносини між дітьми. У шкільному віці ця історія сприймалася лише як пригоди дітей, що закінчилися трагічно, і залишила сумні спогади. Проте зараз - сльози на очах. Особливо з огляду на досвід батьківства. Не знаю наскільки доречно читати цей твір у віці 10-11 років. Дякую за відео!

Дякую за відео! Багато творів дійсно варто перечитати в дорослому віці. Пам'ятаю, як на мене в школі справили враження "Тигролови", "Сад Гетсиманський", "Жовтий князь" та інші. Такі твори допомогають сформувати свою думку щодо історичного минулого і відношення до нашого "сусіда". На початку повномасштабного вторгнення, пам'ятаю, як в підвалі на електронній книжці перечитувала "Я - романтика" і просто текли сльози. Зараз відкриваю для себе Марко Вовчок.

"Тіні забутих предків" то шедевр, який вразив мене у школі і зараз я досі люблю його. Мені дуже подобається стиль автора і опис традицій гуцулів. Пам'ятаю, там були дуже гарні описи природи. Історія кохання - вічна тема, проте читати цікаво, бо розкривається з нового боку. Загалом дуже вразив твір, рекомендую для прослуховування, бо я знайомилася з ним через аудіокнигу.

Дуже рекомендую "В неділю рано зілля копала" Ольги Кобилянської. Це оповідання по сюжету пісні, але там такі яскраві героїні , такі пристрасті - ніби дивишся індійське кіно. У Кобилянської дуже концентрована мова, на мене справив сильне враження саме підбір слів, метафор, порівнянь...

Про Федька-Халамидника: Ми читали його три уроки, вже після 2 уроку всі вже знали що буде далі, але коли дочитали все одно плакали, ні серйозно, весь клас ридав

Свого часу на "Тигроловів" у школі забив, бо друкованих примірників в селі не було а читати скорочений варіант з хрестоматії або електронну версію принципово не хотів. "Тигролови" стали першою прочитаною цьогоріч книжкою. І це було неймовірно. Радий, що тоді забив і зараз читав, не знаючи сюжету.

Бог ти мій! Що я бачу: невже це адекватне сприйняття програми літератури, яке не заперечує при цьому власну думку і критику? Я вражена! Дуже приємно та неочікувано, спасибі вам 😄. Особливо сильно смикнулась щелепа, коли згадала про Шевченка - батька усієї шкільної програми, конкурсів, заходів і навіть половини портретів у нашій школі. Це було просто нестерпно, враховуючи той факт, що часто шкільні заходи, орієнтовані безпосередньо на розвиток у напрямку літератури, щоразу знаходили нові і нові факти про Шевченка. І як його тіло подорожувало Україною, і те як з'явились "під халявні" книжечки-кобзарики, які контрабандою перевозили і передавали із рук у руки. Це все, звичайно, дивувало, але не викликало такого резонансу, на який очікували. Але більше всього було сумно за творчі конкурси. О... "власна думка" вітається, але тільки та, яка восхваляє Шевченка або написана у патріотичному ключі. Якщо коротко: ніколи, от просто ніколи не пишіть у творі на тему "Шевченкове слово - настанова на віки" про те, що він пророкував беззаконня і корупцію своїми рядками із твору "Сон" 🥲🥲🥲 (мені було 13, я сама в шоці, як це з'явилось у мене в голові). Але зараз, переглянувши деякі твори на "свіжу голову", мені відкрився зовсім інший Григорович. Він той ще агітатор і затійник ) Висновок: не пхай ногу в черевика, якщо не лізе. А твори треба читати за власним бажанням і перечитувати знову і знову, щоб з роками з'являлись нові судження і думки :)

З Багряного рекомендую почати з "Сад Гетсиманський", а потім - "Тигролови". За совітів в школі ми Багряного не читали, але на початку 90-х минулого століття прочитав самостійно ці два твори в зазначеній послідовності. В цьому році перечитую знову.

Після "Федька халамитника" я захлиналась в сльозах і доречі я більше жодної книги з шкільної літератури не читала, хоча планую прочитати БАЗУ, яка у мене буде цього року, а саме "Кайдашева сім'я". Я була на виставі, яка написана по мотивам оригінального твору і я закохалась у цей шедевр 😍

Даже чекаю твоего контенту. Без такої молоді ми, мілленіали не впораємося ❤️

"Мандрівники" Миколи Трублаїні. Перша книжка,що була прочитана в 2-му класі російськомовної школи в Луганську...Зараз мені 62 роки, а я пом'ятаю, як вона мене захопила.. Дякую за поради щодо творів, з якими маю знов зустрітися..

Дякую алгоритмам ютубу за те, що натрапила на вас 🤤

Цікаво знати, що твір Довженка "Ніч перед боєм" я читала 23 лютого 2022. Іронічно склалось

Було прикольно. Я любила "Україну в огні" Довженка і "Марію" Самчука, жалію за ними. А твір, який мене найбільше здивував, це "Захар Беркут". У школі мені це здалося нудотою, а в зараз я б це радила читати як посібник з формування громадянського суспільства. Нереально цікаві публіцистичні вкраплення поміж сюжетних колізій

Ковток свіжого повітря! Дякую, шановна Ідея Олександрівна. Ненавиділа укрліт ( саме оце) у школі. Майже 40 років тому... Зараз намагаюся надолужити. Бо просто цікаво, що ж то воно таке є)). Із всього вашого списку я читала лише дві речі у дорослому віці. І як же добре, що маю цілий список, щоб читати зара.

Українська література в школі пройшла повз мене саме через страждання, село, кріпацтво тощо. Шкодую і не знаю, чи знайду в собі сили та час, щось перечитувати. Але вдячний за гарний перелік того, що варто перечитати. P.S. Чомусь бачу Вас викладачем в Університеті, щоб навчити молодих викладачів/вчителів доносити до учнів матеріал так, щоб навіть любителям точних наук (як я) було цікаво і захопливо навчатись. Ви робите неоціненний вклад у розвиток України як історично, так і духовно. За що безмежно вдячний! Процвітання Вам!

Над Федьком я просто ридала! Над "Катериною" теж. "Тіні забутих предків" вразили і я щиро не розуміла чому "Ромео і Джульєттою" я мала захоплюватись більше)) "Кайдашева сім'я" веселила. А переосмислила я Франка і то лише зараз

Додивившись до кінця я навмання вибрав два твора і купив їх в електронному вигляді на Google. Дякую за рекомендації! Я в останній час не знай що вибрати до читання! Іще раз дякую!

"Гуляща", Панаса Мирного колись дуже сподобалась, треба буде перечитати, дякую А в іншому стандартний набір "Тореадори з Васюківки" та й взагалі весь Нестайко) Енеїда, Хіба ревуть воли,як ясна повні, Царівна Ольги Кобилянської це вже після серіалу:)

«Чорна Рада», «За сестрою», «Тигролови», «Зачарована Десна», «Інтермеццо», «пригоди чорного кота Лапченка описані ним самим», «Митькозаври з Юрківки» дуже любила. Ще «Тіні забутих предків» мені дуже цінна, бо гори, то життя, а Гуцульщина, то серце і рідний дім)) Федько Халамидник - це твір який безсумнівно залишив свій відпечаток на моєму світосприйнятті. Я могла тоді повірити, що часи змінились, але такі ситуації могли відбуватись і в сучасності. Пам’ятаю, що читала, плакала і гостро «проживала» цю історію. В ту ж ніч перечитала ще раз і люто зненавиділа дорослих в цій історії за повну несправедливість, безкарність, мягкотілість і покору. За те, що не стали як правдиві батьки «горою» за своєю дитиною, а зробили його цапом відбувайлом і спонукали пройти весь цей шлях і в результаті загинути(( Я могла відчути як холодніють його руки, як болів кожен синець. В кого дуже розвинута уява і емпатія може дуже сильно травмуватись, але мораль яку виносиш з цієї історії робить з тебе силу і дає якийсь інший новий погляд на речі, на сім’ю, на виховання власних дітей.

Дякую, дуже цікаво. Особлива подяка за позитивну оцінку Багряного, про якого я дісер захистив, знаючи всі його недоліки. Але є кілька але. 1) Панас Мирний. Тут варто звернути увагу на історію Максима Ґудзя. Правдивий показ росії, як вона є, правдивий показ рос армії, як вона є, що й підтверджує сучасність.

Дякую! За цей рік прочитав ВПЕРШЕ (за порадою дитини) - "Місто", "Чорна рада", "Майстер корабля". Зверну увагу запрополноване вами.

Помню, что из литературы как раз Федько запал и запомнился больше всего. Плакал и горел от грубой жадной несправедливости

Із періоду 8-11 класу найбільше вразила "Хіба ревуть воли як ясла повні". Навіть без грунтовних знань про реалізм, я до глибини душі прониклась. До того ж, не очікувала від української літератури того періоду такої складної структури твору, гри з простором та часом. А ще хочу порекомендувати роман, що наша вчителька позапрограмно нам запропонувала прочитати - "Марія Башкирцева" Слабошпицького. І це кохання з першої сторінки.

а мені так вподобав Шевченко після школи вже, що я почав як скажений читати його вірші, а деякі замість музики слухати. Та так робив це, що до сих пір з 1-2 повтореннями Кавказ повністю прочитаю по пам'яті, та ще нізку віршів

Зачарована Десна особисто для мене це найкращий з перелічених твоврів. Незлічену кількість разів переслуховував аудіокнигу. Раджу всім. Щоправда, не знаю, чий то голос. Є кілька моментів, від яких пахне совком і меншовартістю, але у порівнянні з усім масивом твору і його цінністю це зовсім незначна дещиця.

Я зараз в 8 класі і це відео було дуже інформативним, цікавим та чітко сформованим. Дякую за цей контент. Щодо Федька Халамидника. У мене був ступор. Чого головний герой помер? Він не має права вмирати, він же головний герой!😂 Але зараз подивилася огляд на твір з іншої точки зору, і мені сподобалося 👍

Як не дивно, любила Шевченка в школі. Певне, через те, що на конкурси вчила великі куски творів. мала вдома Кобзар. Навіть величезну біографію читала ще в 8 класі. такі два грубезні томи.

Дякую за це відео!))) В нашій шкільній програмі було оповідання "Людина" Ольги Кобилянської, і воно зламало мені шаблон ) Серед купи книжок про селян і страждання українців раптом твір про жінку, яка намагається керувати своїм життям. Після школи вже, знайшла і прочитала "Царівну" - досі один з найулюбленіших творів. За порадою вчительки з літератури (в програмі не було) прочитала "Перехресні стежки" і "До родинного огнища" Франка. Перша думка: "Ого, в нас була міська інтелігенція?! Не тільки селяни!?" Ну і "Тигролови" ) В 16 здавалися ковтком свіжого повітря)

цього літа переслухала невелику частину укрліт у форматі аудіокниг працюючи на городі в селі 😅 іноді це було так круто і красиво, що аж сльози навертались. а взагалі я рідко плачу над творами, але «Маруся» зачепила. пройдусь за вашим списком ще, є автори від яких я нічого не пам‘ятаю вже (а то, 11 років як випустилась😂)

Твір Тигролови мабуть став для мене найулюбленішим, мені дуже сподобалася атмосфера і доволі цікавий текст про реальні події і складності, а може і тому що цей текст я дійсно серйозно читала і серйозно до цього ставилася

У мене у дитинстві була книжка "Пригоди Ціттербаке". Я її дуже любив - вона була цікава, динамічна й з гумором. Й от в мережі знайшов її скан та перечитав. Господи! Яке пропагандичне комуняцьке лайно! Так що ідея перечитати те, що читав у дитинстві - просто чудова! Після того ти вже не будеш таким, як був!

Велика подяка за відео! Мені було дуже цікаво, бо я вчилася дуже давно, ще за радянські часи. І хочу сказати, що тодішня шкільна програма з української літератури була створена таким чином, щоб складати певне враження у школярів совєцької України, а саме: українці ні на що не здатні без вєлікава рускава народа. Це селюки, які безкінечно страждають, поки їх не звільняє хтось, хто уві сні мріє про комунізм, навіть якщо це Коліївщина. До речі, це стосувалося не тільки українців, а будь-яких нацменшин совєцкого союза - "Крила рожевої чайки" Трублаїні у четвертому класі справили на мене надзвичайне враження (надзвичайно позитивне, без сумніву, бо я була правильна піонерка і майбутня будівельниця отого комунізму). Найулюбленіший твір за усі шкільні роки - це, без сумніву, "Енеїда". Її обожнювали навіть наглухо відбиті шкільні хулігани районного розливу в моїй - абсолютно російськомовній школі цілковито російськомовного Харкова. А "Землі" Кобилянської в нас не було. "Хіба ревуть..." - звісно, вивчали, але з точки зору отого, що я казала вище: "селюки, страждання, спасіння - тільки пережможний революційний расійский нарот" (а він там взагалі є? На жаль, я зовсім не пам'ятаю, точно треба перечитувати). Ну й наостанок про "Федька-халамидника". В нас його не було - і це цілком зрозуміло. Познайомилась я із цим твором кілька років тому, коли мій старший син був у п'ятому класі. Мені здалося, що це було якось занадто - після казок четвертого класу бити п'ятикласників по голові "Федьком". А моєму синові сподобалось (було трохи складно з огляду на стиль написання, але сам твір йому дуже сподобався - він любить таке, щоб "а потім всі померли"). Якось отак. Ще раз щиро дякую за дуже цікавезний матеріал!

У Довженка чудова кіноповсть "Україна в огні". Ми її в школі проходили. Підіймається пласт глибоких і цкавих тем, читається на одному диханні.

Про суч укр літ плюсую, його потрібно вивчати бо багато людей навіть не здогадуються про те, скільки в нас є чудових авторів і які важливі речі вони зараз роблять і пишуть. А останнє що я прочитала минулого року з української літератури було Повія Мирного, довго відкладала але зрештою була приємно вражена

Тигролови - найкраще, що я прочитала! Після школи перечитала вже тричі, і щоразу знаходжу щось нове для себе. Старий фільм із Сумською - повне розчарування, плутанина сюжету, половина взагалі викинута, на жаль( дуже чекаю нової екранізації цієї історії❤ а взагалі, майже уся програма 11 класу мені заходила дуже чудово (закінчила у 2010 році). Особливо вразили Довженкова «Україна в огні» та Уласа Самчука «Марія». Досі пам‘ятаю ті емоції від прочитання

Дякую за відео! Одразу захотілося перечитати деякі твори. Зі шкільної програми свого часу, мабуть, найбільше вразила "Марія" Уласа Самчука, твір важкий, але однозначно вартий читання й перечитування. У школі справді складалося враження, що вся українська література про плачі-страждання-поневіряння, шкода, що нам не пояснювали, чому так багато горя й сліз у наших книжках. П.С. Не полишало неприємне відчуття шеймінгу з Вашого боку селян і села як такого. Упевнена, що навмисної такої мети не було, проте занадто різали вухо окремі висловлення.

Взагалі моя улюблена українська письменниця - Марко Вовчок, але я люблю її твори, які поза програмою! Мені здається, треба передивитися, які твори письменників включають, бо її "Ігрушечка", наприклад, мені здається титаном зображення цілої купи конфліктів: від втрати ідентичності до трагічності рабства як володіння над іншою людиною суціло і до критики системи взагалі.

Послухала недавно аудіокнигу "Маруся Чурай", яку читала у школа в середені 90-их. Яка актуальна зараз книга! Яка мова! Яка особлива поетика Ліни Костенко!!!❤❤

Поки дивилася Ваше відео, в голові розблокувався спогад про один твір, який ми читали на українській літературі. Пам'ятала лише те, що там був дуже химерний сюжет та те, що мені він неймовірно подобався. Нещодавно вирішила пошукати і це виявився "Дім на горі" Валерія Шевчука. Тепер націлена перечитати) Тож дякую, що не лише спонукаєте перепрочитати певні твори свіжим поглядом, а також і згадувати про давно забуті, але такі що залишили певний відбиток 😊

А до Шевченка, до речі, я неодноразово повертався у дорослому віці - зокрема до його поем. "Наймичка" - це взагалі один з улюблених творів евер. Хоча укрліт у школі мене дуже мало хвилювала.

Мені дуже пощастило з учителькою української літератури. Поки історію ми вивчали по ледве зміненій радянській програмі, то уроки літератури показували нам всю суть творів, що ми вчили. Саме на уроках літератури ми дізнавалися про репресії, заслання.... А твори тільки закріплювали нові знання

От, Мину Мазайла прочитала. Завдяки вашому відео. Сміялася вголос.) Персонажі як живі. Це суцільне задоволення. Далі будуть Тигролови. Бо, як ви зауважили,)) з менталочкою зараз не зовсім все як хочеться.

Блін, я так рідко пишу коменти, але тут прямо до сліз, ностальгія пробрала... Рада, що мала викладача, який з інтересом мене втягнув в тему в свій час і рада, що він такий не один:)

Я "Місто" Підмогильного читала вже дорослою. Правду кажучи, отримала насолоду від того, як твір написаний і як автор препарує натуру самозакоханого козла. Але не впевнена, що цей твір слід було включати до шкільної програми. Тим більше, що шкільні методички переконували, буцімто головний герой - цілком позитивний персонаж, а його стосунки з жінками відображають його творчий пошук (це коли він одну ґвалтує, іншу доводить до самогубства та й взагалі не шкодить лише тим, з ким не встиг достатньо познайомитись). Взагалі, типова проблема багатьох творів шкільної програми - вони написані не для дітей. Часто, щоб зрозуміти логіку героїв і задум автора, потрібен певний життєвий досвід. Досі пам'ятаю, як мої вчителі вужем крутилися, намагаючись обґрунтувати, чому, наприклад, Матео Фальконе - взірець високої моралі, а не просто дітовбивця. (Бо ж має бути висока мораль, якщо вже це викладають дітям!) А нема там ніяких взірців - автор етнограф, а не мораліст. Але це я теж збагнула вже дорослою, коли трохи познайомилась з його творчістю. І таких прикладів - вагон.

Найбільша проблема шкільних уроків літератури - їх концентрація на ознайомленні зі змістом твору коли вимагається прочитати всі твори повністю. Значно краще коли діти мають змогу висловлювати свої думки і враження обговорюючи прочитане(бодай частково) - це сприятиме умінню формувати і висловлювати власні думки. Непросто сподобалось або ні, а обгрунтовуючи чому саме.

Бісові алгоритми ютубу не показали мені новий випуск! Я обурений! АЛЕ!!! Боже, який прекрасний, легкий випуск))) дякую❤️❤️❤️

Була щиро вражена тим, як настільки прекрасну літературу, як українська, можуть викладати в школах і не тільки настільки нудотно. Але викладають рок за роком, з повною байдужістю що до змісту твору, що до особистості автора, який жив, кохав, творив і боровся. Сподіваюся, ситуація скоро зміниться. Я б ще Стуса читала. От просто обов'язково. Люди, читайте Стуса, щоб не вірити медведчукам.

Так, "Тигролови" - як на мене - взагалі найцікавіший твір шкільної програми. Я натрапила на скорочену версію ще в 9 класі, а в 10 класі тричі перечитувала повністю і щоразу якісь нові моменти помічала. Страшенно захопливо читати. Часом, як бачиш довжелезні описи, то хочеться їх пропустити. А потім у наступному абзаці нічо не ясно, і все одно мусиш почитати той довгий. Для мене от "Місто" вирізняється з-поміж інших творів тим, що там неможливо пропустити абзац, бо йде якась думка, яка розвивається

Тільки почала дивитись відео. Не планувала писати комент. Але змінила думку, бо зі шкільної програми перше, що згадую, то це саме оповідь Винниченка Федько-Халамидник. Це єдиний твір за всю шкільну програму української літератури, який вплинув на мої дитячі думки настільки, що я до сьогодні добре пам'ятаю зміст того оповідання (а з 5го класу минуло вже 17 років). На початку твору мені хотілось бути товаришкою того Федька, я його розуміла, з ним було цікаво та весело, коли він боровся у воді за своє життя я навіть старалась молитись за нього (як вміла) і дуже переживала. Зараз розумію, що оповідання мене вразило дуже сильно і трішки травмувало. Вже зараз, думаю, що мені варто б було обговорити це з мамою, щоб вона могла мене заспокоїти та трішки розвіяти той стрес та напругу, яку отримала після прочитання оповідання. Сильний твір та історія. Короткий, але емоцій на все життя. Дякую, що згадали його.

Оце в мами Вашої гарний підхід!! Треба взяти на замітку,на майбутнє і робити таке опитування,з метою порівняння,дуже цікава ідея)

Дякую за контент! Бажаю удачі та процвітання вам і вашому каналу. Багато чого треба перечитати. Одним словом, є, що робити 😉💙💛

Чудова добірка, дякую. Навіть по цьому списку видно, що з 2009 року, коли закінчував школу, додалося чимало нових творів і навіть авторів. Аж закортіло прочитати усе нове

Особисто я плакав на Федьку халамиднику.

Я в захваті від того, які вчителі та вчительки можуть навчати моїх дітей в майбутньому. Якби ж всі були такі як Ідея) Завзяті, розумні, а головне без величезної прірви в віці між учнями. За такими як Ідея - наше майбутнє, в наших руках наше майбутнє. Скоріше б скінчилась русня на нашій землі, і побачити нарешті розквіт України. Дякую за твій контент, певен твої учні надихаються тобою)

Лайк і підписка! я закінчив школу більше 20 років тому, і хоч мова/література не були мої улюблені предмети, але я люблю читати і люблю нашу літературу) Тигролови - любов на все життя!

Пані Мальва чудова)) За список фондів окрема подяка. Ви зірочка.

"Поза межами болю" ніколи не забуду! То було більше, ніж я могла витримати

Дуже дякую за вашу роботу! Єдине що ви часто робите цікаві твердження і хотілося би побажати, щоби ви хоча би тезово, але їх розкривали. Наприклад, що вам не подобається стиль написання "Душ Забутих Предків" або що у Підмогильного є цікавіші твори за "Місто" - погодьтеся, що ці твердження інтригують і розкриття їх ще парою речень прикрасило би вашу роботу. Нехай щастить!

Дуже вам дякую за повний кошик реків! Дуже помічне видео для тих, кто гадки не має з якого боку пристати до української літератури. Особисті поради - це завжди корисно)

Література така штука що вона може торкнути душу і відкрити щось нове незалежно від якості, знаменитості письменника, лінгвістично сюжетних викрутасів і таке інше. Це як пазл, знайдеш свій і він зайде в твою душу, можливо це буде єдина душа з якою той твір зрезонує :)

Ніколи б не подумав, що знов хотів би на укрліт до школи але за однієї умови - до вас!

Вас дуже приємно слухати, успіху у творчості❤👑

Дякую за чудовий і потрібний контент!!!Візьму на замітку

Захар Беркут, Гуси-лебеді летять, Щедрий вечір і поезія, вся, просто обожнювала її в школі 😻

Дивлюсь це відео, хоча ще в 10 класі. Буду знати, на що варто звернути увагу) От "Сойчине крило" справді прекрасний твір. У мене однокласники рідко читають твори з програми, але вчителька нам сказала, що там небагато і цікаво, тому прочитало значно більше учнів, ніж зазвичай. І було помітно, що чи не всім твір сподобався, була дискусія на тему чи Маня маніпулянтка), і коли твір трішки переказували на уроці в кінці кричали "хочу продовження!!" А ще Федько Халамидник то так, але от Сіроманець на мене подіяв, мабуть, ще гірше

Дякую за такий цікавий опис літератури, згадала свої враження в школі, вони співпадають з вашими❤ чекаємо на оновлення !

У Вас чудова мама. Добре що записала ваші шкільні думки щодо українських творів.

В мене викладачка української мови та літератури була росіянка Тімешова. Халтурщиця ще та, але вміла знайти до нас підхід і я її нормально сприймав. Хотілося б, щоб Ідея Олександрівна в мене викладала, але тоді я б навряд зміг би дати раду своїм гормонам, пубертат усе таки. Але контент Ви пропонуєте просто чудово - усе схоплюю на одному диханні. Рускій корабль їді на

Ще з часів своєї підготовки до ЗНО обожнюю «Момент» Винниченка та “Intermezzo” Коцюбинського (хоча я сама з маленького міста, та мені це не завадило полюбити і зрозуміти цю історію, тому, на мою думку, зайде багатьом). А щодо Кобилянської, то в неї є ще класний твір «Людина» про тогодішнє становище жінки у суспільстві. Всім раджу!

Дякую за відео! Незадовго до того, як натрапила на ваш канал, почала перечитувати українські твори зі шкільної програми. Чи то мені зі вчителями не пощастило, чи я тоді ще мала була, але зараз сприйняття творів та авторів зовсім інакше, набагато краще. Зі школи в пам‘яті залишилося тільки те, що Леся Українка - хвора на туберкульоз вічно страждаюча жіночка, Шевченко - бідолашний кріпак, а всі українські твори - про страждання, злидні та смерть. Зараз - навпаки, вбачаю в авторах сильних та прогресивних для свого (подекуди навіть і для нашого) часу людей, що пишуть про свободу, фемінізм, та вчинки, що руйнують стереотипи.

Дякую за вашу працю. Хай вас Бог благословить. Прошу продовжувати вашу працю і змінити твори які діти вивчають у школі на твори які їм поможуть розвинути український світогляд.

Теж відразу подумала про Мину Мазайла, дуже подобається. Ще хочу Царівну та Перехресні стежки.

Попри те, що за віком то я мав би щось в Вас викладати, я дуже жалію, що не мав такої натхненної вчительки з української літератури у школі. Хоча. Тоді була зовсім інша школа. З наслідками якої Ви воюєте зараз за вчительською кафедрою, а наші бійці воюють на фронті. Тримаємося. Переможемо!

Дякую за цікаве відео! Читала "Тигролови" вперше на початку війни, у школі лише ознайомилася зі змістом, на жаль. Вважаю, що це один із найцікавіших творів української літератури. Це був перший твір 2022 року у моєму списку прочитаного і насправді він мене врятував від депресії. Я дуже тішуся, що в нас є настільки сильні твори та письменники!

Перечитував "Лісову пісню". Вперше за 15 років. Купив був "Трагедії" Українки і книга, що завдяки якісному друку так і просилася бути читаною, поступово читалася мною і перечитувалася. Але ще краще, що прочитав нові твори. Наприклад, "У пущі". Ой, яка ж вона, Леся. Хз чого так, але, читаючи, я аж підтанцьовую від захвату. Здається, ніби я з самою Лесею говорю. Це чистий кайф.